Любарський Свято-Георгіївський монастир: відмінності між версіями

Протягом [[1920-ті роки|1920-х років]] жіночий монастир займав дві будівлі, один храм, де звершував богослужіння один священик. Усі інші будівлі знаходились у розпорядженні дитячого містечка, де мешкала 351 особа (діти та персонал). Двоє черниць жили на території монастиря, а 34 черниці мандрували у межах [[Бердичівська округа|Бердичівської округи]]. Монастир було закрито [[1925]]<ref>''Чучалін О.&nbsp; П.&nbsp;'' Київська єпархія в умовах взаємин радянської держави і православної церкви (1920-1930-х рр.).&nbsp;— Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 «Історія України» (032&nbsp;— Історія та археологія).&nbsp;— Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Умань, 2018.&nbsp;— С. 141.</ref> (за іншими даними&nbsp;— [[1922]]) року. Впродовж [[1936]]–[[1938]] років був розібраний Свято–Георгіївський храм<ref>{{Cite web|url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=59760|title=Любарський Свято–Георгіївський монастир|last=''Білокінь С''|first=|date=|website=Енциклопедія сучасної України|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.