Плуг: відмінності між версіями

Корпус українського плуга, так само, як у сохи, мав вигляд трикутника. Одним боком його слугував ''гряді́ль'', другим&nbsp;— ''чепі́ги'' і ''полоз'' (замість розсохи і підошви), третім боком&nbsp;— ''стійка'' (замість сошних привоїв і стовби). Леміш плуга мав вигляд прямокутного трикутника з розширнем, і надівався на полоз. За лемешем кріпився ''відвал''&nbsp;— зазвичай у вигляді чотирикутної видовженої дошки з пласкою поверхнею. Один її кінець кріпився мотуззям або цвяхами до стійки, другий&nbsp;— до правої чепіги. Попереду до корпуса кріпилося ''чересло'': під час роботи воно вертикально відрізало пластскибу ґрунту, леміш йогоїї підрізав горизонтально і трошки припідіймав, відвальна дошка відсувала пластскибу убік та перевертала. Передній кінець гряділя встановлювався на колісному передку (також відомому як ''колішня́'', ''колісня́'')<ref>{{СУМ-11|Колішня}}</ref>, що складався з дерев'яної подушки, закріпленої на осі з двома колесами: праве, більшого діаметра, йшло борозною, а ліве, менше&nbsp;— цілиною. З передком гряділь з'єднувався за допомогою великого кільця&nbsp;— ''тяжа''<ref>{{СУМ-11|Тяж}}</ref>. З віссю передка було скріплене дишло для запрягання тварин. Тягли такий плуг зазвичай шість-сім волів. За словами очевидця, український плуг вражав своїми розмірами та вагою: «він вивертав великими брилами землю, в'язку і настільки тверду, що проста борона ніяк не змозі їх розрібнити».

Український плуг тільки перевертав верхній шар землі, але він не розпушував його. Для оброблення перегорнутих пластівскиб застосовували рало, а остаточне поверхневе розпушування проводили за допомогою дерев'яних борін.