Польсько-козацько-татарська війна (1666—1671): відмінності між версіями

 

== 1671 ==

Коли [[1670]] року гетьман Дорошенко спробував знову звільнити Правобережну Україну від влади Речі Посполитої, варшавський уряд позбавив його булави та поставив козацьким гетьманом Михайла Ханенка. Хан Адиль Ґерай, що став прибічником союзу з Річчю Посполитою, не питаючи дозволу Туреччини, в травні [[1671]] року уклав угоду з новим гетьманом, і був негайно скинутий з престолу. [[Султан]] [[Мехмед IV]] поставив ханом Селім Ґерая. Селіма вступив в союз з Дорошенком, який мріяв з турецькою допомогою створити єдину і незалежну українську державу. Об'єднавши свої сили з ханом, Дорошенко відновив війну проти Речі Посполитої. У цій ситуації [[Ян III Собеський|Ян Собеський]], маючи тільки 4000 війська, [[20 серпня]] 1671 року знову пішов в похід в Україну. У кінці серпня він розбив козаків та білгородських татар [[Битва під Брацлавом (1671)|під Брацлавом]]. В кінці жовтня 1671 року Собеський отримав перемогу [[Битва під Кальником (1671)|під Кальником]].

 

Оскільки кримський хан займався в цей час боротьбою з бунтівними [[Черкеси|черкесами]], існувала можливість захоплення всієї Правобережної України, за умови, що на допомогу Собеському прийде король з посполитим рушенням та з литовською армією. Цього, однак, не сталося, оскільки [[16 жовтня]] в результаті інтриг особистого ворога Собеського, великого гетьмана литовського Михайла Паца литовську армію було розпущено. Король [[Михайло Корибут Вишневецький|Михайло]], знаючи, що Собеський був прибічником французької партії, не хотів давати йому під команду посполите рушення. У цій ситуації Річ Посполита змарнувала перемоги Собеського над татарами й Дорошенком.

 

 

==Література==