[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 24:
Мова піктів не збереглася. Невідомо жодної фрази піктською мовою. Збереглися тільки імена їхніх королів, написаних в тому числі писемністю огам. Імена королів — кельтські, але це не може бути однозначним доказом належності піктів до кельтів, адже королі піктів часто мали іноземне походження. Джексон вважає, що кельти, заселяючи північ Британії, змішувались з місцевим неіндоєвропейським населенням, сприймаючи їхню мову, звичаї та назву племен. На думку Джексона, більшість племен піктів були неіндоєвропейцями під владою кельтських вождів. На користь неіндоєвропейського походження кельтів є наявність численних [[топонім]]ів незрозумілого походження та антропологічні відмінності піктів від кельтів (низький зріст тощо), звичаї, які ніколи не траплялися серед індоєвропейських народів: пережитки [[матріархат]]у, поєднання поліандрії та полігамії з екзогенними шлюбами.
 
Найближчими до піктів народом (а можливо, одним із піктських племен) були [[круїтні]] чи крухьні (Cruthin, Cruithnig, Cruithni), які проживали на території [[Ірландія|Ірландії]]. Але невідомим лишається, чи слово «''круїтні»'' було самоназвою цього народу — слово незрозумілого походження.
 
Пікти населяли територіїтериторію центральної та північної Шотландії, на північ від затоки [[Ферт-оф-Форт]]. Пікти постійно здійснювали набіги на південь Британії; ву [[360-ті|360-х]] роках дійшли до [[Лондон]]а. Спочатку пікти були союзом племен, до VI століття сформувалися кілька державних утворень, пізніше об'єдналися в [[Альба (королівство)|Королівство піктів]]. У VI столітті піктів навернув до християнства ірландський місіонер [[Святий Колумба|Колумба]]. Розквіт держави піктів припав на VIII століття, після того, як піктам вдалося зупинити просування [[англи|англів]] на північ ([[битва при Нехтані]] [[685]] року), а пізніше дати відсіч натиску [[скоти|скотів]] із заходу.
 
Найдавніша назва країни піктів — Каледонія. Слово незрозумілого походження. Одні дослідники пробують довести кельтське походження цього слова і виводять з ірландської або з бритської (кимри) мови, розшифровуючи як «земля за огорожею з лісу», інші вважають його давнім, неіндоєвропейським.