Яремчук Назарій Назарович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Родина: Додано вміст.
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Немає опису редагування
Рядок 35:
| підпис =
| сторінка_в_інтернеті = http://www.roduna.org www.roduna.org
| приміткинагороди = {{орден Дружби народів|}}
{{ряд2|{{премія Тараса Шевченка|1996}}|{{премія ЛКСМУ|1982}}}}
{{Народний артист УРСР|1987}}
}}
 
Рядок 75 ⟶ 77:
Потрібно відзначити, що тривалий час на естраді в Яремчука було амплуа ліричного героя, але він говорив, що любить виконувати пісні, у яких сполучається лірика й громадянське звучання. У 80-х Назарій Яремчук був романтичним співаком, заспівавши пісню «[[Запроси мене у сни свої]]». Перший диск-гігант Назарія «[[Незрівнянний світ краси]]», названий за піснею [[Дутковський Лев Тарасович|Л. Дутковського]] (1980) — одна з найкращих платівок в українській дискографії того періоду.
 
[[1981]] рік став для Назарія стежкою до міжнародного визнання. Ансамбль «Смерічка» представляє державу на міжнародному конкурсі «Братиславська ліра». Соліст Яремчук став його дипломантом. [[1982]] Назарій у складі «Смерічки» — лауреат [[Республіканська премія ЛКСМУ імені Миколи Островського|республіканської премії ім. Миколи Островського]]. 1984 року співак отримав звання лауреата Всесоюзного огляду-конкурсу тематичних програм до 40-річчя закінчення [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. [[1985]]-го — дипломант ХІІ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві. Після того, як у 1982 році [[Дутковський Лев Тарасович|Левко Дутковський]] покинув «Смерічку», Назарій Яремчук став художнім керівником ансамблю.
 
Під час [[Війна в Афганістані (1979—1989)|Афганської війни]] Назарій кілька разів їздив у [[Афганістан]] і виступав перед солдатами. Крім того, багато часу співак приділяв пошуку нових талантів, підтримці самодіяльних колективів. Назарій Яремчук підтримав чимало молодих виконавців. Зокрема, [[Пекун Оксана Олександрівна|Оксану Пекун]] з Тернополя, Світлану Зайченко з Житомира, [[Боднарук Жанна|Жанну Боднарук]] з [[Чернігів|Чернігова]], Ніну Шестакову з [[Харків|Харкова]], [[Братущик Інеса Михайлівна|Інесу Братущик]], Ореста Хому та Ірчик зі Львова, Богдана Сташківа з [[Івано-Франківськ]]а, Миколу Романова з [[Київ|Києва]], Ольгу Добрянську, Аллу Наталушко з [[Чернівці]]в та інших.