Ужвій Наталія Михайлівна: відмінності між версіями

[[Файл:Ужвій 2.jpg|міні|250пкс|Наталія Ужвій у фільмі «[[Райдуга (фільм)|Райдуга]]» [[1943]]  р.]]

'''Ната́лія Миха́йлівна Ужві́й''' {{життєпис}}  — [[українці|українська]] радянська [[актор]]ка театру і кіно.

У 1925—1926 роках працювала в Одеській «Держдрамі», у 1926—1934 роках  — в «[[Березіль|Березолі]]», далі в Харківському українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка і з 1936  — у [[Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка|Київському Державному Академічному Українському Драматичному Театрі ім. І. Франка]]. Найяскравіше талант Ужвій розвинувся в «Березолі».

Була одружена з українським поетом-футуристом [[Семенко Михайль Васильович|Михайлом Семенком]] (Михайль Семенко). Вони розлучилися 1936 року, а 23 жовтня 1937 року його розстріляли. У цьому шлюбі єдиною дитиною був син Михайло (1927  р. н.). Він теж проявляв поетичний дар, писав вірші. Після розлучення залишився з Наталією Ужвій. Навчався в [[КНУ|Київському університеті]] на [[КІМВ|факультеті міжнародних відносин]]. Помер від [[менінгіт]]у 13 грудня 1951 року.

* Фруманс («Золоте черево» Ф.  Кроммелінка, 1926),

* Маґельон («Король бавиться» [[Гюґо|В.  Гюґо]], 1927),

* Джулія («Змова Фієско…» Ф.  Шіллера, 1928),

* Тьотя Мотя («[[Мина Мазайло]]» [[Куліш Микола Гурович|М.  Куліша]], 1929),

* Череда («Кадри» [[Микитенко Іван Кіндратович|І.  Микитенка]], 1931),

* Тугіна («Остання жертва» [[Островський Олександр Миколайович|О.  Островського]], 1939),

* Беатріче («[[Багато галасу даремно]]» [[Вільям Шекспір|В.  Шекспіра]], 1940) та ін.

Пізніше  — в ролях героїнь майже в усіх драмах [[Корнійчук Олександр Євдокимович|О.  Корнійчука]], [[Левада Олександр Степанович|О. Левади]], [[Зарудний Микола Якович|М. Зарудного]] й інших радянських драматургів.

* 1925  — [[П.К.П. (фільм)|«П. К. П.»]]

* 1927  — [[Тарас Трясило (фільм)|«Тарас Трясило»]]

* 1935  — [[Прометей (фільм)|Прометей]]

* 1936  — Я люблю

* 1937  — [[Назар Стодоля (фільм, 1936)|«Назар Стодоля»]], ''Стеха''

* 1938  — Митька Лелюк

* 1938  — Виборгська сторона

* 1938  — [[Кармелюк (фільм)|Кармелюк]]  — ''Оляна''

* 1940  — Майська ніч

* 1943  — [[Райдуга (фільм, 1943)|Райдуга]]  — ''Олена Костюк''

* 1943  — Партизани в степах України

* 1951  — [[Тарас Шевченко (фільм, 1951)|Тарас Шевченко]]

* 1952  — Украдене щастя  — ''Анна''

* 1953  — Калиновий гай

* 1956  — Земля  — ''Марія''

* 1956  — [[300 років тому…]]  — ''Варвара''

* 1956  — Полум'я гніву

* 1956  — Без вісти пропащій

* 1961  — [[Українська рапсодія]]

* 1971  — Співай пісню, поете…

''«Образ може бути лише тоді щирим і переконливим, коли актор, творець його, поріднився з ним, злився, „увібрав“ його в себе і всіма своїми почуттями і поведінкою втілився в образ»,  — писала Наталія Михайлівна про особливості власної творчої лабораторії. «Не вважайте ніколи свою роботу завершеною,  — радить вона молодим акторам.  — Ніколи не заспокоюйтесь на тому, що вже досягнуто. Де настає спокій  — там кінець творчості і мистецтву»''.

''«Найбільш ображає мене, коли в листах знаходжу легковажні міркування про акторську професію. Декому здається, ніби тому, хто щовечора виходить на сцену, та ще причепурений, гарно одягнений, у красивій перуці, живе незвичним життям, виголошує високі слова, а після вистави ще нагороджується оплесками,  — все легко дається, все приходить само собою. Ні! Ой, як помиляються наївні люди! Чи можуть вони збагнути, скільки фізичних і моральних сил коштує кожна роль! І яка то надзвичайна, хоч і радісна доля акторська! Радісна, коли бачиш, що кінцевий результат часом виснажливої праці  — твоя гра  — дає людям естетичне задоволення, будить думку, зворушує серце, примушує замислитися над своїм і чужим життям, приносить хоча б крихітку щастя. Заради цього варто трудитися, хвилюватися, нервуватися, тремтіти за майбутню долю і своєї ролі, і вистави в цілому. Ось що хочеться відповісти тим, хто уявляє акторське життя суцільним святом, прогулянкою не без приємностей, як іронічно сказав великий письменник…»''  — за цими схвильованими словами мудрої, збагаченої досвідом людини відкривається глибоке розуміння життя, головних його цінностей, зворушливе почуття відданості своїй справі і справжньої відповідальності за неї.

Роль [[Тарас Григорович Шевченко|Шевченкової]] [[Катерина (поема)|Катерини]], як згадувала велика майстриня, навіть увижалася їй. І життя, яке після всього зробленого нею не могло не бути прихильним, подарувало їй унікальну можливість здійснити свою мрію і втілити улюблений образ по-особливому для всіх і назавжди. Натхненний скульптурний портрет героїні великого Кобзаря увінчив скульптор М. Манізер, для якого позувала славетна актриса, ''«…горда з того, що є не тільки свідком, а й співучасницею цієї події,  — згадувала Н.Ужвій.  — Моя участь у роботі по створенню пам'ятника  — значний етап мого творчого зростання. З радістю віддала все своє вміння і майстерність на створення образу Катерини. У цьому образі мені хотілося відобразити безвихідну долю жінки кріпосної України. Прагнучи повніше втілити образ Катерини, я жила нею. З трепетом стежила за майстерною рукою професора Манізера, під якою з кожним днем усе помітніше оживала глина»''.

''Траплялися і важкі для мене часи, і різні трупи, і різні режисери… Але завжди зі мною залишалося головне  — наше мистецтво. Так, я переконана, що мені випала щаслива акторська доля''.

* Лауреат ДержавнихСталінських премій СРСР:

#** 1946  — за роль Олени Костюк у фільмі «Райдуга»

#** 1949  — за театральну роботу

#** 1951  — за театральну роботу

* 1974  — Герой соціалістичноїСоціалістичної праці

* 1984  — Лауреат Державної премії Української РСР ім. Т.  Г.  Шевченка  — за театральну роботу

* 1944  — НароднаНародний артисткаартист СРСР

Національний банк України, продовжуючи серію «Видатні особистості України», [[9 вересня]] [[2008]] р. ввів у обіг ювілейну монету «Наталія Ужвій» номіналом 2 грн., що виготовлена з нейзильберу, масою 12,8  м, діаметром 31  мм.

У Києві на честь Наталії Ужвій названо [[Вулиця Наталії Ужвій (Київ)|вулицю]] в Подільському районі міста. Також названо пасажирський теплохід в Київському річковому порту<ref>[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/313-86-%D0%BF Про увічнення пам'яті Героя Соціалістичної Праці, народної артистки СРСР Н.&nbsp; М.&nbsp; Ужвій]</ref>. У Харкові на честь акторки названо вулицю в Київському районі міста. Також [[Провулок Наталії Ужвій (Черкаси)|провулок Наталії Ужвій]] існує в [[Черкаси|Черкасах]].

* [http://www.day.kiev.ua/251093/ «Від королеви до партизанки» стаття до 110 з дня народження в газеті «День» №&nbsp; 159, 6 вересня 2008]

* [http://gazeta.dt.ua/CULTURE/ostannya_zhertva_persha_ukrayinska_radyanska_aktrisa_natalya_uzhviy__stsenariy_prihovanoyi_doli.html «Остання жертва. „Перша українська радянська актриса“ Наталя Ужвій&nbsp; — сценарій прихованої долі» стаття до 110 з дня народження в газеті «Дзеркало тижня» №&nbsp; 33 (712) 6&nbsp; — 12 вересня 2008]

* [http://www.day.kiev.ua/179463/ «…Вона була Актрисою» стаття з нагоди відкриття меморіальної дошки в газеті «День» №&nbsp; 53, 28 березня 2007]

* ''С.&nbsp; В.&nbsp; Герегова.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Ужвій Наталія Михайлівна] // {{ЕІУ|10|211}}

* Універсальна енциклопедія «Черкащина» / Упорядник Віктор Жадько.&nbsp; — {{К.}}, 2010.&nbsp; — С. 880.

* ''Жадько Віктор''. Некрополь на Байковій горі.&nbsp; — {{К.}}, 2008.&nbsp; — С. 67, 116, 221, 271.

* ''Жадько Віктор''. Український некрополь.&nbsp; — {{К.}}, 2005.&nbsp; — С. 315.

* ''Жадько Віктор''. Байковий некрополь.&nbsp; — {{К.}}, 2004.&nbsp; — С. 48, 189.

* ''Кисельов Й.'' Театральні портрети.&nbsp; — {{К.}}, 1955;

* ''Бернацька Р.'' Наталія Михайлівна Ужвій.&nbsp; — {{К.}}, 1958;

* ''Кисельов Й.'' Поетеса української сцени.&nbsp; — {{К.}}, 1978.

* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=8577 Мартич Ю. Н.&nbsp; М.&nbsp; Ужвій. Народна артистка СРСР / Ю. Мартич ; П. Нестеровський.&nbsp; — Київ: Мистецтво, 1947.&nbsp; — 23 с. : фот.&nbsp; — (Майстри мистецтва України).]