Російська православна церква: відмінності між версіями

=== Ув'язнення Борисом Годуновим патріарха [[Єремія II Транос|Єремії II Траноса ]]===

[[Московська православна церква]] 141 рік (з 1448 по 1589 роки) не мала офіційного визнання своєї автокефалії. У ті часи Константинопольська церква переживала період негараздів і фінансових труднощів. Новий патріарх [[Єремія II Транос|Ієремія II]] незабаром після обрання відправився в руські землі за грошима. 11 липня 1588 року він прибув до Москви, де його зустрічали з великими почестями і розмістили на Рязанському подвір'ї. Через 5 днів Єремію прийняли в себе цар [[Федір I Іванович|Федір Іванович]] і цариця [[Годунова Ірина Федорівна|Ірина]]. Вони обдарували грецького ієрарха сріблом, грошима, соболями. Єремія передав царю і цариці привезені в Москву святині, в тому числі частину мощей імператора Костянтина. Після урочистого прийому відбулися переговори Єремії з Борисом Годуновим. Тут з'ясувалося, що Єремія не готовий обговорювати домовленості 1586 р. російського уряду з Антіохійським патріархом Йоакимом про заснування Патріаршества на Русі і приїхав тільки «заради милостині на церковні будови». Константинопольський патріарх наполягав, що без соборного обговорення він таке важливе питання вирішувати не може. Опинившись фактично під домашнім арештом на Рязанському подвір'ї, Єремія пішов на поступки, запропонувавши Москві обмежену автокефалію. При цьому необхідно було поминати Константинопольського патріарха за богослужінням і отримувати від нього [[Миро|освячене миро.]] Але до цього часу Російська церква і без того півтора століття була фактично [[Автокефальна церква|автокефальною]].<ref name=":4">Шпаков А.Я. Государство и Церковь в их взаимных отношениях в Московском государстве: Царствование Федора Ивановича; Учреждение патриаршества в России. Одесса, 1912.</ref>

Однак Єремія продовжив пошуки компромісу: він був готовий сам, втомившись від нескінченних негараздів в Константинополі, залишитися патріархом на Русі. Російська сторона запропонувала Єремії в такому випадку резиденцію у [[Владимир|Володимирі на Клязьмі]], а у Москві при государі залишиться митрополит [[Іов (патріарх Московський)|Іов]]. [[Єремія II Транос|Єремія]] погоджувався стати російським патріархом тільки за умови якщо його кафедра буде перебувати в столиці. Переговори Годунова з Єремією тривали майже півроку. В середині січня 1589 р. Єремія дав обіцянку поставити на Русі патріарха з росіян і благословити подальше поставлення патріархів на Русі собором російських архієреїв; цар же повинен був відпустити його в Константинополь.<ref name=":4" />

==== Поставлення першого патріарха Московського Іова[[Іов (патріарх Московський)|Іова]]====

[[17 січня]] 1589 Федір Іванович скликав боярську Думу разом з церковним Собором: в Москву прибули 3 архієпископа, 6 [[Єпископ|єпископів]], 5 архімандритів і 3 соборних монастирських старця. Цар оголосив, що Єремія не бажає бути патріархом у Володимирі. Федір Іванович вирішив просити у Єремії благословення на поставлення Іова в патріархи Москви. У той же день була зібрана Дума з Освяченим Собором, і государ звернувся до Йова, запитавши у митрополита думки щодо заснування патріаршества. Іов відповів, що він разом з усіма архієреями і Освяченим Собором «положили на волю благочестивого государя царя и великого князя».<ref>Успенский Б.А. Царь и патриарх: Харизма власти в России: Византийская модель и ее русское переосмысление. М., 1998.</ref>

[[23 січня]] в Успенський собор прибули патріарх Ієремія і члени Освяченого Собору, за винятком митрополита Іова. У [[Приділ|приділі]] на честь Похвали Богородиці, традиційному місці обрання кандидатів на митрополита, було вчинено обрання трьох кандидатів на патріаршество. Потім всі архієреї які брали участь у виборах на чолі з патр. Єремією прибули до палацу. Тут константинопольський патріарх доповів царю про кандидатів, і Федір Іванович вибрав Іова. Тільки після цього обраного патріарха Московського закликали до палацу, і він вперше зустрівся з Єремією. Тут же, в царських палатах, відбулося наречення [[Іов (патріарх Московський)|Іова]] в патріархи. В Успенському соборі Кремля [[Єремія II Транос|Єремія]] і наречений патріарх Іов відслужили короткий молебень. Три дні по тому там же відбулася церемонія поставлення першого російського патріарха; Єремія з сонмом архієреїв здійснив над Іовом повну архієрейську [[Хіротонія|хіротонію]], що було неканонічним так як Іов вже прийняв єпископський сан і не потребував хіротонії.<ref>Фонкич Б.Л. Из истории учреждения патриаршества в России: Соборные грамоты 1590 и 1593 гг. // Проблемы палеографии и кодикологии в СССР. М., 1974. С.251-260.</ref>

У перших числах лютого Єремія кілька днів провів в [[Троїце-Сергієва лавра|Троїце-Сергієвій лаврі]], з початком [[Великий піст|Великого посту]] знову звернувся з проханням відпустити його в Константинополь, однак Годунов, посилаючись на труднощі шляху взимку, умовив його почекати ще деякий час. Це було необхідно, щоб підготувати для підписання [[Єремія II Транос|Єремією]] документ про заснування Патріаршества в Москві - так звану "Уложенную грамоту". Характерною деталлю цієї грамоти, складеної в царській канцелярії, є згадка про згоду всіх східних патріархів на установлення в Москві патріаршества. Насправді на той момент таку згоду ще не було отримано.

Немає необхідності сумніватися у факті проведення патріархом Єремією собору з приводу зведення Московської кафедри на ступінь патріаршої, однак потрібно визнати, що учасників собору було значно менше, ніж кількість підписів під соборним вироком. Ймовірно, [[Єремія II Транос|Єремія]] пішов на підробку грамоти з розрахунком на швидке отримання милостині з Росії і хотів створити більш представницьке враження про собор, ніж він був насправді.<ref>Богданов А.П. Русские патриархи: 1589-1700. Т.1. М., 1999.</ref>