Етатизм: відмінності між версіями

 

'''Етатизм, статизм''' (від {{lang-fr|État}} або {{lang-en|State}}&nbsp;— держава)&nbsp;— напрям політичної думки, який розглядає [[Держава|державу]] як найвищий результат і мету суспільного розвитку. В деяких країнах (наприклад, у [[Туреччина|Туреччині]]) цей термін позначав офіційну державну політику. У політичній науці етатизм&nbsp;— це переконання, що держава повинна контролювати як економічну, так і соціальну політику, або кожну з них до певної міри. Етатизм позиціонується як противага [[анархізм]]у.<ref>Levy, Jonah D (2006). ''The State After Statism: New State Activities in the Age of Liberalization''. Cambridge, MA: Harvard University Press. p.&nbsp;469. ISBN&nbsp;978-0-674-02276-8.</ref>Етатизм може приймати різні форми-від [[монархізм]]у до [[тоталітаризм]]у. Етатизм&nbsp;— соціологічна теорія, що обґрунтовує необхідність активного втручання держави в економічне і політичне життя суспільства, яка розглядає його як вищий результат і мету товариств, розвитку.<ref>Antinazi. Энциклопедия социологии, 2009</ref>

 

== Генеза поняття етатизм ==

Ідеї етатизму були властиві соціальним концепціям ще в давнину, однак придбали артикульований характер з формуванням самого поняття [[держава|держави]] як безособового соціального інституту, що має статус [[суб'єкт]]а певних соціальних відносин і дій, що, в свою чергу, стало можливим з закінченням епохи [[абсолютна монархія|абсолютних монархій]]. Формування абстракції держави мало велике теоретичне і політичне значення. В.Орландо представляв державу у вигляді [[юридична особа|юридичної особи]], що означало відкриття, яке має для правознавства значення не менше, ніж декартове «cogito ergo sunt» (Мислю, а отже й існую.) для філософії. Етатизм колишніх епох не міг виділити державу як таку, відмежувати його від государя. Так, ще Н.&nbsp;П.&nbsp;Огарев вважав немислимою ідею державної власності на землю і абстрактного поняття держави-власника, який володіє поземельної власністю на правах приватної людини, і вважав можливим говорити або про государевої, або про земської власності: до поняття держави-власника, по його словами, не додумалися ні практична [[Англія]], ні [[Французька революція]] і французький [[соціалізм]], ні [[Пруссія|прусська]] філософія, хоча вони й "додали відверненого поняттю держави всякі абстрактні властивості, або сили; держава могла бути вищим розумом, вищим правосуддям, вищої ідей, якій кожен був зобов'язаний жертвувати життям … ".<ref>Огарьов Н.&nbsp;П.&nbsp;Избр. соціально-політичні і філософські произв., т. 1. М., 1952, с. 598</ref>