Спасо-Преображенський собор (Вінниця): відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Rausch (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 38:
Приміщення пустувало, поки чиновники не пригадали про стару соборну церкву, що стояла поряд. За рішенням [[Київське генерал-губернаторство|Київського військового губернатора, Подільського і Волинського генерал-губернатора]] від 19 листопада 1832 р. приміщення домініканського монастиря було передане православному духовенству.
 
У колишньому костьолі був влаштований Преображенській собор, освячений в 1833 р. на свято Благовіщення, а стара Козьмо-Даміанівська церква була розібрана. У 1855  р. настоятель собору протоієрей Порфирій Вознесенський звернув увагу на те, що багато прихожан майже не відвідують церкву взимку. Причиною був холод, від якого страждали також і священнослужителі. Тому було ухвалене рішення про споруду теплої церкви, яку за порадою архітектора Кулаковського влаштували в нижній частині собору, де була крипта (сімейний склеп) роду Грохольських. Перед реконструкцією підвалу були дотримані ряд формальностей. Кам'янецький римо-католицький єпископ направив до Вінниці свого представника, який разом з настоятелем 18 травня 1855 р. склав акт: «Все вцілілі труни перенесли в приміщення біля входу праворуч і замурували; зруйновані (числом два) опустили в могилу, викопану в південній стороні підвалу, і засипали. Все це зроблено без всякого розголосу і церемоній». Після чого приміщення побілили, постелили дерев'яну підлогу і поставили іконостас. 1 листопада 1855 р. нижня церква була освячена на честь св. Козьми і Даміана на згадку про попередній соборний храм.
 
Собор в різні часи відвідували поважні особи. Були серед них і члени царського дому. Першим з них собор в 1847 р. відвідав [[Микола І]] з синами Олександром і Миколою. Через рік Микола І власноручно підписав проект реконструкції Преображенського собору, яку через нестачу коштів почали лише в 1860 р.{{факт}}