Південний В'єтнам: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Fessor (обговорення | внесок) м Відкинуто редагування 93.77.132.14 (обговорення) до зробленого Xsandriel Мітка: Відкіт |
||
Рядок 94:
}}
'''Півде́нний В'єтна́м''' ('''Республіка В'єтнам''', {{lang-vi|Việt Nam Cộng hòa}}) — країна в південній частині материкової [[Південно-Східна Азія|Південно-Східної Азії]], а також розповсюджене в [[література|літературі]] найменування держави, що існувала в [[1954]]—[[1976]] (фактично до [[1975]]) в частині сучасного В'єтнаму на південь від [[17-та паралель північної широти|17 паралелі]] (р. [[Бенхай]]). Терміни «Південний В'єтнам» і «[[Північний В'єтнам]]» здобули загального користування в 1954 році під час [[Женевська конференція|Женевської конференції]], коли В'єтнам зазнав [[В'єтнамська демілітаризована зона|розділу на комуністичну і не комуністичну зони]] по [[17-та паралель північної широти|17-й паралелі]].
*[[Індокитай]]▼
Найменування держави:
*[[Французький Індокитай]]▼
* 1954—1955: '''Держава В'єтнам''' ({{lang-vi|Quốc gia Việt Nam}})
* 1955—1975: '''Республіка В'єтнам''' ({{lang-vi|Việt Nam Cộng Hòa}})
* 1975—1976: '''Республіка Південний В'єтнам''' ({{lang-vi|Cộng Hòa Miền Nam Việt Nam}}).
Столицею Південного В'єтнаму було місто [[Сайгон]] (нині [[Хошимін]]).
Витоки Південного В'єтнаму можна віднести до [[Франція|французької]] [[колонія|колонії]] [[Кохінхіна]], частини [[французький Індокитай|французького Індокитаю]], яка складалася з південної третини В'єтнаму. Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]], [[В'єтмінь]], очолювана [[Хо Ши Мін]]ом, проголосила «В'єтнамську незалежність» в [[Ханой|Ханої]]. У 1949 році, не комуністичні в'єтнамські політики сформували інший уряд в [[Сайгон]]і очолюваний колишнім імператором [[Бао Дай]]. Бао Дай було повалено прем'єр-міністром [[Нго Дінь З'єм]]ом в 1955 р., який проголосив себе президентом після референдуму. Нго Дінь З'єм було повалено в результаті військового перевороту в 1963 році, розпочата серія короткотривалих військових урядів. Генерал [[Нгуєн Ван Тхієу]] керував країною 1967—1975 року. [[В'єтнамська війна]] почалася в 1959 році з заколоту [[В'єтконг]]у за допомогою військ Північного В'єтнаму. Під час кульмінації боротьби — [[Тетський наступ|Тетського наступу]] у 1968 році, було зареєстровано понад 1,5 мільйонів Південно-в'єтнамських солдатів і 500,000 американських солдатів у Південному В'єтнамі. Незважаючи на мирний договір укладений у січні 1973 р., бойові дії продовжувалися, поки армія Північного В'єтнаму захопила Сайгон 30 квітня 1975.
== Історія ==
Існувало кілька причин того, чому Південний В'єтнам відокремився від Північного. Перш за все, ця територія пізніше за все була приєднана до історичної в'єтнамської держави, і більшість населення тут становили не в'єтнамці, а національні меншини — [[мионги]] і [[мон-кхмерскі народності]]. У зв'язку з цим Франція відносно легко окупувала цю частину В'єтнаму в XIX столітті. У той час як [[Аннам]] (Центральний В'єтнам) і [[Тонкін]] (Північний В'єтнам) мали статус протекторатів, Південний В'єтнам (Кохінхіна) був колонією і від нього навіть обиралися депутати до французького парламенту. Тому французькі інтереси тут були сильніші, ніж в іншій частині В'єтнаму, і після закінчення Другої світової війни французи доклали всіх зусиль, щоб не допустити на цю територію партизанів з Північного В'єтнаму. У 1949 на півдні В'єтнаму була проголошена держава, формальним правителем якого був імператор Бао Дай, фактично ж у ньому управляла колоніальна адміністрація. У 1954 згідно з Женевським договором відбулося розділення В'єтнаму, при цьому близько 1 млн католиків із Північного В'єтнаму втекло на південь.
Південнов'єтнамський уряд, проте, зіткнувся з нездатністю повністю контролювати країну, на території якої боролися різні релігійні і терористичні угруповання.
Війна між Північним В'єтнамом і партизанами Південного В'єтнаму, з одного боку, проти США і уряду Південного В'єтнаму, з іншого боку, формально закінчилася в 1973 підписанням [[Паризька мирна угода (1973)|Паризьких мирних угод]], після підписання яких американські війська були виведені з Південного В'єтнаму. Але північнов'єтнамська армія в порушення цих угод продовжила ведення бойових дій з метою анексувати країну. У березні-квітні 1975 в результаті [[Весенній наступ (1975)|широкомасштабного наступу]] ця мета була досягнута. Новий уряд був повністю підконтрольний північнов'єтнамський адміністрації, і в 1976 було оголошено про «об'єднання» Південного і Північного В'єтнаму в єдину [[Соціалістична республіка В'єтнам|Соціалістичну республіку В'єтнам]].
== Географія ==
Південний В'єтнам має поділ на прибережні низовини, гірське Центральне нагір'я ([[Тай Нгуйен]]), і [[Дельта Меконгу|дельту річки Меконг]].
== Політичний устрій ==
Південний В'єтнам пережив багато політичних змін у своєму короткому житті. Спочатку, держава була [[конституційна монархія|конституційною монархією]], з імператором Бао Дай на чолі. Але в'єтнамська монархія була непопулярною через співпрацю монархів з французькими колонізаторами.
У 1955 році відбувся референдум, який був фіктивним опитуванням, з результатами 98 % голосів на користь скасування монархії. В Сайгоні, [[Нго Дінь З'єм]] отримав 133 % голосів<ref>{{cite book|first=Seth|last=Jacobs|year=2006|title=Cold War Mandarin: Ngo Dinh Diem and the Origins of America's War in Vietnam, 1950–1963|publisher=Rowman & Littlefield|isbn=0-7425-4447-8 |pages=95}}</ref>. Цей референдум скасував монархію і зробив прем'єр-міністра Нго Дінь З'єма першим президентом. Незважаючи на успіхи в політиці, економіці і соціальні зміни в перші 5 років, Нго Дінь З'єм швидко став диктатором. З мовчазної згоди уряду Сполучених Штатів, офіцери АРВН на чолі з генералом [[Зіонг Ван Мінь]] організували державний переворот і вбили його в 1963 році. Військові мали короткотривалий уряд, поки генеральна [[Нгуєн Хань]] повалив Міна у січні 1964. До кінця 1965, відбулося кілька переворотів, цивільні особи на чолі урядів дозволили робити видимість громадянського правління, а не військової хунти.
У 1965 році цивільний уряд добровільно подав у відставку і передав владу військовим, в надії на те що це принесе стабільність і єдність нації. Обрані Установчі збори з представництвом військових вирішили змінити державну систему на парламентську систему з сильним президентом. Було обрано двопалатну Національну Асамблею, що складалася з сенату і палати представників, які були обрані в 1967 році. Військовому уряду, спочатку не вдалося забезпечити стабільність. Через внутрішні конфлікти і політичну недосвідченість викликану різними фракціями в армія розпочалась череда переворотів і контр-переворотів один проти одного. Ситуація стабілізувалася в середині 1965 року, коли голова В'єтнамських ВПС Нгуєн Као Кі став прем'єр-міністром, з генералом Нгуєн Ван Тіу як номінальним главою держави.
У 1967, Південний В'єтнам провів свої перші вибори за новою системою. Після виборів, Південний В'єтнам перейшов до президентської системи. Військові призначили Нгуен Ван Тіу як свого кандидата, і його було обрано. Тіу швидко прибирає владу до своїх рук на велике розчарування тих, хто сподівався на епоху більшої політичної відкритості. Його було переобрано президентом у 1971, отримавши підозріло високі 94 % голосів виборців. Тіу правив до останніх днів війни, пішовши у відставку в 1975 році. Зіонг Ван Мінь останній президент країни, беззастережно здався комуністичним військам через кілька днів після вступу на посаду.
Південний В'єтнам був членом [[Agence de Coopération Culturelle et Technique]], [[Азійський банк розвитку]] (АБР), [[Світовий банк]] (МБРР), [[Міжнародна асоціація розвитку]] (МАР), [[Міжнародна Фінансова Корпорація]] (МФК), [[МВФ]], [[Міжнародна організація супутникового зв'язку]] (Intelsat), [[Інтерпол]], [[МОК]], [[Міжнародний телекомунікаційний союз|МКС]], [[Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця]], [[ЮНЕСКО]] та [[Всесвітній поштовий союз]] (ВПС).
== Економіка ==
{{main|Економіка Південного В'єтнаму}}
Південний В'єтнам мав [[Ринкова економіка|вільну ринкову економіку]] та орієнтувався на Захід. Мав власну авіакомпанію — [[Air Vietnam]]. Економіка в значній мірі трималась на американських дотаціях й наявності великої кількості американців у країні у 1961—1973 роках. Виробництво електрики збільшилося у чотирнадцять раз у 1954—1973, а промисловість збільшувало випуск продукції в середньому на 6,9 % на рік<ref name="Kim">Kim, Youngmin, «[http://www.zum.de/whkmla/sp/0708/ym/ym1.html The South Vietnamese Economy During the Vietnam War, 1954—1975]»</ref>. В той же період, виробництво рису збільшилося на 203 %, а кількість студентів в університетах зросло з 2,000 до 90,000<ref name="Kim"/>. Американська допомога досягла 2,3 млрд дол США в 1973 році, але знизилася до 1,1 млрд дол США в 1974 році<ref name="Wiest">Wiest, Andrew A., ''The Vietnam War, 1956—1975'', p. 80.</ref>. Інфляція зросла до 200 %, оскільки країна страждала від економічних потрясінь через зниження американської допомоги, а також зростання цін на нафту в жовтні 1973 року<ref name="Wiest"/>. «Об'єднання» В'єтнаму в 1976 році привело до введення [[Командна економіка|централізованої планової економіки]] Північного В'єтнаму на півдні. Країна не мала значного економічного прогресу протягом наступних двадцяти років. Після розпаду [[СРСР|Радянського Союзу]] і закінчення радянської допомоги, керівництво В'єтнаму погодилося з необхідністю змін. Її окупаційну армію було виведено з [[Лаос]]у та [[Камбоджа|Камбоджі]]. Потім країна ввела економічні реформи, створила ринкову економіку в середині 1990-х. Уряд, як і раніше здійснює тоталітарну колективну диктатуру під пильним контролем Комуністичної партії.
== Демографія ==
Близько 90 % населення Південного В'єтнаму складали [[в'єтнамці]], 10 % були [[хоа]], [[дегар]], [[французи]], [[тями]] тощо.
== Див. також ==
* [[Демократична Республіка В'єтнам]]
* [[В'єтмінь]]
▲* [[Індокитай]]
▲* [[Французький Індокитай]]
== Примітки ==
| |||