Вікіпедія

Ленін Володимир Ілліч: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Виправлено джерел: 63; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta12)
Рядок 47:
Один з організаторів [[Жовтневий переворот (1917)|збройного Жовтневого перевороту восени 1917]] та [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни в Росії]]. Засновник диктаторського режиму у Радянській Росії<ref>Тойнбі, Арнольд. Дослідження історії. Том 2/Пер. з англ. В. Митрофанова, П. Таращука.— К.: Основи, 1995.— С. 178.</ref>, що був поширений на всі пізніше захоплені нею території.
 
У подальшому ініціатор [[червоний терор|червоного терору]]<ref>[{{Cite web |url=http://lib.ru/POLITOLOG/MELGUNOW/terror.txt |title=''С.&nbsp; П.&nbsp; Мельгунов.'' «Красный террор» в России 1918—1923] |accessdate=6 June 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120622022045/http://lib.ru/POLITOLOG/MELGUNOW/terror.txt |archivedate=22 June 2012 |deadurl=no }}</ref> та примусової заготівлі сільськогосподарських продуктів, так званої [[Продрозкладка|«продрозверстки»]]<ref>[[Улянич Володимир Іванович|''Улянич Володимир'']]. Терор голодом і повстанська боротьба проти геноциду українців у 1921—1933 роках.&nbsp;— Київ: МАУП, 2004.&nbsp;— 84 с.</ref><ref>[{{Cite web |url=http://www.scribd.com/doc/94360375/Латышев%D0%9B%D0%B0%D1%82%D1%8B%D1%88%D0%B5%D0%B2-Рассекреченный%D0%A0%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9-Ленин%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BD |title=Латышев А.&nbsp; Г.&nbsp; Рассекреченный Ленин.&nbsp; — С. 57–72] |accessdate=22 May 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130518033547/http://www.scribd.com/doc/94360375/%D0%9B%D0%B0%D1%82%D1%8B%D1%88%D0%B5%D0%B2-%D0%A0%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9-%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BD |archivedate=18 May 2013 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://leninvi.com/t36/p314 |title=''Ленин В.&nbsp; И.''&nbsp; Полное собрание сочинений.&nbsp; — Т. 36.&nbsp; — С. 316] |accessdate=3 February 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180119214211/http://leninvi.com/t36/p314 |archivedate=19 January 2018 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://www.prlib.ru/history/pages/item.aspx?itemid=384 |title=Вышел Декрет СНК о продразвёрстке] |accessdate=31 May 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131004224741/http://www.prlib.ru/history/pages/item.aspx?itemid=384 |archivedate=4 October 2013 |deadurl=no }}</ref>, яка стала головною причиною [[Масовий голод в Україні (1921—1923)|Голоду в Україні 1921—1923 років]] та [[Голод на Поволжі (1921—1922)|Голоду в Поволжі 1921—1922 років]]; конфіскації приватної власності та церковних цінностей<ref>[{{Cite web |url=http://archivetopetot.isru/a8YqG4617.html |title=Конфискация средств производства у капиталистов в первые месяцы социалистической революции (ноябрь 1917 г.&nbsp; — июнь 1918 г.)] |accessdate=4 October 2013 |archiveurl=https://archive.today/20131004053501/http://topetot.ru/4617.html |archivedate=4 October 2013 |deadurl=yes }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://www.e-reading.biz/chapter.php/1017972/35/Felshtinskiy_-_Lev_Trockiy._Bolshevik._1917-1923.html |title=Юрий Георгиевич Фельштинский, Георгий Иосифович Чернявский, Лев Троцкий. Книга вторая. Большевик. 1917—1923 гг. Глава 6 Большевистский диктатор.8. Конфискация церковных ценностей] |accessdate=4 October 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131005125731/http://www.e-reading.biz/chapter.php/1017972/35/Felshtinskiy_-_Lev_Trockiy._Bolshevik._1917-1923.html |archivedate=5 October 2013 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://leninvi.com/t35/p107 |title=Тезисы закона о конфискации домов с сдаваемми в наем квартирами. В.&nbsp; И.&nbsp; Ленин: ПСС.&nbsp; — Т. 35.&nbsp; — С. 108] |accessdate=3 February 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180408231655/http://leninvi.com/t35/p107 |archivedate=8 April 2018 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://istmat.info/node/28148 |title=Декрет о ревизии стальных ящиков в банках.] |accessdate=4 October 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131005164850/http://istmat.info/node/28148 |archivedate=5 October 2013 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://www.lib.ru/HIST/BUNICH/zoloto.txt |title=[[Ігор Бунич|Игорь Бунич]]. Золото партии] |accessdate=4 October 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131005085251/http://www.lib.ru/HIST/BUNICH/zoloto.txt |archivedate=5 October 2013 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://leninvi.com/t35/p155 |title=Записка Ф.&nbsp; Э.&nbsp; Дзержинскому с проектом Декрета о борьбе с контрреволюционерами и саботажниками. В.&nbsp; И.&nbsp; Ленин: ПСС.&nbsp; — Т. 35.&nbsp; — С. 156] |accessdate=3 February 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190112183302/http://leninvi.com/t35/p155 |archivedate=12 January 2019 |deadurl=no }}</ref>.
 
Його модифікація [[традиція|традиційної]] [[доктрина|доктрини]] [[марксизм]]у, відповідно до специфічних російських умов, отримала назву [[марксизм-ленінізм]]&nbsp;і використовувалась для обґрунтування [[комуністична ідеологія|комуністичної ідеології]].
Рядок 56:
Серед предків першого керівника [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Радянської Росії]] та [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] є представники кількох народів і культурних традицій Російської імперії та інших країн. Серед його предків виділяють [[росіяни|росіян]], [[німці]]в і [[шведи|шведів]], [[євреї]]в, [[чуваші]]в та [[калмики|калмиків]]. Тому не дивно, що Володимир Ульянов, називаючи себе росіянином ({{lang-ru|русским}}), мало надавав значення національним особливостям у своєму житті, володів і користувався кількома мовами, робив переклади для власних потреб.
 
Володимир Ульянов народився у [[губернія|губернському]] [[місто|місті]] [[Ульяновськ|Симбірську]] у сім'ї високопосадового губернського держчиновника і особистого дворянина<ref>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/lower/15917 Особисте дворянство] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080418102641/http://dic.academic.ru/dic.nsf/lower/15917 |date=18 April 2008 }}&nbsp;— таке, що отримувалось за вислуги, але не наслідувалось нащадками. Тому, коли Володимир Ульянов-Ленін після Революції у партійних анкетах писав «дворянин»&nbsp;— це не відповідало дійсності</ref>. Батько&nbsp;— Ульянов Ілля Миколайович (1831—1886)&nbsp;— інспектор народної освіти; мати&nbsp;— Ульянова Марія Олександрівна (1835—1916), здала екстерном екзамени на право працювати вчителем початкових класів, але ніколи не працювала, займалась власною багатодітною сім'єю.
 
Сім'я, в якій виховувався майбутній революціонер, в основному складалася з [[інтелігенція|інтелігенції]] та була за родоводом різноманітною; виділяють у ній представників різних національних груп: росіян, калмиків, чувашів, євреїв, німців і шведів. Сам дід Леніна по батькові, Микола Васильович Ульянов (1770—1838), чуваш за національністю, був [[Кріпацтво|кріпаком]] із [[Нижньогородська губернія|Нижньогородської губернії]], який переселився в [[Астрахань]], де працював ремісником; він одружився із Анною Олександрівною Смирновою (1800—1871), батько якої Олександр Лук'янович Смирнов був калмиком.
 
Батько матері Володимира Ульянова, Олександр Дмитрович Бланк (1801/04-1870), лікар за професією, походив із єврейської родини, що проживала у містечку [[Старокостянтинів]] [[Волинська губернія|Волинської губернії]], був сином Мойше Іцковича Бланка. 1820 року був, разом із братом, хрещений.<ref>[{{Cite web |url=http://zwiahel.ucoz.ru/novograd/evrei/lenin_02.html |title=Ефим Меламед. Как явное делали тайным] |accessdate=4 November 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141111083245/http://zwiahel.ucoz.ru/novograd/evrei/lenin_02.html |archivedate=11 November 2014 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://www.e-reading-lib.org/bookreader.php/1011029/Solouhin_-_O_proishozhdenii_Lenina.html/ |title=Владимир СОЛОУХИН. О происхождении Ленина] |accessdate=14 February 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130615182718/http://www.e-reading-lib.org/bookreader.php/1011029/Solouhin_-_O_proishozhdenii_Lenina.html |archivedate=15 June 2013 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://rus-sky.com/history/library/lenin.htm/ |title=Родословная Владимира Ильича Ульянова (Ленина)] |accessdate=14 February 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20121114034156/http://rus-sky.com/history/library/lenin.htm |archivedate=14 November 2012 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://enc.cap.ru/?t=prsn&lnk=894/%2F |title=УЛЬЯНОВ Илья Николаевич] |accessdate=11 March 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170709073447/http://enc.cap.ru/?t=prsn&lnk=894%2F |archivedate=9 July 2017 |deadurl=no }}</ref><ref>[http://gov.cap.ru/hierarhy.asp?page=./1100725/1116323/1160067/1352129/1352176/ Болгаро-чувашское родословие В.&nbsp;И.&nbsp;Ульянова-Ленина]</ref>.
 
Володимир Ульянов у п'ять років навчився читати, з дев'яти років відвідував Симбірську гімназію, де виявився відмінником: переходив з класу в клас із нагородами. Не останнім чинником успішних випускних оцінок молодшого Ульянова було те, що директором гімназії був Федір Михайлович Керенський&nbsp;— персональний друг сім'ї Іллі Миколайовича і батько майбутнього голови [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду Росії]] [[Керенський Олександр Федорович|Олександра Федоровича Керенського]]. Після передчасної смерті голови сім'ї Ульянових Ф.&nbsp;М.&nbsp;Керенський піклувався про майбутнє молодшого Улянова&nbsp;— відверто настояв на тому, щоб вчителі виставили Володі в випускному гімназичному атестаті найвищі оцінки та йому було видано «Золоту медаль», що об'єктивно не зовсім відповідало реальним знанням та здібностям майбутнього «вождя Революції»<ref>Мотовилова С. Минувшее // Новый мир. 1963. №&nbsp;12.&nbsp;— «Вы знаете, что Керенский&nbsp;— наш, симбирский? Сын директора гимназии. Его отец был очень дружен с отцом Ленина, который был тогда директором народных училищ.<…> Этой дружбой отца Керенского и отца Ленина и объясняется отчасти великолепный диплом Ленина. Ведь только что был повешен его брат, надо было, чтоб диплом был так безупречен, чтоб Ленина приняли в университет.»</ref>. Але «Золота медаль» надавала можливість поступати до університету поза конкурсом і вступними екзаменами. Також Ф.&nbsp;М.&nbsp;Керенський допоміг Володимиру Ульянову вступити до [[Казанський університет|Казанського університету]]&nbsp;— написав позитивну персональну характеристику та власне поручився перед владою та керівництвом університету за лояльність Володі Ульянова<ref>Про це див.: В.&nbsp;І.&nbsp;Ленін. Повне Зібрання творів (5-е видання), Т.1.</ref>, котрому після страти його старшого брата [[Ульянов Олександр Ілліч|Олександра]] за участь у терористичному угрупуванні і плануванні вбивства царя [[Олександр III (російський імператор)|Олександра III]], вступ до університету було закрито як «політично неблагонадійному елементу». Запорука Керенського-старшого зіграла позитивну роль і для Володимира було зроблено виняток.
 
1887 року вступив на юридичний факультет Казанського університету, але власне навчанням цікавився мало. У грудні цього ж року його виключено за участь у студентському страйку<ref>[{{Cite web |url=http://www.ng.ru/ideas/2008-04-22/14_lenin.html |title=За іншими джерелами його звільнили з університету за власним бажанням] |accessdate=2008-11-05 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081025042928/http://www.ng.ru/ideas/2008-04-22/14_lenin.html |archivedate=2008-10-25 |deadurl=no }}</ref>. У 1887—1889 роках знайомився з творами [[Карл Маркс|Карла Маркса]], в 1888 брав участь у роботі нелегальних марксистських гуртків. У 1891, згідно з ним самим написанною автобіографією, склав екзамени екстерном за курс юридичного факультету Петербурзького університету.<ref>Відомий пострадянський дослідник біографії Ульянова-Леніна піддає цей факт великому сумніву. [http://www.ng.ru/ideas/2008-04-22/14_lenin.html Див.: А.&nbsp;А.&nbsp;Арутюнов. Мнимый диплом Ленина.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081025042928/http://www.ng.ru/ideas/2008-04-22/14_lenin.html |date=2008-10-25 }}</ref> Після отримання диплому, між роками 1892-93, записався як помічник присяжного повіреного Хардіна, у Самарі, та декілька разів виступав по дрібних процесах. Восени 1893 переїхав до Петербурга, де записався помічником присяжного повіреного адвоката Волкенштейна<ref>А. Ульянова-Елизарова. Ленин (Ульянов), Владимир Ильич / Энциклопедический словарь Русского Библиографического Института Гранат. Седьмое, совершенно переработанное издание. Второй выпуск сорок первого (41) тома. Приложение к циклу статей «Союз Советских Социалистических Республик»: Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской революции. С. 311.</ref>. У квітні-травні 1895 за дорученням петербурзьких марксистів виїздив до Швейцарії, де познайомився з [[Плеханов Георгій Валентинович|Г. Плехановим]], [[Засуліч Віра Іванівна|В. Засуліч]], [[Аксельрод Павло Борисович|Павлом Аксельродом]]. Після повернення до Росії об'єднав марксистські групи Петербурга в організацію під назвою «[[Союз боротьби за визволення робітничого класу]]». У 1895 заарештований, у 1897-99 перебував на засланні у с. {{нп|Шушенське|Шушенське|ru|Шушенское}} Єнісейської губернії, яке дуже нагадувало відпочинок в санаторії.<ref name="litres.ru">[https://www.litres.ru/static/trials/28/00/50/28005045.a4.pdf Колодный Лев Ефимович. Ленин без грима]{{ref-ru}}</ref>
 
Після відбуття заслання виїхав за кордон, де заснував і співредагував російську соціал-демократичну газету [[Искра|«Іскра»]] (1900—1903).
Рядок 85:
Від перших днів радянської влади й до самої смерті&nbsp;— голова [[Більшовики|більшовицького]] уряду&nbsp;— [[Рада народних комісарів Росії|Ради Народних Комісарів (Раднаркому)]].
 
20 грудня 1917 року встановив під загрозою штрафу, відправлення на фронт, розстрілу та застосування заходів військового часу задумані ним раніше примусові роботи та контроль над громадянами багатих класів та службовцями банків, акціонерних підприємств, державних і громадських організацій. До багатих класів він відніс людей, які заробляли 500 рублів і більше або мали майно на суму вище 1000 рублів.<ref>[http://leninvi.com/t34/p161 Грозящая катастрофа и как с ней бороться. В.&nbsp;И.&nbsp;Ленин: ПСС.&nbsp;— Т. 34.&nbsp;— С. 161] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190111152004/http://leninvi.com/t34/p161 |date=11 January 2019 }}{{ref-ru}}</ref><ref>[http://leninvi.com/t34/p310 Удержат ли большевики государственную власть? В.&nbsp;И.&nbsp;Ленин: ПСС.&nbsp;— Т. 34.&nbsp;— С. 310—312] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180305061717/http://leninvi.com/t34/p310 |date=5 March 2018 }}{{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.lib.ru/HIST/BUNICH/zoloto.txt Игорь Бунич. Золото партии] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131005085251/http://www.lib.ru/HIST/BUNICH/zoloto.txt |date=5 October 2013 }}{{ref-ru}}</ref><ref>[http://leninvi.com/t35/p155 Записка Ф.&nbsp;Э.&nbsp;Дзержинскому с проектом Декрета о борьбе с контрреволюционерами и саботажниками. В.&nbsp;И.&nbsp;Ленин: ПСС.&nbsp;— Т. 35.&nbsp;— С. 156] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190112183302/http://leninvi.com/t35/p155 |date=12 January 2019 }}{{ref-ru}}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://leninvi.com/t35/p353 |title=Декрет СНК «Социалистическое отечество в опасности!» от 21 февраля 1918 года. Дополнение к декрету СНК «Социалистическое отечество в опасности!» В.&nbsp; И.&nbsp; Ленин: ПСС.&nbsp; — Т. 35.&nbsp; — С. 354—360] |accessdate=14 February 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190112232649/http://leninvi.com/t35/p353 |archivedate=12 January 2019 |deadurl=no }}</ref> Проте ще раніше 18 листопада Ленін та інші народні комісари встановили собі зарплату 500 рублів та надбавку 100 рублів за кожного члена сім'ї.<ref>[http://istmat.info/node/27988 Постановление Совета Народных Комиссаров о размерах вознаграждения Народных Комиссаров, высших служащих и чиновников] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180205072853/http://istmat.info/node/27988 |date=5 February 2018 }}{{ref-ru}}</ref> Працівники апарату Раднаркому отримували навіть вищі зарплати, наприклад, секретар РНК отримував 700 рублів, другий секретар РНК&nbsp;— 550 рублів, керуючий справами&nbsp;— 800 рублів.<ref>[http://leninism.su/memory/3474-vilenin-v-sovnarkome-v-1917-godu.html Б.&nbsp;К.&nbsp;Кокшарова В.&nbsp;И.&nbsp;Ленин в Совнаркоме в 1917 году] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180205184332/http://leninism.su/memory/3474-vilenin-v-sovnarkome-v-1917-godu.html |date=5 February 2018 }}{{ref-ru}}</ref> Ще до революції сам Ленін розкішно проживав за рахунок доходів з оренди маєтку матері, в якому використовувалась наймана праця селян, придбаного за 7500 рублів в 1888 році. Наприклад, за один місяць в 1893 році він витратив 74 р. 30 коп, а річна зарплата кухарки в цей час становила 35-40 рублів.<ref>[{{Cite web |url=https://www.e-reading.club/book.php?book=1053485 |title=Николай Валентинов. Малознакомый Ленин] |accessdate=14 February 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180215024302/https://www.e-reading.club/book.php?book=1053485 |archivedate=15 February 2018 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://fakty.ua/198816-vladimir-lenin-nado-poocshrit-energiyu-i-massovidnost-terrora |title=Александр Галух. Владимир Ленин: «Надо поощрить энергию и массовидность террора!»] |accessdate=14 February 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180215083940/http://fakty.ua/198816-vladimir-lenin-nado-poocshrit-energiyu-i-massovidnost-terrora |archivedate=15 February 2018 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://fakty.ua/12656-proshu-prislat-denzhonok-moi-podhodyat-k-koncu---podobnye-prosby-v-obshirnoj-perepiske-kotoruyu-volodya-vel-s-materyu-i-sestrami-vstrechalis-chasto-dazhe-kogda-leninu-bylo-za-40 |title=Александр Галух. "Прошу прислать деньжонок: мои подходят к концу… "&nbsp; — подобные просьбы в обширной переписке, которую Володя вел с матерью и сестрами, встречались часто, даже когда Ленину было за 40] |accessdate=14 February 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180215084254/http://fakty.ua/12656-proshu-prislat-denzhonok-moi-podhodyat-k-koncu---podobnye-prosby-v-obshirnoj-perepiske-kotoruyu-volodya-vel-s-materyu-i-sestrami-vstrechalis-chasto-dazhe-kogda-leninu-bylo-za-40 |archivedate=15 February 2018 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=https://leninism.su/works/37-tom-55/158-pismo1893.html |title=Ленин В.&nbsp; И.&nbsp; Полное собрание сочинений Том 55. Письма: 1893 г.] |accessdate=14 February 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180215143741/https://leninism.su/works/37-tom-55/158-pismo1893.html |archivedate=15 February 2018 |deadurl=no }}</ref> Мати Леніна Марія Ульянова з 1886 року отримувала в сумі половини державного окладу покійного чоловіка 100 рублів пенсії.<ref name="litres.ru"/> На цей час це були великі суми, враховуючи, що реальна [[інфляція]] тільки за три роки до Лютневої революції становила 389&nbsp;%<ref>[{{Cite web |url=https://mir24.tv/news/15736855/chto-izmenilos-v-rossii-za-100-let |title=Алексей Синяков. Что изменилось в России за 100 лет] |accessdate=14 February 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180215143702/https://mir24.tv/news/15736855/chto-izmenilos-v-rossii-za-100-let |archivedate=15 February 2018 |deadurl=no }}</ref>, а від Лютневої революції до початку Жовтневого перевороту [[Вартість грошей|купівельна спроможність]] рубля зменшилась ще в чотири рази.<ref>[https://studfiles.net/preview/3103760/ Галина Николаевна Белоглазова Деньги, кредит, банки: учебник]</ref> Згідно з дослідженнями історика-ленінознавця Анатолія Латишева, В. Ленін за час свого правління відвідував розкішні бенкети і за його розпорядженням для нього та його соратників в таємниці від народу будували шикарні санаторії, персональні дачі та будинок відпочинку під час жорстокого голоду в країні.<ref>[{{Cite web |url=https://gazeta.ua/articles/history/_dobrij-lenin-lyubiv-vipiti-i-vidavav-nakazi-pro-rozstrili-bez-vagan-istorik/605253 |title=«Добрий» Ленін любив випити і видавав накази про розстріли без вагань&nbsp; — історик] |accessdate=18 February 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180218210210/https://gazeta.ua/articles/history/_dobrij-lenin-lyubiv-vipiti-i-vidavav-nakazi-pro-rozstrili-bez-vagan-istorik/605253 |archivedate=18 February 2018 |deadurl=no }}</ref><ref>[https://www.scribd.com/doc/Л-а-т-ы-ш-е-в-Р-а-с-с-е-к-р-е-ч-е-н-н-ы-й-Л-е-н-и-н Латышев А.&nbsp;Г.&nbsp;Рассекреченный Ленин.&nbsp;— М.: Март, 1996.&nbsp;— 336 с.: илл.&nbsp;— ISBN 5-88505·011-2. с. 327]{{ref-ru}}</ref>
[[Файл:Vladimir Lenin Leon Trotsky Lev Kamenev 1920.jpg|міні|246x246пкс|Голова Ради народних комісарів (прем'єр-міністр) РРФСР Ленін виголошує промову під час [[Польсько-радянська війна (1920)|Радянсько-польської війни]]]]
Застосовуючи терор і насильство, з перших місяців революції Ленін з більшовиками здійснював політику заборони приватної торгівлі, хлібної монополії, продовольчої диктатури, [[Воєнний комунізм|«воєнного комунізму»]], [[Продрозкладка|«продрозкладки»]], загальної трудової повинності та масової конфіскації приватної власності, що викликало масове незадоволення серед широких верств населення і спричинило громадянську війну.<ref name="e-reading.club">[https://www.e-reading.club/book.php?book=87114 Шестаков Владимир. Новейшая история России] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180205072709/https://www.e-reading.club/book.php?book=87114 |date=5 February 2018 }}{{ref-ru}}</ref> Зокрема, за особистими розпорядженнями Леніна підлягали конфіскації акції акціонерних товариств, орендована нерухомість та підприємства, що порушували правила робітничого контролю.<ref>[http://uaio.ru/vil/35.htm В.&nbsp;И.&nbsp;Ленин, ПСС, т. 35, с. 30, 108, 209, 174, 429] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180227135111/http://uaio.ru/vil/35.htm |date=27 February 2018 }}{{ref-ru}}</ref> В 1918 Ленін році проголосив та реалізовував політичний лозунг [[Грабуй награбоване]], націлений на пограбування приватного майна в широких верств населення.
 
Незгідний із передаванням влади законно обраним [[Всеросійські установчі збори|Установчим зборам]], розігнав їх 5 січня 1918 року та за допомогою масового насильства, терору, політики заборони приватної торгівлі, хлібної монополії, продовольчої диктатури, «воєнного комунізму», «продрозкладки», загальної трудової повинності, конфіскації приватної власності громадян спровокував у Росії [[Громадянська війна в Росії|громадянську війну]]. У роки громадянської війни&nbsp;— [[Рада праці та оборони|Голова Ради робітничої і селянської оборони]] (створеної 30 листопада 1918 року).
Рядок 115:
 
Ленін уважав, що на зміну старому експлуататорському ладу прийде влада трудящих&nbsp;— [[диктатура пролетаріату]], яку він окреслював наступним чином:
{{text|“Диктатура означає — прийміть це раз назавжди до відома, панове кадети, — необмежену владу, що спирається на силу, а не на закон”<ref>[{{Cite web |url=http://vilenin.eu/t41/p376 |title=В.И.Ленин ПСС (пятое издание) т.41 стр. 376] |accessdate=17 April 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100815083918/http://vilenin.eu/t41/p376 |archivedate=15 August 2010 |deadurl=no }}</ref>.}}
{{text|“Необмежена, позазаконна, в найпрямішому сенсі слова, влада, що спирається на силу, — це й є диктатура”<ref>[{{Cite web |url=http://vilenin.eu/t41/p380 |title=В.И.Ленин ПСС (пятое издание) т.41 стр. 380] |accessdate=17 April 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100815085008/http://vilenin.eu/t41/p380 |archivedate=15 August 2010 |deadurl=no }}</ref>.}}
{{text|“Наукове поняття диктатури означає не що інше, як нічим не обмежену, ніякими законами, ніякими абсолютно правилами не стиснуту владу, що спирається безпосередньо на насилля” <ref>[{{Cite web |url=http://vilenin.eu/t41/p383 |title=В.И.Ленин ПСС (пятое издание) т.41 стр. 383] |accessdate=17 April 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100815085020/http://vilenin.eu/t41/p383 |archivedate=15 August 2010 |deadurl=no }}</ref>.}}
Насправді таке визначення диктатури не має ніякого стосунку до жодної науки.<ref>[https://www.apn.ru/publications/article22627.htm Виктор Аксючиц. Инфернальная лениниана] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181127064607/https://www.apn.ru/publications/article22627.htm |date=27 November 2018 }}{{ref-ru}}</ref>
 
Ленін і більшовики покладались на пролетаріат як найбільш свідому та організовану частину трудящих. Проте кількість самого пролетаріату становила абсолютну меншість у складі населення Російської імперії. В кінці [[ХХ століття]] пролетаріат, відповідно до розрахунків самого Леніна, налічував приблизно десять мільйонів робітників<ref>[http://www.hist.msu.ru/Labour/soviet1.htm Массовые источники по социально-экономической истории России периода капитализма / Под ред. И.&nbsp;Д.&nbsp;Ковальченко и В.&nbsp;И.&nbsp;Бовыкина. М.: Наука, 1979. Глава 4. Источники о численности, составе и положении рабочего класса (С.&nbsp;И.&nbsp;Антонова, С.&nbsp;Я.&nbsp;Алияров, А.&nbsp;Г.&nbsp;Голиков, Ю.&nbsp;И.&nbsp;Кирьянов. М.&nbsp;Г.&nbsp;Мейерович). С. 160—190.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180123091856/http://www.hist.msu.ru/Labour/soviet1.htm |date=23 January 2018 }}{{ref-ru}}</ref> серед понад 130 мільйонів всього населення Російської імперії.<ref>[http://www.demoscope.ru/weekly/knigi/polka/gold_fund05.html Сифман Р.&nbsp;И.&nbsp;Динамика численности населения России за 1897—1914 гг. //Брачность, рождаемость, смертность в России и СССР. М., 1977.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180331095820/http://www.demoscope.ru/weekly/knigi/polka/gold_fund05.html |date=31 March 2018 }}{{ref-ru}}</ref> Перед самою Жовтневою революцією кількість найманих робітників становила, за різними оцінками, від 10&nbsp;% до 14,6&nbsp;% всього населення Російської імперії. Кількість фабрично-заводського пролетаріату налічувала 2&nbsp;— 3&nbsp;% від кількості зайнатих.<ref>[http://www.intelros.ru/subject/ross_rasput/11819-vi-lenin-1918-1923-krizis-revolyucionnogo-proekta.html Андрей Колганов. В.&nbsp;И.&nbsp;Ленин (1918—1923): Кризис революционного проекта] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180418093158/http://www.intelros.ru/subject/ross_rasput/11819-vi-lenin-1918-1923-krizis-revolyucionnogo-proekta.html |date=18 April 2018 }}{{ref-ru}}</ref><ref>Воейков М. И. К вопросу о количественном и качественном составе рабочего класса// Рабочий класс в процессах модернизации России: исторический опыт. М., 2001. С. 168—169.{{ref-ru}}</ref>
 
Комуністична партія вважалась авангардом пролетаріату.<ref name="e-reading.club"/> Більшовики в результаті жовтневого перевороту встановили диктатуру партії під виглядом диктатури пролетаріату.<ref>[{{Cite web |url=https://docslide.us/documents/-55cf9d6e550346d033ad962f.html |title=Дорошко М.&nbsp; С.&nbsp; Номенклатура: Керівна верхівка Радянської України (1917—1938&nbsp; рр.)] |accessdate=17 April 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180418092942/https://docslide.us/documents/-55cf9d6e550346d033ad962f.html |archivedate=18 April 2018 |deadurl=no }}</ref>
 
== Ленін і терор ==
Рядок 131:
{{text|Суд повинен не усунути терор; обіцяти це було б самообманом або обманом, а обґрунтувати і узаконити його принципово, ясно, без фальші і без прикрас. Формулювати треба якомога ширше, бо тільки революційне правосвідомість і революційна совість поставлять умови застосування на ділі, більш-менш широкого.<ref>[http://leninvi.ru/book_view.jsp?idn=001579&page=190&format=html Ленин В. И. Собрание сочинений (4-е издание) т. 45, С. 190–191]</ref>}}
 
Ленін закликав чинити самосуд над ворогами радянської влади та до масових вбивств заможних селян.<ref>[{{Cite web |url=http://www.scribd.com/doc/97476630/%D0%91%D0%90%D0%9B%D0%90%D0%A8%D0%9E%D0%92-%D0%9A%D0%A0%D0%98%D0%A2%D0%98%D0%9A%D0%90-%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9A%D0%A1%D0%98%D0%97%D0%9C%D0%90-%D0%B8-%D0%9A%D0%9E%D0%9C%D0%9C%D0%A3%D0%9D%D0%98%D0%97%D0%9C%D0%90 |title=Л.&nbsp; Е.&nbsp; Балашов. Критика марксизма и коммунизма, стр. 19 , 23] |accessdate=18 June 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131006183048/http://www.scribd.com/doc/97476630/%D0%91%D0%90%D0%9B%D0%90%D0%A8%D0%9E%D0%92-%D0%9A%D0%A0%D0%98%D0%A2%D0%98%D0%9A%D0%90-%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9A%D0%A1%D0%98%D0%97%D0%9C%D0%90-%D0%B8-%D0%9A%D0%9E%D0%9C%D0%9C%D0%A3%D0%9D%D0%98%D0%97%D0%9C%D0%90 |archivedate=6 October 2013 |deadurl=no }}</ref><ref>[http://leninvi.ru/book_view.jsp?idn=001569&page=204&format=html Ленин В.&nbsp;И.&nbsp;Собрание сочинений (4-е издание) Т.35 ст. 204]</ref>
 
Ленінський режим вперше застосував хімічну зброю проти власного народу під час придушення [[Тамбовське повстання|тамбовского повстання]].<ref>[https://books.google.com/books?id=xcXoDAAAQBAJ&pg=PT25&lpg=PT25&dq=Ленинский+режим+впервые+в+истории+применил+химическое+оружие&source=bl&ots=M5qTbX-oGl&sig=29ifMYfkzvsHMtbA9p1gVAgqpLs&hl=en&sa=X&ved=0ahUKEwiY2KOFzKvZAhUNmuAKHR5pAykQ6AEIJzAA#v=onepage&q=%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D0%BC%20%D0%B2%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B2%D1%8B%D0%B5%20%D0%B2%20%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BB%20%D1%85%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5%20%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B8%D0%B5&f=false Константин Грамматчиков, Елена Зубова. О Ленине, Сталине И «Православных Коммунистах»]{{ref-ru}}</ref>
 
Висловлювання екстремістського характеру з закликами до терору та насильства над ворогами комунізму часто зустрічаються у працях Леніна.<ref>[http://www.kursach.com/biblio/0010024/302.htm Розин Э. Ленинская мифология государства. В.&nbsp;И.&nbsp;Ленин&nbsp;— организатор советского террора. 236] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130220231612/http://www.kursach.com/biblio/0010024/302.htm |date=20 February 2013 }} {{ref-ru}}</ref> Головний науковий співробітник Інституту російської історії РАН Володимир Лавров звернувся з клопотанням до слідчого комітету Росії провести експертизу творів Леніна на предмет екстремізму.<ref>[http://www.vesti.ru/doc.html?id=888448&cid=520 Ленина проверят на экстремизм] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121024234906/http://www.vesti.ru/doc.html?id=888448&cid=520 |date=24 October 2012 }} {{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.bbc.co.uk/russian/russia/2012/08/120824_lenin_texts_extremism.shtml Ученый просит проверить работы Ленина на экстремизм] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120827035608/http://www.bbc.co.uk/russian/russia/2012/08/120824_lenin_texts_extremism.shtml |date=27 August 2012 }} {{ref-ru}}</ref> Володимир Лавров вважає, що Ленін повинен бути засуджений за злочини проти людяності, які не мають терміну давності, зраду Батьківщини, екстремізм і тероризм.<ref>[http://www.novayagazeta.ru/apps/gulag/53260.html Суд в мавзолее. Обвиняемый&nbsp;— Ленин] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131225111921/http://www.novayagazeta.ru/apps/gulag/53260.html |date=25 December 2013 }} {{ref-ru}}</ref>
Церковний ([[Російська православна церква|РПЦ]]) і громадський діяч Дмитро Смірнов вважає Леніна більшим негідником, ніж [[Адольф Гітлер]], який, на його думку, до власного народу ставився значно краще ніж Ленін до російського народу.<ref>[http://vz.ru/news/2012/8/24/594968.html Ленина в РПЦ назвали "еще большим злодеем, чем Гитлер] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121204212934/http://vz.ru/news/2012/8/24/594968.html |date=4 December 2012 }} {{ref-ru}}</ref>
 
== Ленін та Україна ==
 
Лозунг самовизначення був для марксистів не ціллю, а тактикою. Більшовики, як послідовники марксизму, вважали, що стирання національних відмінностей пов'язано з світовим суспільним розвитком та прогресом.<ref>[{{Cite web |url=http://likbez.org.ua/ua/mest-uprezhdenie-vospitanie-nakazanie-na-kogo-byil-napravlen-golodomor.html |title=Геннадій Єфіменко. Помста, попередження, виховання, покарання. На кого був спрямований Голодомор?] |accessdate=18 January 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180118064736/http://likbez.org.ua/ua/mest-uprezhdenie-vospitanie-nakazanie-na-kogo-byil-napravlen-golodomor.html |archivedate=18 January 2018 |deadurl=no }}</ref> Ленін декларував на словах право націй та народів на самовизначення. Однак в певних конкретних політичних ситуціях та обставинах він запречував це право і проводив відповідну російську [[Колоніальна політика|колоніальну]] та [[Російський імперіалізм|імперську]] політику.<ref>[http://aej.org.ua/history/1094.html А. Авторханов. ИМПЕРИЯ КРЕМЛЯ. Советский тип колониализма] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170730070708/http://aej.org.ua/history/1094.html |date=30 July 2017 }}{{ref-ru}}</ref> Ще під час [[Радянсько-українська війна|радянсько-української війни в 1918 році]] Ленін зазначав, що створення місцевих радянських урядів на окупованих територіях національних республік «забирає можливість в шовіністів України, Литви, Латвії, Естляндії розглядати рух наших частин, як окупацію».<ref>[http://leninvi.com/t37/p008 Ленин В.&nbsp;И.&nbsp;Полное собрание сочинений.&nbsp;— Т. 37.&nbsp;— С. 234] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180121140830/http://leninvi.com/t37/p008 |date=21 January 2018 }}{{ref-ru}}</ref>
 
В [[Україна|Україні]] Ленін не бував ніколи, хоча його рід по матері походив з України. Під час виступу на нараді безпартійних делегатів IX Всеросійського з'їзду Рад у Москві (23—28 грудня 1921&nbsp;р.), на пряме питання, чому він не приїздить в Україну, відповів:{{початок цитати}} Тут одержано ще ряд записок. Одна записка українського товариша з Києва, він запитує: чому я ніколи [[на Україні]] не був? [[На Україні|На Україну]] поїхати далеко. Таку поїздку здійснити важко<ref>Ленін В. І. про Україну. У двох частинах. Частина II. 1917—1922.— К.: Вид-цтво політ. літ-ри, 1977.— С. 444.</ref>{{кінець цитати}}
Рядок 153:
У липні 1921 року, займаючи посаду Голови Ради Народних Комісарів сусідньої держави і визнаючи, формально, Українську Соціалістичну Радянську Республіку незалежною, В. Ульянов писав (маючи на увазі голод у Росії):{{початок цитати}}Якщо район, охоплений неврожаєм і голодний, займає територію з 25 мільйонами населення, то чи не слід рядом заходів найреволюційніших взяти саме з ''цього'' району молодь до армії в кількості близько 500 тисяч штиків? (і навіть може до 1 мільйона?).<br/>
Мета: допомогти населенню до певної міри, бо прохарчуємо частину голодних, і, може, посилками додому хліба допоможемо до певної міри голодним. Це перше. А друге: розташувати ці <sup>1</sup>/<sub>2</sub> мільйона [[на Україні]], щоб вони допомогли посилити продроботу, будучи сугубо заінтересовані в ній, особливо ясно усвідомлюючи і почуваючи несправедливість ненажерливості багатих селян [[на Україні]].<br/>
Урожай [[на Україні]] приблизно визначають (Раковський) 550—650 мільйонів пудів. Віднімаючи ''150'' мільйонів пудів на засів і ''300'' (15 x 20 = 300) на годівлю сім'ї і худоби, маємо остачу (550—450 = ''100''; 650—450 = ''200'') в середньому близько ''150 мільйонів пудів''. Якщо поставити [[на Україні]] армію з голодних губерній, цю остачу можна було б зібрати (податком + товарообмін + окремими реквізиціями з багатих на допомогу голодним) ''повністю.''<ref>[{{Cite web |url=http://leninvi.com/t44/p065 |title=Заметки о мерах борьбы с голодом и об усилении хозяйственной работы. В.&nbsp; И.&nbsp; Ленин: ПСС.&nbsp; — Т. 44.&nbsp; — С. 67&nbsp; — 69] |accessdate=15 February 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180214175319/http://leninvi.com/t44/p065 |archivedate=14 February 2018 |deadurl=no }}</ref>&nbsp;— Ленін В. І. про Україну. У двох частинах. Частина II. 1917—1922.— К.: Вид-цтво політ. літ-ри, 1977.— С. 411.{{кінець цитати}}
 
Варто зазначити, що це не єдиний документ, де червоноармійцям [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]] голова уряду Володимир Ульянов давав дозвіл надсилати додому продуктові посилки з України. Те ж саме дозволив голова уряду [[Німеччина|Німеччини]] [[Адольф Гітлер]] у 1941 році{{fact}}.
Рядок 170:
Наприкінці 1901 року у Володимира Ульянова з'явився псевдонім «Н. Ленін», яким, зокрема, він у цей період підписував роботи, що виходили друком. За кордоном ініціал «Н» зазвичай розшифровується як {{lang-ru|«Николай»}}, хоча насправді ні в одній з прижиттєвих публікацій Леніна даний ініціал не розшифровувався. Малося багато версій про походження цього псевдоніма. Наприклад, топонімічна&nbsp;— по назві [[Лена (річка)|сибірської річки Лена]].
 
На думку історика Владлена Логінова, найправдоподібнішою є версія<ref>[http://{{Cite web.archive.org/web/20070428224210/ |url=http://news.mail.ru/society/1309899/ |title=Навіщо Брежнєв просив перевірити мозок Леніна. Звідки Ульянов взяв псевдонім?] |accessdate=28 April 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070428224210/http://news.mail.ru/society/1309899/ |archivedate=28 April 2007 |deadurl=yes }}</ref>, пов'язана з використанням [[паспорт]]а реально існуючого Миколи Леніна.<ref name=shtein2008>'' Штейн М. Г. '' Дворянські роди Ульянових і Леніних в історії Росії: дисертація доктора історичних наук: 07.00.02.&nbsp;— СПб., 2008.- 910 с.</ref> Знайомого Надії Крупської Сергія Леніна, який для Володимира Улянова вкрав паспорт свого батька Миколи Леніна, розстріляли більшовики в 1919 році.<ref>[http://fakty.ua/56667-vladimir-ulyanov-stal-leninym-blagodarya-znakomym-kotorye-ukrav-pasport-u-svoego-otca-nikolaya-lenina-otpravili-ulyanova-v-germaniyu-s-falshivym-dokumentom Александр Галух. Владимир ульянов стал лениным благодаря знакомым, которые, украв паспорт у своего отца, николая ленина, отправили ульянова в германию с фальшивым документом] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180215084036/http://fakty.ua/56667-vladimir-ulyanov-stal-leninym-blagodarya-znakomym-kotorye-ukrav-pasport-u-svoego-otca-nikolaya-lenina-otpravili-ulyanova-v-germaniyu-s-falshivym-dokumentom |date=15 February 2018 }}{{ref-ru}}</ref>
 
Рід Леніних простежується від козака Посника<ref name="Штейн">'' Штейн М. Г. '' Ульянови та Леніни. Таємниці родоводу і псевдоніма.&nbsp;— СПб., 1997.- С. 198, 203—206.</ref>, якому у XVII столітті за заслуги, пов'язані із завоюванням Сибіру і створенням зимівок по річці Лені, пожалували дворянство і прізвище Ленін. Численні нащадки його не раз відзначалися і на військовій, і на чиновної службі. Один з них, Микола Єгорович Ленін, дослужившись до чину статського радника, вийшов у відставку і в 80-х роках XIX століття оселився в Ярославській губернії, де й помер 1902 року.<ref name=shtein2005>''Штейн М. Г.'' [http://books.google.com/books?id=N5JIOGPcK1UC&pg=PA504&lpg=PA504&dq=%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9+%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87+%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BD+1865-1919&source=bl&ots=ZrzGKXKD7L&sig=_jrDPEKTBYE4VbrQE9AtZTWOoVk&hl=en&ei=UDfySvDiL9SW8AbNy43YAQ&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CAgQ6AEwAA#v=onepage&q=%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%20%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87%20%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BD%201865-1919&f=false Ульянови та Леніни: сімейні таємниці] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111106104211/http://books.google.com/books?id=N5JIOGPcK1UC&pg=PA504&lpg=PA504&dq=%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9+%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87+%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BD+1865-1919&source=bl&ots=ZrzGKXKD7L&sig=_jrDPEKTBYE4VbrQE9AtZTWOoVk&hl=en&ei=UDfySvDiL9SW8AbNy43YAQ&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CAgQ6AEwAA#v=onepage&q=%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%20%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87%20%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BD%201865-1919&f=false#v=onepage&q=%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%20%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87%20%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BD%201865-1919&f=false |date=6 November 2011 }}&nbsp;— СПб., 2005.</ref> Його діти, які співчували соціал-демократичному руху, що зароджувався у Росії, були добрими знайомими Володимира Ілліча Ульянова і після смерті батька передали Володимиру Ульянову його паспорт, правда з виправленою датою народження. Є версія, за якою паспорт Володимиру Іллічу дістався ще навесні 1900 року, коли сам Микола Єгорович Ленін ще був живий<ref>Авер'янов К. А., доктор історичних наук [http://his.1september.ru/articlef.php?ID=200601302 Втеча з підробленим паспортом. Розгадана таємниця чи псевдоніма Леніна?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111027061325/http://his.1september.ru/articlef.php?ID=200601302 |date=27 October 2011 }}// Перше вересня. Історія. №&nbsp;13 (805). 1-15 липня 2006. С. 4-14</ref> .
 
За сімейною версією [[Ульянови (сім'я)|Ульянових]] псевдонім Володимира Ілліча походить від назви річки [[Лена (річка)|Лена]]. Так, [[Ульянова Ольга Дмитрівна|Ольга Дмитрівна Ульянова]], племінниця В.&nbsp;І.&nbsp;Леніна і дочка його рідного брата [[Ульянов Дмитро Ілліч|Д.&nbsp;І.&nbsp;Ульянова]], що виступає як автор, який вивчає життя сім'ї Ульянових, пише на захист цієї версії на підставі розповідей свого батька:
Рядок 185:
 
== Культ особи Леніна ==
Оскільки ідеологія марксизму-ленінізму мала в Радянському Союзі яскраво виражений характер [[Релігія|релігійної віри]] ([[квазірелігія]], [[псевдорелігія]]), вона повинна була витіснити [[Християнство]] та зайняти його місце у [[Масова свідомість|масовій свідомості]] населення<ref>[{{Cite web |url=http://cddk.ru/gos_i_religia/analit/secul/006.htm |title=Понкин И.&nbsp; В.&nbsp; Типология государств по критерию светскости] |accessdate=31 August 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131103114216/http://cddk.ru/gos_i_religia/analit/secul/006.htm |archivedate=3 November 2013 |deadurl=no }}</ref>. Так [[Комуністична партія Радянського Союзу|Комуністична партія]] займала місце [[Християнська Церква|Церкви]], майбутнє [[Комунізм|комуністичне суспільство]] ототожнювалося з [[Життя після смерті|життям після смерті]], фігура [[Карл Маркс|Карла Маркса]] ототожнювалася з [[Іван Хреститель|Іваном Хрестителем]], а образ Леніна займав місце [[Ісус Христос|Ісуса Христа]]. Синонімами імені Леніна в офіційній радянській пропаганді були: «''великий вождь», «вождь пролетаріату''» та «''вождь трудящих всього світу''». Ім'я Леніна стало [[Сакральне|сакральною]] святинею, а його особа&nbsp;— культом.
Кожний наступний керівник [[Комуністична партія Радянського Союзу|Партії]] та [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] (починаючі з [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипа Сталіна]]) як і положено «[[апостол]]ам» Христа, послідовно в радянській пропаганді називався «''вірним учнєм Леніна''» або «''вірним послідовником та продовжувачем справи Леніна''»<ref>[[Короткий курс історії ВКП(б)]]: [http://stalinism.narod.ru/vieux/70_let.htm Великий вождь и учитель Коммунистической Партии и советского народа] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120727221040/http://stalinism.narod.ru/vieux/70_let.htm |date=27 July 2012 }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://smena-online.ru/stories/velikii-prodolzhatel-dela-lenina |title=Смена: Великий продолжатель дела Ленина] |accessdate=31 August 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160305191114/http://smena-online.ru/stories/velikii-prodolzhatel-dela-lenina |archivedate=5 March 2016 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://leninism.su/index.php?option=com_content&view=article&id=3951:lenin-vchera-i-segodnya&catid=94:lenin-now&Itemid=55 |title=Ленин вчера и сегодня] |accessdate=31 August 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160305125359/http://leninism.su/index.php?catid=94:lenin-now&id=3951:lenin-vchera-i-segodnya&itemid=55&option=com_content&view=article |archivedate=5 March 2016 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://www.ngpedia.ru/id329414p1.html |title=Верный продолжатель дела великого Ленина, выдающийся политический деятель современности Леонид Ильич Брежнев] |accessdate=31 August 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304140832/http://www.ngpedia.ru/id329414p1.html |archivedate=4 March 2016 |deadurl=no }}</ref>.
 
Створення культу особи Леніна було розпочате його дружиною Надією Крупською. В одному з перших біографічних нарисів, вона вказувала на Леніна, як «передового борця робітничого класу». Ленін особисто відредагував цей нарис. Починаючи з 1918 року в Росії плакати із зображенням Леніна почали випускати великими накладами, при цьому сам Ленін схвально до цього ставився. Ще за життя Леніна його ім'ям були названі два міста: Ленінськ (1919), поблизу Царицина та Ульяновка (1922), поблизу від Петрограда.<ref name="Люлечник">[{{Cite web |url=http://www.rusamny.com/326/t02-1(326).htm |title=Вилен Люлечник. Как возник культ Ленина.] |accessdate=4 December 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130326165548/http://www.rusamny.com/326/t02-1(326).htm |archivedate=26 March 2013 |deadurl=no }}</ref>
 
Від 1923 року так званою «старою гвардією», «непохитними, стійкими й незламними учнями Леніна»<ref>Троцкий Л.&nbsp;Д.&nbsp;Сталинская школа фальсификаций: Поправки и дополнения к литературе эпигонов.— Репринтное воспроизведение книги, опубликованной в Берлине в 1932 г. издательством «Гранит».— М.: Наука, 1990.— 336 с. (Академия наук СССР. Научный совет «История Великой Октябрьской социалистической революции»).— С. 8.</ref> була розпочата переробка та пряма підробка історії революційного руху в Росії, що була продовжена Й. Сталіним та його поплічниками і загалом завершена до початку 1930-х років. Схема розвитку революційного руху в Росії, розроблена Й. Сталіним, зводилась до того, що [[більшовики]] на чолі з В. Леніним і Й. Сталіним завжди правильно вирішували будь-які проблеми руху, а маси повністю й безумовно їм довіряли. Це привело до фальсифікації історичних подій, ''іконізації'' В. Ульянова-Леніна та ''канонізації'' так званого ''ленінізму'' відповідно до сталінських уявлень<ref>Вилкова В. П., Ненароков А.&nbsp;П.&nbsp;Послесловие.&nbsp;— В кн.: Троцкий Л.&nbsp;Д.&nbsp;Сталинская школа фальсификаций: Поправки и дополнения к литературе эпигонов.— Репринтное воспроизведение книги, опубликованной в Берлине в 1932 г. издательством «Гранит».— М.: Наука, 1990.— 336 с. (Академия наук СССР. Научный совет «История Великой Октябрьской социалистической революции»).— С.294&nbsp;— 295.</ref>.
Рядок 206:
{{see also|Перелік існуючих пам'ятників Леніну в Україні|Ленінопад}}
[[Файл:Falling of Lenin in Khmelnytskyi park.jpg|thumb|праворуч|Пам'ятник Леніну в момент падіння. Хмельницький, 21 лютого.]]
В.&nbsp;І.&nbsp;Ленін посідає одне з перших місць за кількістю пам'ятників споруджених на його честь. Хоча точна кількісна статистика пам'ятників Леніну не відома, існують підрахунки активістів, за якими станом на 1991 рік у світі нараховувалось більше 14 тисяч пам'ятників Леніну, з яких 7 тисяч припадало на Росію і 5,5 тисяч&nbsp;— на Україну.<ref name="Памятники Ленину">Дмитрий Кудинов [http://leninstatues.ru/skolko Памятники Ленину] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141001144134/http://leninstatues.ru/skolko |date=1 October 2014 }}</ref>.
 
Після повалення СРСР внаслідок демонтажу ця кількість зменшилась і станом на початок 2014 року становила приблизно 9,3 тисячі, з яких 6 тисяч&nbsp;— у Росії і понад 2 тисячі&nbsp;— в Україні<ref name="Памятники Ленину"/>. В Україні на початку 1990-х повністю були очищені від пам'ятників Леніну західні області, а із загостренням кризи і [[Євромайдан|масових протестів 2013- початку 2014 років]] процес демонтажу пам'ятників Леніну, переважно стихійного, поширився також на північні, центральні області, і частково також південні і східні області.
Рядок 224:
 
;Твори українських композиторів<ref>Детальніше див. у виданні: ''М. Гордійчук.'' Українська музична Ленініана.&nbsp;— К., 1970</ref>
* У 1920-ті роки<ref name="intkonf.org">Мринська Ірина Олександрівна. [http://intkonf.org/mrinska-io-stilova-dinamika-zhanru-muziki-in-memoriam-u-tvorchosti-ukrayinskih-kompozitoriv-pershoyi-polovini-hh-stolittya/ стильова динаміка жанру музики in memoriam у творчості українських композиторів першої половини XX століття] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140826113925/http://intkonf.org/mrinska-io-stilova-dinamika-zhanru-muziki-in-memoriam-u-tvorchosti-ukrayinskih-kompozitoriv-pershoyi-polovini-hh-stolittya/ |date=26 August 2014 }}</ref>:
: М. Повх-Ніколаєв, траурний марш для духового оркестру «Пам'яті улюбленого вождя» ,
: Василь Овчаренко, «Похідний марш пам'яті Леніна» для оркестру,
Рядок 232:
* Повоєнний час:
: [[Філіпенко Віталій Аркадійович|В. Філіпенко]] «Прославим слово Леніна» (1967, на сл. П. Тичини),
: [[Леся Дичко|Л. Дичко]], кантата «Ленін» на вірші Д. Бєдного, Н. Заболоцького, В. Маяковського, Расула Рзи і революціонної пісні «Варшавянка» (дипломна робота)<ref name="intkonf.org"/><ref>C. Алексеева [http://muzruk.info/?p=6735 Музыка Леси Дычко] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130602160653/http://muzruk.info/?p=6735 |date=2 June 2013 }}</ref>
: [[Дремлюга Микола Васильович|М. Дремлюга]], ораторія «Ленін» (сл. А. Прокоф'єва, В. Луговського, Р. Рзи, А. Кулешова і А. Коренева, 1969);
: [[Зубцов Євген Микитович|Є. Зубцов]], «Серцем до Леніна», кантата для солістів, дитячого хору та оркестру<ref>Серцем до Леніна [Ноты]: кантата для солістів дит. хору та орк. : Клавір / Є.&nbsp;М.&nbsp;Зубцов ; сл. М. Сингаївський ; пер. з укр. А. Ковальчук.&nbsp;— 2-е вид.&nbsp;— К. : Муз. Україна, 1990.&nbsp;— 40 с.&nbsp;— Парал.: укр., рос. мовами.&nbsp;— 0.55 р.</ref>
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ленін_Володимир_Ілліч