Аргеніда: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
9ns (обговорення | внесок) ще не завершив переклад |
9ns (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 5:
[[Бароко]]вий роман мав складний сюжет, основна фабула якого, хоча і поміщена в [[Античність]], була заснована на подіях реальної історії Франції XVI століття — боротьбу короля, гугенотів і Ліги. Роман був збудований за авантюрною схемою з багатьма вставними епізодами, що ускладнюють дію. Схема сюжету зводиться до наступного: сицилійський цар Мелеандр після важкої боротьби переміг могутнього бунтівного вельможу Лікогена, до партії якого приєдналися гіперефаняни (тобто [[кальвіністи]]); придворний науковець Нікопомп ([[alter ego]] автора) безперервно дає поради Мелеандру і проповідує йому правоту монархічного принципу. Лікогену вдалося віддалити від двору вірного цареві вельможу Поліарха; після поразки Лікогена Поліарх, який давно закоханий в Аргеніду, доньку Мелеандра, отримує її руку, і роман закінчується тріумфом вірного кохання, з яким зливається тріумф царя над бунтівними феодалами{{sfn|Гуковский|1939|с=67}}.
== Зміст ==
[[Файл:John Barclay (poet).jpg|мини|слева|Джон Берклі на гравюрі Клода Меллау. Підпис під зображенням [[Гуго Гроцій|Гуго Гроція]]: {{lang-la|Gente Caledonius, Gallus natalibus hic est, Roman Romano qui docet ore loqui}} («Шотландського походження, народжений у Франції, він той, хто вчить римлян говорити як римляни»){{sfn|Bobek|1929|s=49}}{{sfn|Argenis|2004|p=1}}]]
=== Сюжет ===
Григорій Гуковский, характеризуючи сюжет, писав:
{{Початок цитати}}Зміст «Аргеніди» не піддається короткому переказу, тому що роман написаний за авантюрною схемою, з цілим рядом вставних епізодів, що ускладнюють дію{{sfn|Гуковский|1939|с=67}}.{{Кінець цитати}}
Бельгійський фахівець з новолатинської літературі Йозеф Ейсевейн стверджував, що Берклі майстерно вибудував романну структуру, яка гармоніювала як з античними, так і бароковими зразками. Сюжет заснований на безлічі натяків і інтригуючих моментів, які тримають читача в напрузі чи невіданні, пов'язують воєдино вставні новели і епізоди і розкриваються в фіналі роману. Зразком для в'язки епізодів і поступового розкриття сюжетних вузлів служила для автора «Енеїда»{{sfn|IJsewijn|1983|p=16—17}}.
Текст розділений на п'ять книг, зміст яких відповідає класициській драмі: від зав'язки до драматичної кульмінації (в третій книзі), яка є ядром всієї композиції. Далі йде розрядка і щасливий кінець{{sfn|IJsewijn|1983|p=13}}{{sfn|Bouchet|1992|p=172}}. Авторський латинський текст не був розбитий на глави{{sfn|Cheney|2005|p=299}}. Дія відбувається на Сицилії [[Ab Urbe condita|до заснування Риму]] і охоплює період в шість місяців{{sfn|Argenis|2004|p=12}}.
== Примітки ==
| |||