Василь Захарка: відмінності між версіями

Отримав домашню початкову освіту. Закінчив Лисковську вчительську семінарію. З [[1895]]  р. вчитель церковно-приходської школи. Витримав іспит за програмою юнкерського училища і російської гімназії. У [[1898]] - –[[1902]]  рр. [[1904]] - –[[1917]]  рр. на військовій службі. Член [[Білоруська соціалістична громада (1902-1918)|БСГ]], один з організаторів з'їзду білоруських військовослужбовців Західного фронту ( [[22 жовтня]] [[1917]] г.) секретар Центральної білоруської військового ради, член [[Велика Білоруська Рада|Великої білоруської ради]]. На [[Перший Загальнобілоруський конгрес|1-му Всебілоруському з'їзді]] (1917) обраний членом Ради з'їзду. Заарештований більшовиками в січні [[1918]]  р.

З [[21 лютого]] [[1918]] року у складі [[Народний секретаріат БНР|Народного секретаріату (уряду) БНР]]. З [[21 лютого]] [[1918]]  р. скарбник в складі Народного секретаріату БНР. [[23 березня]] 1918 був уповноважений Народним секретаріатом отримати гроші, асигновані Мінською міською думою. Вів переговори з німецькими військовими властями у справі грошей, вилучених [[25 лютого]] [[1918]]  р. [[1 травня]] [[1918]] року обраний членом фінансової комісії [[Рада Білоруської Народної Республіки|Ради БНР]]. Член ЦК [[Білоруська партія соціалістів-федералістів|Білоруської партії соціалістів-федералістів]]. Після займав різні міністерські пости. З травня 1918 року керівник друкарні Народного секретаріату БНР. У квітні 1918  р. разом з М. Касцевичем був обраний Мінської думою членом мирового судді. Член комісії з переходу Білоруського театру під наказ Народного секретаріату БНР і Надзвичайної біженської колегії. [[23 липня]] 1918  р. увійшов до складу кабінету [[Ян Середа|Я. Середи]], зайнявши пост народного секретаря фінансів. [[28 серпня]] [[1918]] був делегований до [[Київ|Києва]] отримати залишок грошей з української державної позики уряду БНР. Міністр фінансів в уряді [[Луцкевич Антон Іванович|А.  І.  Луцкевича]]. У грудні 1918  р. - — у [[Вільнюс|Вільнюсі]]і .

Приїхав у [[Гродно]] в середині грудня [[1918]]  р. 15-16 грудня 1918 року в якості почесного гостя був присутній на Гродненському білоруському селянському з'їзді. Виконував обов'язки керівника канцелярії міністерства білоруських справ Литви. Член Гродненського БНК і клубу «Білоруський будиночок». У грудні 1918 р брав участь в переговорах БНК з Гродненською управою. [[30 грудня]] [[1918]] року разом з [[Кречевський Петро Антонович|П.  А.  Кречевським]] зустрічався з командуванням німецької 10 армії з питання про передачу зброї білоруській міліції. Перебуваючи в Гродно, подав разом з [[Луцкевич Антон Іванович|А.]] [[Луцкевич Антон Іванович|І.]] [[Луцкевич Антон Іванович|Луцкевичем]] кілька нот протесту від імені уряду БНР проти захоплення білоруських земель [[Польща|Польщею]].

[[Файл:Bnr4_130322.jpg|ліворуч|міні| Керівники білоруських представництв i місій в європейських країнах. Сидять (зліва направо): Євген Ладнов, Василь Захарка, Микола Вершинін, [[Лявон Заяц]]; стоять: [[Леон Вітан-Дубейковський|Левон Вітан-Дубейковський]], [[Янка Чарапук]], [[Белевич Юхим Юхимович|Юхим Бялевич]]. Жовтень [[1919]]  р. (БДАМЛіМ). ]]

З другої половині лютого 1919 року - — в Україні, куди поїхав до [[Смолич Аркадій Антонович|А. Смолича]] у справі української позики. У травні 1919 року - — в [[Берлін|Берліні]]і. [[22 травня]] [[1919]] року звернулося до уряду БНР з проханням ''«звільнити його від обов'язків управління грошовими справами внаслідок нездоров'я».'' У червні 1919 року - — в [[Каунас|Каунасі]]і в якості тимчасового заступника голови уряду БНР. З кінця того ж місяця був знову в [[Берлін|Берліні]]і, де фактично виконував обов'язки глави білоруського уряду.

Після розколу Ради БНР [[13 грудня]] [[1919]] р В.Захарка був обраний заступником голови Президії Народної Ради БНР. На засіданні уряду [[Луцкевич Антон Іванович|А.  І.  Луцкевича]] [[15 листопада]] [[1919]] року було усунуто з посади міністра. [[Смолич Аркадій Антонович|А.  А.  Смолиу]] було доручено розпочатьи проти нього судовий процес (можливо, в справі грошей уряду БНР, які В.Захарка відмовився передати А. Луцкевичу). Знову приїхав до [[Гродно]] [[17 березня]] [[1919]] року з Берліна разом з Ю. Камаринцем. В цей же день брав участь у святковій трапезі в білоруському клубі. Був присутній на засіданнях уряду БНР в Гродно 18 і 21 березня. Виступив [[25 березня]] 1919 року на прощальній вечері, присвяченій від'їзду [[Воронко Йосип Якович|Й. Воронка]] з [[Гродно]]. Як представник уряду БНР був присутній на відкритті I-го білоруського вчительського з'їзду Гродненщини [[26 березня]]. [[5 квітня]] В. Захарка від імені Ради міністрів БНР опротестував заяву К.  М.  Цвирки-Гадицького про приєднання Білорусі до Польщі. [[7 квітня]] В. Захарка звернувся до німецького крейзгауптмана Гродно із заявою вважати справу заарештованого напередодні в місті К.  М.  Цвирки-Гадиького білоруською ''«внутрішньою державної справою».'' Виїхав з Гродно до Берліна на початку квітня 1919  р.

Наприкінці [[1919]] року в [[Мінськ|Мінську]]у переховувався від арешту польською владою. На початок [[1920]] року - — знову в [[Берлін|Берліні]]і, в лютому 1920  р. - — у [[Прага|Празі]]. Член оргбюро зі скликання державної конференції в [[Рига|Ризі]] навесні 1920. Брав участь у нараді президії Ради і уряду [[Ластовський Вацлав Устинович|В.  У.  Ластовського]] в Ризі 30-31 травня 1920 г. З [[24 червня]] по [[12 вересня]] 1920 року в [[Москва|Москві]] в якості голови Надзвичайної дипломатичної місії БНР. В кінці 1920 - — початку 1921  рр. - — в [[Рига|Ризі]], з 1921 р - — в [[Каунас|Каунасі]]і. Заступник голови 1-ої Всебелоруської конференції у Празі в вересні 1921 г. З [[23 серпня]] [[1923]] року - — міністр фінансів в уряді [[Цвікевич Олександр Іванович|А.Цвікевича]]. [[1 листопада]] [[1923]] виїхав до Праги. Після [[Друга Всебілоруська конференція|2-ий Всебелоруської конференції в Берліні]] ([[10 жовтня]] [[1925]]) не визнав [[Мінськ]] єдиним центром національно-державного відродження [[Білорусь|Білорусі]]. Залишився в еміграції в Празі, зберігши нерозривність традиції [[Білоруська Народна Республіка|БНР]]. [[12 грудня]] [[1925]]  р. обраний головою товариства «Білоруська рада» у Празі. Заступник голови [[Рада Білоруської Народної Республіки|Ради БНР]], з [[8 березня]] [[1928]] - — [[6 березня]] [[1943]]  р. Президент Ради БНР.

За деякими відомостями, збирав архів БНР, долучив до цієї справи [[Геніюш Лариса Антонівна|Л. Геніюш]]. Проводив активну кампанію звернень і петицій в [[Ліга Націй|Лігу Націй]] та інші міжнародні органи від імені БНР. Автор робіт «Головні моменти білоруського руху» (1926)<ref> Частково опубліковано в книзі: ''Byelorussian statehood: Reader and bibliography.'' </ref>, «Білорусь -&nbsp;— роль і значення на сході Європи» (не опублікована). Похований у Празі на [[Ольшанський цвинтар|Ольшанському цвинтарі]].

* Галоўныя мамэнты Беларускага Руху. &nbsp;— [Прага, 1926]. &nbsp;— 91 с.<ref>Манускрыпт. </ref>

* Дзве культуры і дзве экспансіі // Іскры Скарыны. &nbsp;— 1934. &nbsp;— № &nbsp;4. &nbsp;— С.

* Памяти П. &nbsp;Е. &nbsp;Кречевского // Белорусская трибуна [Чикаго]. &nbsp;— 1928. &nbsp;— № &nbsp;2. &nbsp;— 20 октября. &nbsp;— С.

* Геніюш, Л. Споведзь. &nbsp;— Мн., 1993.

* Глагоўская, Г. Васіль Захарка &nbsp;— другі Прэзідэнт БНР // Спадчына. &nbsp;— 1994. &nbsp;— № &nbsp;1. &nbsp;— С.

* Езавітаў, К. Васіль Захарка &nbsp;— змагар за беларускую дзяржаўнасьць.. Успаміны // Раніца. &nbsp;— 1943. &nbsp;— № &nbsp;38 (150). &nbsp;— С.

* Маракоў, Л. &nbsp;У. &nbsp;Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік: У 10 т. Т. 1. &nbsp;— Мн., 2003. &nbsp;— <nowiki>ISBN 985-6374-04-9</nowiki>