Водяник: відмінності між версіями

'''Водяни́к''' — у [[Слов'янська міфологія|слов'янській міфології]] злий [[дух]], втілення водної [[стихія|стихії]] як негативного й небезпечного явища.

Водяник уявлявся в подобі діда, покритого мулом та лускою, що має бороду і волосся з водоростей, іноді з хвостом і крилами. Іноді вважався схожим на людину з зеленим або чорним волоссям. Був здатний перетворюватися на сома, козла, собаку, качура тощо. Йому приписувалася влада над рибами та іншими водними тваринами й [[Русалка|русалками]]. За різними переказами, місце проживання водяника - — або корчі та вири, або кришталевий палац, схований на дні. Водяник міг розливати річки, ламати греблі й водяні млини, топити худобу та людей, перевертати човни, гасити розпалені на берегах вогнища. Особливо небезпечним вважався час після заходу сонця та на Івана Купала, коли цей дух затягує людей під воду. Крім того, його жертвами ставали п'яниці. Втонулі у воді хлопці, згідно народних вірувань, ставали слугами водяника, а дівчата - — русалками.

Подібні персонажі - — фараонки, котрі уявлялися як напів-люди, напів-риби. Згідно переказів, це було військо фараона, що переслідував Мойсея та було поглинуте водами, які той розвів, щоб вивести з Єгипту євреїв.

Рибалки задобрювали водяника, кидаючи у воду частування - — хліб, варену рибу, сіль, горілку, тютюн. Часто йому віддавали частину першого улову. Вважалося, якщо людина тоне, то її небезпечно рятувати, бо водяник обрав її собі за жертву і може забрати й інших. На Микиту (28 вересня) йому приносили в жертву гусака. Також вшановували на Петрів день (12 квітня). Мельники захищалися від водяника, носячи шкуру чорного козла, що нібито відлякує його.

* [[Русалка]]

* [[Топелець]]

* [[Каппа (міфологія)|Каппа]]

* Т. Л. Вілкул. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Vodianyk Водяник, Водяний] // {{ЕІУ|1|592}}

* Кононенко О.  А.  Українська міфологія. Божества і духи / Олексій Кононенко; худож.-оформлювач О.  А.  Гугалова.  — Харків: Фоліо, 2017.  — 191 с.