Михальчук Костянтин Петрович: відмінності між версіями

'''Костянтин Петрович (Ко́сть) Михальчу́к''' ({{ДН|2|1|1841|21|12|1840}}, с. [[Зозулинці (Козятинський район)|Зозулинці]], [[Козятинський район]], [[Вінницька область]] — {{ДС|20|4|1914|7}}, [[Київ]]) — український мовознавець та етнограф, член [[Київська Стара Громада|Київської Старої Громади]], дійсний член [[НТШ]] у Львові, [[УНТ|Українського Наукового Товариства у Києві]], [[Історичне товариство імені Нестора-Літописця|Історичного Товариства Нестора-Літописця]]. У своїй праці "Наречия, поднаречия и говоры Южной России («Труды» за ред. [[Чубинський Павло|П. Чубинського]]. Т. 7) виступив основоположником української [[діалектологія|діалектології]]. Автор багатьох праць з терену [[мовознавство|мовознавства]] (історичної [[фонетика|фонетики]] й [[Морфологія (лінгвістика)|морфології]], генези [[українська мова|української мови]] та ін.).

[[Файл: Карта_Южно-Русских_наречий_и_говоров_1871.jpg|left|thumb|250px|Карта «південно-руські [[наріччя]] та [[Говірка|говірки]]» 1871  р.]]

Разом з етнографом [[Чубинський Павло Платонович|Павлом Чубинським]] у 1871 році Михальчук склав першу карту українських говорів. Обґрунтував поділ діалектів на давні й новожитні, запропонував пояснення генези багатьох явищ сучасних діалектів («Наріччя, піднаріччя і говори південної Росії у зв'язку з наріччями Галичини», 1872, рос. мовою)<ref> [http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/vudani/Hrestomatija_online_Tom_2.pdf Українська мова. Хрестоматія: в 3 кн. Книга 2]. Укладачі: М. Железняк, Г. Козачук. К.; [[Інститут енциклопедичних досліджень НАН України]] та [[Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова]] &nbsp;— 2014. 252 с. ISBN 978966-02-6934-7 / С.167 –&nbsp;— с.171-181 // Михальчук К. &nbsp;П. &nbsp;Нарѣчія, поднарѣчія и говоры Южной Россіи въ связи съ нарѣчіями Галичины / Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій край, снаряженной Императорскимъ русскимъ географическимъ обществомъ. Юго-Западный отдѣлъ. Материалы и изслѣдованія, собранныя д. чл. П. &nbsp;П. &nbsp;Чубинскимъ. Томъ седьмой съ тремя картами, изданный подъ наблюденіемъ чл.-сотр. П. &nbsp;А. &nbsp;Гильтебрандта. –&nbsp;— С.-Петербургъ, 1872.</ref>. В етногенетичних дослідженнях обстоював автохтонність південно-давньоруського населення Київщини, запропонував критерії розмежування структурно і генетично близьких мов, наріч («Відкритий лист до О.&nbsp;М.&nbsp;Пипіна з приводу його статей у „Вестнике Европы“…», 1909). Обґрунтував наддіалектичний характер літературної мови; утверджував право української мови і культури на безперешкодний розвиток ["Що таке малоруська (південноруська) мова?", 1899; «До питання про малоруську літературну мову», 1898, опубліковано 1929; обидві&nbsp;— рос. мовою].