Бортники (Івано-Франківський район): відмінності між версіями

| водойма = [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=26.12.2013&rf7571=14347річка Бортники[[Солоник]]

У XII ст. люди почали заселяти південно-східну частину села де знаходиться джерело «Бураківка». Теперішня західна частина села була покрита лісом. Село розташоване в лісо-степовій смузі на прикарпатській рівнині, яка переходить у підгір'я Карпат. Село з південного заходу, сходу і південного сходу оточено лісами. Річок біля села немає. Його оточує п'ять ставків, протікають протоки. До села Бортники відноситься хутір '''Піддубина'''. Село Бортники межує з селом [[Богородичин]] Коломийського району та селами [[Пужники (Тлумацький район)|Пужники]], [[Прибилів]], [[Королівка (Тлумацький район)|Королівка]] Тлумацького району.

У ХІІ ст. люди почали заселяти південно-східну частину села джерела “Бураківка”«Бураківка». Теперішня західна частина села була покрита лісом. Село розташоване в лісо-степовій смузі на прикарпатській рівнині, яка переходить у підгір’япідгір'я Карпат. Село з південного заходу, сходу і південного сходу оточено лісами. Річок біля села немає. Його оточує п’ятьп'ять ставків, протікають протоки. Село Бортники межує з селом Богородичин Коломийського району та селами Пужники, Прибилів, Королівка Тлумацького району.

У старовинних писемних джерелах часто знаходимо терміни “бортна«бортна земля”земля», “борть”«борть», “дубові«дубові пні бортні”бортні» тощо. Назва села походить від слова “борть”«борть». Борть – — це видовбане у пні, або стовбурі старого дерева дупло для рою бджіл. Вуликами почали користуватися тільки у 15 ст. У давні часи виникли назви вулиць: Підлуг, Підліс, Осередок. Ці назви говорять самі за себе. Поля, які оточують село Бортники, мають урочища: “Дуброва”«Дуброва», “Пискорів”«Пискорів», “Лиса«Лиса гора“гора», “Дубрівка”«Дубрівка», “Перелуч”«Перелуч», “Царинка”«Царинка», “Ланок”«Ланок».

Відоме з 1437 року<ref>[http://polona.pl/item/665606/23/ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.27, №232№&nbsp;232]</ref>.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі<ref>Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 171 –&nbsp;— Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. -&nbsp;— 252 s.</ref>.

Село було королівською власністю, але знаходилось в оренді. У 1785–18541785—1854 роках Бортники належали до Товмацької деміції [[Станіславський округ|Станіславського округу]], а з 1854 року&nbsp;— [[Тлумацький повіт|Товмацького повіту]] Станіславського округу.

У 1934-19391934—1939&nbsp;рр. село входило до [[Ґміна Хоцімєж|об’єднаноїоб'єднаної сільської ґміни Хоцімєж]] [[Тлумацький повіт|Тлумацького повіту]].

Жителі села не забули великої роботи Балицьких–Сосенків на благо села. В 1994 році 2 травня з ініціативи священика Василя Томина, випускника місцевої школи 1980&nbsp;р., на кошти нащадків Балицьких-Сосенків-Ганаковських на місцевій амбулаторії /колишня резиденція/ була встановлена меморіальна дошка. На ній написано: “« цьому селі з 1907 по 1944&nbsp;рр. перебувала родина Балицьких-Сосенків, яка талант своїх синів і дочок поклала на вівтар України”України»

В 1990&nbsp;р. з ініціативи греко-католицької громади в селі відновлена могила січовим стрільцям.

З ініціативи православної громади в селі відновлено пам’ятникпам'ятник скасування кріпосного права, який був встановлений в 1848&nbsp;р., а зруйнований тоталітарним режимом 1962&nbsp;р.

Великий вклад у розвиток села вніс колишній голова колгоспу “Прикарпаття”«Прикарпаття», випускник нашої школи 1964&nbsp;р. Томин Михайло Васильович. Завдяки йому в селі побудовано спортивний комплекс, заасфальтовано дорогу до с. Королівка, почато газифікацію села.

На сучасному етапі нашого життя учні, вчителі та випускники школи беруть активну участь у громадському житті нашого села. Школа тісно співпрацює з церквою, священики є частими гостями на багатьох святах, які проводяться в школі, не обходиться без духовних наставників жоден перший і останній дзвінок, виховні заходи.

Свято бережуть у нашому селі звичаї та традиції нашого краю. Кожного року на Різдвяні свята вулицями села ідуть вертепи, колядники, “Маланки”«Маланки» в яких беруть участь учні та випускники нашої школи. Учні нашої школи завжди є учасниками всіх виховних заходів і свят, що проводяться в школі та в селі, чарують своїми піснями сімейні колективи Бабеїв та Козловських, захоплює своєю артистичністю Валентина Сірман і багато обдарованих дітей нашого села.

=== Школа...Школа… ===

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

ПРО ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК ОСВІТИ У СЕЛІ БОРТНИКИ &nbsp;

У 1875 році у церковній бібліотеці села було 14 богослужебних книг.

Перші відомості про школу в Бортниках подають церковні шематизми другої половини ХІХ ст., з яких довідуємось, що у 1887 році в селі існувала „несистематична”«несистематична» школа. За метричними даними в 1887 році в селі проживало 192 дітей шкільного віку, з них 173 української і 19 польської національності. Навчалося у школі лише 78 хлопчиків –&nbsp;— українців з 99, дівчата (74) зовсім не відвідували школу. Загалом поза школою у цьому році перебувало 95 дітей, тобто більша половина. Школа мала власне приміщення, що підтверджується документами. В одному з них від 25 жовтня 1888 року, де характеризується стан громади села, згадується шкільний будинок з двох кімнат –&nbsp;— житлової і шкільної.

Як свідчать перекази старожилів, громада села своїм коштом збудувала однокімнатний будинок школи. Ділянку землі під школу, біля поміщицького саду, який назвали “Огродом”«Огродом», виділив господар села Кликайло Осафат.

Проте утворення народної школи так і не було зареєстровано, а отже, за статусом школа й далі залишалася церковно-приходською. Тільки 16 лютого 1889 року крайова шкільна рада у Львові прийняла рішення про „організацію«організацію в Бортниках штатної однокласної школи з одним вчителем”вчителем».

В ході конкурсного відбору (28.09.-1.10.1890 &nbsp;р.) на посаду вчителя у Бортники був направлений Людвіг Федусевич, який вважається першим вчителем новоствореної народної школи. Як свідчать джерела, однокласною школа в Бортниках була всього шість років. За цей час особливих змін не відбулося. Відомо тільки, що у 1892 &nbsp;р. прийшов новий учитель Тадеуш Шуманський, який замінив А.Федусевича. Проте він лише рік працював у Бортниках, бо наступного року на цій посаді був уже Рудольф Остапович. З часом бажаючих вчитися ставало більше. 3 липня 1895 року Львівська крайова шкільна рада постановила „« ...… перетворити однокласну школу у Бортниках на двокласну з одним ведучим і одним молодшим вчителем з дня 1 вересня 1895 року”року». На посаду другого, тобто молодшого вчителя, у 1894 році прийшла Витвіцька Євгенія, а обов’язкиобов'язки старшого вчителя виконував Яскуловський Ян (1864 &nbsp;р.н.). Навчали місцевих школярів ці наставники лише три роки. Причини їхнього недовготривалого перебування у селі невідомі. У 1897 році школа на деякий час припиняє функціонувати через відсутність вчителів. А в 1898-18991898—1899 н. р. в школу прибули троє вчителів: Гринник Юзеф -&nbsp;— керуючий, вчитель П’єляшП'єляш Софія –&nbsp;— молодший та Крет Францішек як позаштатний. Разом з тим повідомлення шематизмів про наявність у селі Софії П’єляшП'єляш, підтверджують відомості старожилів про приїзд у село у 1898 – 1899 1898—1899&nbsp;рр. трьох вчителів –&nbsp;— Яна П’єляшаП'єляша (1874 &nbsp;р.н.), з сестрою Зосею ( Софією, 1876 &nbsp;р.н.) і Франею (1872 &nbsp;р.н.), поляками з Кракова, що пов’язалипов'язали свою долю з покутським селом більш ніж на 30 років. В 1898 році, громада на чолі з Крив’якомКрив'яком Осафатом викупила у єврея Шварца Юдня корчму&nbsp;— цегляний будинок, критий цинковим залізом і передала під школу. Ян П’єляшП'єляш став керівником початкової школи з 15 квітня 1899 року.

У 1911 році двокласна сільська школа перейшла на програму чотирикласної, а в 1912 році отримала офіційний статус чотирикласної нижчої початкової школи. З цього року в школі працює Софія Котилів, а з 1914 –&nbsp;— Стефанія Ясінська. До навчання в школі було записано 122 дітей.

З 1 березня 1929 року до вчительської праці приступає Марія Сперкач (Балицька), 31 жовтня 1929 року Ян П’єляшП'єляш був переведений на пенсію, а його місце зайняли молоді вчителі&nbsp;— Ян та Марія Соколовські.

На 1930 рік школа в Бортниках, як уже зазначалось, мала 4 класи. Шкільний будинок загальною площею 160 &nbsp;м, будучи поділеним на 5 класних кімнат, вміщував 234 учні, які навчались у дві зміни. У 1936 році школа перейшла на програму шестикласної. З листопада 1937 року на вчительську роботу в школу прибув виходець з Бортників Михайло Комановський. З 1939 по 1941&nbsp;рр. директором 6-класної школи в Бортниках працював Кликало Володимир Леонтович.

У роки німецької окупації в школі продовжували навчатися 6 років. Під час звільнення села, в 1944 &nbsp;р., приміщення школи згоріло. Навчання проходило у будинках господарів: старій хаті поляка К.&nbsp;Л.&nbsp;Донікевича, який виїхав в Польщу, хаті Кликайла Корнила, а також Слободян Сеньки Юріївни. Так у шести класних кімнатах навчалося 385 учнів. Це були діти з Бортник і навколишніх сіл: Богородичина, Гостова, Прибилова, Пужник.

У 1949&nbsp;р. згоріла стара школа&nbsp;— оселя поляка Донікевича, де було три кімнати. Тоді було найнято три кімнати у жительки села Крив’якКрив'як Гафії Дмитрівни. Учнів збільшилося до 600 і знову навчання продовжувалося у дві зміни. Перший випуск семирічної школи було проведено у 1947&nbsp;р.

24 листопада 1952 року 17 вчителів та 372 учні переступили поріг новозбудованої Бортниківської середньої школи. Ініціаторами її будівництва були вчителі та активісти села: Яцишин Василь Іванович, Гаврилків Михайло Петрович, Кликайло Василь Юркович, Ганаковський Юліан Григорович, Стасюк Микола Пилипович. Вони писали листа в Москву до Ворошилова. Пройшло небагато часу і державна влада взялася за вирішення проблеми нашого села. За свідченнями старожилів, весною 1950 року в село приїхав Михайло Малярчук з с. Коршів Коломийського району з бригадою будівельників. На роботу приймали і жителів села. Активними учасниками будівництва були такі наші односельчани:  Горбак Параска Олексіївна, Крив‘як Ганна Мартинівна, Слободян Маланка Андріївна, Гаврилків Михайло Васильович, Жирун Василь Миколайович, Гаріджук Василь Кирилович.

3. Свято останнього дзвоника в новозбудованій школі.

Директор Г. &nbsp;М. &nbsp;Яремчук вручає учню грамоту.

4. Перший випуск середньої школи /1955 &nbsp;р./:

перший ряд&nbsp;— – Колибаб’юкКолибаб'юк М., Громадюк К., Василинюк М., Кузів П., Козак Г., Бриштанюк П.,

другий ряд –&nbsp;— Кликайло М., Цурпаненко Л., Родчин П., Яворська М., Борисенко Н.

2015 &nbsp;р.

Колектив вчителів школи та вчителів-ветеранів. Свято вчителя, 2003 рік. Перший ряд зліва направо -&nbsp;— Трак О. І., Козловська Я. М., Громадюк М. П., Гаріджук М. Ю., Ганаковська Г. А., Громадюк Г. В., Шевченко З. Ф.; другий ряд- Глинка Л. М., Гарасимів Л. В., Слободян О. Р., Опар Н. І., Гаврилків І. Б., Гаврилків М. М., Сеник Г. Г., Слободян Г. М., Кликало В. П.; третій ряд –&nbsp;— Ватилів О. І., Гриновецька Г. М., Гаріджук О. В., Гаріджук М. В., Громадюк М. Л., Карп’якКарп'як І. М., Жирун М. Т.,Слободян Р. М.

Зліва направо перший ряд -&nbsp;— Стасюк М. К., Шевченко З. Ф., Ганаковська Г. А., Громадюк Г. В., Гаріджук М. Ю., Ткачук П. В.;

другий ряд -  Ганаковський А. Ю., Громадюк М. Л., Громадюк І. К.

За останні роки в педагогічний колектив влилися молоді педагогічні працівники: Магас Н. М., Цимбалюк Т. В., Слободян Г. В., Родчин В. М., Іванцюк Г. С., Гарасимів В. Б., Гарасимів С. І., Литвинюк Н. І., Крив’якКрив'як Н. М., Михайлишин О. Р., Козловська М. Р., Кравчук О. В., Андріїв Л. М., Іваньо О. Я., Битківський Ю. Я., Бойчук Р. А.

В кінці серпня 1952 року в село приїхав молодий директор Г.&nbsp;М.&nbsp;Яремчук. Відповідальним моментом був перехід до новозбудованої школи. З цього часу Бортницька школа стала середньою, перший випуск якої проведено в 1955 році. Школа стала центром просвітницької культури, центром методичної роботи. Навчання було платним, звільнялися від оплати діти вчителів та сироти, про що свідчать книги наказів.

З 1960 по 1962 &nbsp;рр. Бортницьку середню школу очолювала Заліська Т. М., а з 1962 по грудень 1969 року керував школою А.&nbsp;В.&nbsp;Шпілінський. За роки його керівництва побудовано пришкільний інтернат, адже до цього часу школа орендувала приміщення для пришкільного інтернату в жителів села. Будівництво тривало два роки. А 1 жовтня 1966р1966&nbsp;р.в пришкільний інтернат було поселено 168 учнів з навколишніх сіл. Також було розпочате будівництво будинку для вчителів, який було завершено після смерті п. Шпілінського його наступником Іванцевим І. Д.

З 16 січня 1970 р по серпень 1976 &nbsp;р. очолював школу Іванцев Ігор Денисович. За роки керівництва молодий директор зумів підняти рівень навчально –&nbsp;— освітньої роботи школи, а також підтримував набуті традиції школи. Багато було зроблено для покращення умов праці вчителів та учнів, а зокрема –&nbsp;— переведено школу з пічного опалення на централізоване.

З 1976 по 1979рр1979&nbsp;рр. директором школи був Корнута Я. П. В цей час колектив поповнився молодими кадрами. Пожвавилась позакласна робота. Кочеров В. П. –&nbsp;— організатор позакласної роботи /зараз директор Кутищенської школи/ вміло організовував дану роботу. Заслуговував на увагу шкільний ляльковий театр /кер. Кочерова М. М./ Гурток технічної творчості /кер. Корнута Я. П./

На посаді директора Бортниківської середньої школи Кузів Ірина Яківна. З 1979 по 1993 &nbsp;рр. зроблено надзвичайно багато в освітньому плані. В 1991 &nbsp;р. відкрито історико-краєзнавчий музей /кер. Карп’якКарп'як І. М./

З 1993 по січень 2002 &nbsp;р. школу очолював її випускник Кликайло В.&nbsp;П. &nbsp;Це був складний період становлення незалежної держави, відродження національної школи.

З 16 січня 2002 року на посаді директора випускниця даної школи –&nbsp;— Гарасимів Галина Василівна. На самий початок її керівництва випав 50-річний ювілей школи. До цієї поважної дати провелась величезна робота по капітальному ремонту шкільних приміщень, випуску буклета з історії школи „Моя«Моя зоря, то школа рідна...”рідна…», а також підготовці та святкуванні 60-ти річного ювілею школи.

За останні роки в школі багато зроблено по зміцненню матеріально-технічної бази та навчально-освітнього напряму. З 2005 року школа працює за навчальним планом  суспільно –&nbsp;— гуманітарного профілю. В січні 2004 року учнівський та учительський колектив приймали в школі гостей з м. Луганськ. Діти проживали в родинах бортницьких учнів і разом з ними святкували Різдво Христове. Протягом трьох днів для гостей учні та вчителі школи проводили святкові вистави, навчали нових колядок, провели екскурсію в шкільний музей.

Заступниками директорів школи були: з 1952 по 1955&nbsp;р.&nbsp;— Гаврилків Г. Я.;

з 1955 по 1962 &nbsp;р. –&nbsp;— Паньонко М. В.;

з 1962 по 1981 &nbsp;р. –&nbsp;— Гайдук /Христюк Н.С/;

з 1981 по 1993р1993&nbsp;р. –&nbsp;— В.&nbsp;П.&nbsp;Кликайло;

з 1993 по 2002 р –&nbsp;— Опар В. Г.

з 2002 по 2004 &nbsp;р. –&nbsp;— Гарасимів Л. В.

3 2005 по 2008 &nbsp;р. –&nbsp;— Горбак Г. М.

З 2008 &nbsp;р. –&nbsp;— Андріїв Л. І.

В 1972 &nbsp;р. школу закінчив з золотою медаллю Литвак Мирослав з с. Богородичина. Це був єдиний золотий медаліст за 40 років.

1993 &nbsp;р. –&nbsp;— Кузів Світлана Миколаївна;

1994 &nbsp;р. –&nbsp;— Остапов Віталій Валерійович;

1994 &nbsp;р. –&nbsp;— Гаріджук Оксана Миколаївна;

2000 &nbsp;р. –&nbsp;— Гаврилків Володимир Михайлович;

2001 &nbsp;р. –&nbsp;— Гайдук Тетяна Валеріївна;

2004 &nbsp;р. –&nbsp;— Козак Марина Михайлівна;

2005 &nbsp;р. –&nbsp;— Гуменюк Марія Михайлівна;

2007 &nbsp;р. -  Сірман Валентина Ярославівна;

2011р2011&nbsp;р. –&nbsp;— Андріїв Леся Михайлівна.

1964 &nbsp;р. –&nbsp;— Литвинюк Михайло М.;

1964 &nbsp;р. –&nbsp;— Харук Є. М.;

1966 &nbsp;р. –&nbsp;— Шпілінська Л. А.;

1966 &nbsp;р. –&nbsp;— Максимів Ф. В.;

1968 &nbsp;р. –&nbsp;— Колибаб‘юк О. М.;

1968 &nbsp;р. –&nbsp;— Гаврилків Петро Михайлович;

1987 &nbsp;р. –&nbsp;— Кликайло Оксана Богданівна;

1990 &nbsp;р. –&nbsp;— Гаріджук Мирослава Михайлівна;

1990 &nbsp;р.&nbsp;— – Карп’якКарп'як Оксана Іванівна;

1990 &nbsp;р. –&nbsp;— Кликайло Оксана Василівна;

1992 &nbsp;р. -&nbsp;— Остапов Валерій Валерійович;

1992 &nbsp;р. -&nbsp;— Опар Роман Ярославович;

1992 &nbsp;р. -&nbsp;— Кликайло Наталія Богданівна;

1992 &nbsp;р. -&nbsp;— Сагановська Марія;

1992 &nbsp;р. -&nbsp;— Гаріджук Богдан Миколайович;

1993 &nbsp;р. –&nbsp;— Опар Галина Василівна;

1995 &nbsp;р. –&nbsp;— Гарасимів Галина Василівна;

1997 &nbsp;р. -  Гаврилків Наталія Михайлівна;

2000 &nbsp;р. –&nbsp;— Гаріджук Людмила Іванівна;

2001 &nbsp;р. –&nbsp;— Олексина Надія Іванівна;

2001 &nbsp;р. –&nbsp;— Литвак Оксана Михайлівна;

2002 &nbsp;р. –&nbsp;— Грушецький Михайло Петрович;

2002 &nbsp;р.&nbsp;— – Соф’якСоф'як Світлана Михайлівна;

2002 &nbsp;р. –&nbsp;— Сагановська Світлана Іванівна;

2005 &nbsp;р. –&nbsp;— Іванюк Мар’янаМар'яна Михайлівна;

2006 &nbsp;р. –&nbsp;— Семирозум Тетяна Романівна;

2007 &nbsp;р. –&nbsp;— Надачковська Наталія;

2009 &nbsp;р. –&nbsp;— Кузів Мар’янаМар'яна Романівна;

2011 &nbsp;р. –&nbsp;— Жирун любов Михайлівна;

Адреса: 78033 с. Бортники, Тлумацький район, Івано-Франківська область. Телефон-факс: 034-79-62-317

* Тимів, Іван. «Село на Покутті в 15-18 ст.», 2006