Комуністичний інтернаціонал: відмінності між версіями

Комінтерн був однією з найважливіших політичних організацій першої половини [[XX століття]]. Основною офіційно зазначеною метою його створення була [[світова революція]], яка, країна за країною, мала охопити увесь Світ. До кінця [[1920-ті|1920-х]] років ця ціль себе зжилазастаріла, втратила актуальність, і тому стала суперечити доктрині [[сталінізм]]у — побудови «соціалізму в окремій країні». Організація Комінтерну перетворилася на радянський інструмент підривної діяльності ([[Шпигунство|шпигунства]] та [[Диверсія|диверсій]]) у країнах Заходу на користь [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]. Формальним керівним органом комінтернуКомінтерну був світовийСвітовий конгрес. Окремі учасники формували лише секретаріат та президію Виконавчого комітету комуністичногоКомуністичного інтернаціоналу (ВККІ). Реально та безпосередньо роботу Комінтерну очолювало Політбюро ЦК ВКП(б) та, за його розпорядженнями,— діяли [[Об'єднане державне політичне управління|ОГПУ]] та Іноземний відділ [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]] ({{lang-ru|ИНО НКВД}}). Вони ж здійснювали і «ротацію» кадрів — арешти та знищення іноземних громадян.

Починаючи від середини [[1920-ті|1920-х]] років, Комінтерн використовувався керівництвом [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]—[[Комуністична партія Радянського Союзу|ВКП(б)]] для так званої «більшовизації» комуністичних партій та бувібув інструментом впливу на комуністичні партії та організації в інших країнах. Після захоплення групою Сталіна абсолютної влади у [[Комуністична партія Радянського Союзу|ВКП(б)]] і [[Союз Радянських Соціалістичних Республік/СРСР|Союзі Радянських Соціалістичних Республік/СРСР]] наприкінці [[1927]] року, у відносинах із зарубіжними компартіями домінантою став пріоритет інтересів Радянського Союзу і підпорядкування цьомуйому діяльності всіх компартій. Захопивши повноту влади, Сталін проголосив «''наявність» зобов'язань пролетарів «всіх країн» перед «диктатурою пролетаріату в СРСР''»<ref>[http://evreimir.com/25322/ В.Снитковский. Блеск и нищета советской разведки]</ref>.

1925 року у [[Болгарія|Болгарії]] було заплановано знищити царську родину під час траурної служби в [[Софія (місто)|Софійському]] соборі. Від [[Напад на собор Святої Неділі|вибуху бомби]] загинуло понад сто людей, але цар [[Борис III]] та міністр залишились неушкодженими.<ref>[[Aino Kuusinen]]: ''Der Gott stürzt seine Engel.'' Molden, Wien, München und Zürich 1972, S. 76-86, ISBN 3-217-00448-5. ''(Авторка була дружиною секретаря ВККІ [[Отто Куусінен|Отто Куусінена]]а, а починаючи від 1924 співробітником Комінтерну. З'ясування стосунків між Карлом Радеком, Ернстом Тельманом та Бела Кун після провалу революції в Німеччині вона могла спостерігати на власні очі.)''</ref>

** ''Die Kommunistische Internationale in Resolutionen und Beschlüssen. Band 1: 1919—1924.'' Offenbach 1998, ISBN 3-932636-27-9