Едґар Варез: відмінності між версіями

У 1893 році разом з батьками переїхав в [[Турин]]і ([[Італія]]), для того, щоб жити поруч із родичами (батько Вареза був італійцем за походженням). Тут отримав перші уроки музики від директора [[Туринська консерваторія|Туринської консерваторії]] — [[Джованні Болзоні]]. У [[1895]] році написав свою першу оперу «Мартін Па», яка згодом була втрачена. Таке захоплення музикою не дуже поділяв батько Едгара, який розраховував, що син, як і він сам, стане інженером. Під впливом батька вступив до Політехнічниго Інституту в Турині, де вивчав інженерію. Конфлікт з батьком набирав все більших обертів. В [[1903]] році Варез пішов з дому, повернувся у Париж.

У [[1904]]-[[1905]] роках навчався в Парижській Schola Cantorum в [[Альбер Руссель|Альбера Русселя]] (контрапункт і фуга) та у [[Венсан д'Енді|Венсана д'Енді]] (композиція). Під керівництвом [[Шарль Борд|Шарля Борда]] вивчав старовинну музику, яка цікавила його протягом всього його життя. У [[1906]]-[[1907]] рр. навчався у Паризькій консерваторії у [[Відор Шарль|Шарля-Марі Відора]]. До цього періоду належить перша нотна публікація — романс на вірші [[Верлен Поль|П.Верлена]] «Un grand sommeil noir», в якому відчуваються впливи [[Дебюссі Клод|К. Дебюссі]]. У [[1907]] р. переїхав до [[Берлін]]а, де зблизився з [[Бузоні Ферруччо-Бенвенуто|Феруччо Бузоні]]. Працював [[хормейстер]]ом і [[Викладач|викладачем]]. У [[1910]] р. з ініціативи [[Штраус Ріхард|Р. Штрауса]] була виконана [[симфонічна поема]] «[[Бургундія (симфонічна поема)|Бургундія]]», яка не мала успіху. У [[1913]] р. Варез повернувся до Парижу, а у Всівсі твори, написані до цього часу, були або знищені або пропализагублені.

Заснував разом з [[Карлос Сальседо|Карлосом Сальседо]] Міжнародну Гільдію композиторів. Гільдія існувала протягом 6 років. За цей час вібулися прем'єри творів [[Шенберг Арнольд|Шенберга]], [[Стравінський Ігор Федорович|Стравінського]], [[Веберн Антон фон|Веберна]], [[Берг Альбан|Берга]]. Концертами Гільдії, крім Вареза і Сальседо диригували першокласні майтри — [[Гуссенс Юджин|Юджин Гуссенс]], [[Отто Клемперер]], [[Райнер Фріц|Фріц Райнер]], [[Родзинський Артур|Артур Родзинський]]. Для Гільдії Варез написав 4 твори невеликого об'єму для різних камерно-інструментальних складів. Це «[[Приношення]]» ([[1921]]) — двочастинний вокальний цикл для сопрано і ансамблю мішаного складу, «[[Гіперпризма]]» ([[1923]]) для духових і ударних, «[[Октандр]]» ([[1923]]) для 7 духових і контрабасу, «[[Інтеграли]]» ([[1925]]) для духових і ударних. Увінчала цей найбільш плідний паріодперіод творчості Вареза друга і остання [[партитура]] для великого оркестру — «[[Аркана]]». Прем'єра відбулася у [[Філадельфія|Філадельфії]] у квітні [[1927]]. У [[1922]] році створив Internationale Komponisten-GILDE в Берліні разом з Бузоні. У [[1927]] отримав громадянство [[США]]. Цього ж року замість Гільдії композиторів була створена Пан-американська асоціація композиторів.