Куба: відмінності між версіями

 

=== Література ===

Великий вплив на розвиток кубинської літератури справила боротьба за незалежність, що продовжувалася понад сто років. Започаткував романтизм в Іспанській Америці чудовий кубинський поет і прозаїк Хосе Марія де Ередія-і-Ередія (1803—1839). З інших кубинських письменників XIX ст. виділяються автори [[Аболіціонізм|аболіціоністських]] романів Хертрудіс Гомес де Авельянеда (1814—1873) і Ансельмо Суарес-і-Ромеро (1818—1878), побутові письменники Сиріло Вільяверде (1812—1894) і [[Рамон Меса]] (1861—1911), поети-романтики мулати [[Пласидо]] (справжнє ім'я Габрієль де ла Консепсьйон Вальдес, 1809—1844) і Хуан Франсиско Мансано (1797—1854), найбільший представник поезії іспано-американського модернізму [[Хуліан дель Касаль]] (1863—1893). Центральне місце в кубинській літературі XIX ст. посідає національний герой Куби і пристрасний борець за незалежність [[Хосе Марті]]. Одним з найвидатніших філософів Куби був [[позитивізм|позитивіст]] Енріке Хосе Варона (1849—1933).

На початку XX ст. традиції [[реалізм|реалістичної]] прози розвивали романіст [[Мігель де Карріон]] (1875—1929) і автори психологічних розповідей Альфонсо Ернандес Ката (1885—1940) і Хесус Кастельянос (1879—1912). У 1930 роках Куба стала осередком формування латиноамериканського «негризму». Видатним представником цієї течії був поет [[Ніколас Гільєн]] (1902—1989), чиї вірші звучні африканськими ритмами, пронизані пристрасним прагненням соціальної справедливості. Одним із зачинателів нового латиноамериканського роману був всесвітньо відомий письменник [[Алехо Карпентьєр]] (1904—1980). Інший відомий прозаїк і поет, [[Хосе Лесама Ліма]] (1910—1976), прославився як сміливий новатор форми.