Архітектура: відмінності між версіями

Із настанням періоду [[модернізм]]у (не плутати з [[модерн]]ом) та із розповсюдженням сучасних будівельних матеріалів та [[Технологія|технологій]], з кризою «єдиної епохи» і виникненням принципу різності [[Культура|культур]], архітектурна [[форма]] майже незворотно стала відриватись від [[Функція|функції]]. Сьогодні форма все частіше залежить не від матеріалу, як у часи Вітрувія, а від [[Семіотика|семіотичних]] претензій [[Замовник|замовника]] чи [[Автор|автора]]-архітектора. Формули Вітрувія стала цікавити лише [[Студент|студентів]] і «класицистів». РозвиваєтьсяАрхітектура розвивається в різноманітних [[Стиль|стилях]] архітектура надзвичайно масштабно і поширено в усьому [[світ]]<nowiki/>і, особливо сьогодні цінується краса давніх звичаїв та їх модернізація.

Зародження архітектури відносять до доби первіснообщинного ладу у добу пізнього [[палеоліт]]у (близько 10 тисяч років до н.&nbsp;е.), коли виникли перші штучно споруджені [[Житло|житла]] і [[Поселення Кальміуської паланки|поселення]]. Були освоєні найпростіші прийоми організації [[Простір|простору]] на основі [[Прямокутник|прямокутника]] і [[Коло|кола]], почався розвиток конструктивних систем з опорами-[[Стіна|стінами]] або [[Стійка архітектура|стійками]], [[Конус|конічним]], двосхилим або плоским [[балкаБалка (архітектураконструкція)|балковим]] покриттям. Застосовувалися природні матеріали ([[дерево]], [[камінь]]), виготовлялась [[цегла]]-сирець. Все це було освоєно [[Людина розумна|людиною]] раніше, ніж з'явилась [[писемність]].

На основі естетичного осмислення стійко-балкової конструкції у Стародавній Греції створюється [[архітектурні ордери|ордерна система архітектурної композиції]], в якій гармонійно поєднались висока художність архітектурних форм з досконалістю конструкцій та матеріалу. Саме так, «корисність» і «краса» архітектури матеріалізувалися в давньогрецькому храмі у пластичних формах, що незалежні одна від одної. До того ж, його об′ємно-просторова [[Композиція (архітектура)|композиція]] має ясно виявлену осьову побудову і розрахована на динамічне сприймання її «краси» з багатьох точок зору у русі і часі.

Еллінські майстри архітектури у 5-6 ст. до н.&nbsp;е. створили цілісну композиційну систему архітектурного ордера (від лат. ordo—рядordo&nbsp;— ряд, порядок). У давньогрецькій архітектурі розрізняють [[доричний ордер|доричний]], [[іонічний ордер|іонічний]] і [[корінфський ордер|корінфський]] [[Архітектурний ордер|ордери]]и. Художня цілісність грецького ордера настільки довершена, що він отримав здатність відтворюватися як самостійна [[Композитний ордер|композиційна]] система]], яка додається до фасаду або інтер′єра споруди задля краси. Таким чином, у самій суті архітектури [[Еллада|Еллади]] була закладена можливість застосування професійних засобів виразності, що незалежні від функціонально-конструктивної основи будівель і споруд.

Були розроблені раціональні методи будівництва, яке зрештою набуло гігантського розмаху. Створювалися великі ансамблі (громадські центри&nbsp;— [[Форум (площа)|форуми]]) та громадські споруди, розраховані на величезні маси народу: [[амфітеатр]]и ([[Колізей]] у [[Рим]]і), театри, [[терма|терми]], криті ринки, [[базиліка|базиліки]]. Тип житлового будинку із приміщеннями, зверненими до внутрішнього замкненого простору ([[атрій]], [[перистиль]]), був розвинутий та вдосконалений. У перенаселених містах виникли 5- та навіть 6-поверхові житлові будинки для незаможних&nbsp;— [[інсула|інсули]]. Отримали широке застосування [[арка|арочні]] та [[склепіння|склепінчасті]] конструкції (храм [[Пантеон (Рим)|Пантеон]] в Римі, накритий величезним [[купол]]ом), які розвинулись також в архітектурі [[еллінізм|елліністичної]] Парфії.

Ідеологічне панування [[релігія|релігії]] дало поштовх широкому будівництву культових споруд. Новим завданямзавданням, яке вирішила архітектура [[Візантія|Візантії]], було формування внутрішнього простору християнських храмів, здатних вміщувати тисячі прочан, а також створення в них особливого середовища.

* {{нп|Базиліка [[Сант-Аполлінаре-Нуово]]||en|Basilica of Sant'Apollinare Nuovo}}, м. [[Равенна]], [[Італія]]

* Монастирі [[афонАфон|Святого Афону]]

* [[Ротонда]] Святого Георгія]], [[Салоніки]], [[Греція]].

У розвиток архітектури епохи [[феодалізм]]у великий внесок внесли народи [[араби|арабського]] Сходу. Великими центрами феодальної культури були міста [[Середня Азія|Середньої Азії]]&nbsp;— [[Бухара]], [[Мира (Лікія)|Міра]], [[Термез]], [[Хіва]], [[Самарканд]]. Їх монументальні будівлі&nbsp;— криті ринки, [[караван-сарай|караван-сараї]], [[медресе]], купольні [[мечеть|мечеті]] та [[мавзолей|мавзолеї]]&nbsp;— зводилися із обпаленої цегли з широким використанням в облицьовуванні, так званої, керамічної різьб'яної мозаїки (ансамблі Шахи-Зінда і площі ''Регістан'', мавзолей Гур-Емір&nbsp;— в [[Самарканд]]і). Чітка [[симетрія]] композиції виділяла великі торгові та культові споруди серед мальовничих кварталів низьких глинобитних або сирцевих житлових будівель.

Різноманіття архітектурних типів відрізняє архітектуру феодальної [[Індія|Індії]]. Прагнення до конкретності художніх образів, поклоніння пишній тропічній природі породили виняткову пластичність монументальних споруд, її зближення зі скульптурною пластикою. Під впливом індійської архітектури формувалася архітектура всієї Південно-Східної Азії ([[Індонезія|Індонезії]], [[Цейлон]]у, країн [[Індокитай]]скогоського півострова).

* [[Китай]], Залізна [[пагода]] у місті [[КейфенКайфен]], побудована [[1049]]&nbsp;р.

* Узбекистан, [[медресе]] на площі ''[[Регістан'', (Самарканд)|Регістан]] (15&nbsp;— 17 століття) та [[мавзолей]] [[Гур-Емір]], [[Самарканд]]

* Арабська республіка Єгипет[[ {{нп|мечеть аль-Азхар]]||en|Al-Azhar Mosque}} в [[Каїр]]і, (10 століття)

* Грузія, [[храм Свєті-Цховелі]] у м. &nbsp;[[Мцхета|Мцхеті]] (11 століття) архітектора [[{{нп|Арсукісдзе]]||ru|Арсакидзе, Ута}}

* Азербайджан [[ШирваншахівПалац палацШирваншахів]] у [[Баку]], (16&nbsp;— 17 століття).

* [[Німеччина]] (готичний [[Кельн]]ський собор, 13 ст.)

* КиівськаКиївська Русь ([[Київський Софійський собор]], Софійський собор, Великий Новгород, [[Софійський собор (Полоцьк)|Софійський собор]], [[Полоцьк]], Білорусь, [[Спасо-Преображенський собор (Чернігів)]],[[Собор Бориса й Гліба (Чернігів)]], [[П'ятницька церква (Чернігів)]])

* Володимиро-Суздальська Русь (Успенський собор, Дмитрієвський собор (1194—1197&nbsp;р.) м. Володимир[[Владимир]], [[Церква Покрова на Нерлі]])

З [[10 століття]] починається розвиток монументальної архітектури давньої [[Русь|Русі]], у великих містах зводяться грандіозні споруди&nbsp;— [[Софійський собор (Київ)|Софійський собор]] у [[Київ|Києві]], Собори Святої Софії у [[Новгород]]і, [[Полоцьк]]у та інших містах. В період феодальної роздробленості ([[12 століття|12]]—[[14 століття]]) утворюються архітектурні школи окремих земель: [[Придніпров'я]] ([[П'ятницька церква (Чернігів)|П'ятницька церква в Чернігові]], [[12 століття|12]]—[[13 століття]]), Володимиро-Суздальська ([[{{нп|Успенський собор (ВолодимирВладимир)|Успенський собор у Володимирі]]Владимирі|ru|Успенский собор (Владимир)}} та [[церква Покрова на Нерлі]], 12 століття), Новгородська та ін.

Специфічний характер архітектури регіональних староруських шкіл визначався місцевими соціальними особливостями, будівельними традиціями. Архітектура Володимиро-Суздальського князівства характеризується багатством пластики білокам'яних споруд (палацовий ансамбль у Боголюбові, Успенський та Димитріївський собори у [[ВолодимирВладимир]]і). Архітектурі [[Новгород]]а притаманний суворий лаконізм величних форм (Георгіївський собор Юр'євого монастиря), невимушено мальовничі асиметрично викладені будівлі [[Псков]]а. Архітектура Давньої Русі вражає своєю правдивістю, ясним виявленням конструкції та просторової організації будівлі в її вигляді. Після перерви в архітектурному розвитку 1240—1290&nbsp;рр., викликаної монголо-татарським нашестям, головними архітектурними центрами стають Новгород, Псков, Москва, своєрідно розвиваючірозвиваючи давньоруські традиції.

* [[Церква ОдігітріїОдигітрії]], м. [[Вязьма]], Смоленська область

* [[Смоленський Кремлькремль]]

* [[церква{{нп|Церква Вознесіння (Коломенське)|Церква Вознесіння в с. Коломенському]]|ru|Церковь Вознесения (Коломенское)}}

<span style="margin: 0 0 0 3em; text">''Докладніше у статтях:</span>&nbsp;&nbsp;[[{{main|Архітектура Відродження]], [[Відродження]], [[Архітектура Італії]]''}}

Мимовільній асиметрії ансамблів, що здебільшого розвивалися поступово, були протиставлені чіткі, завершені геометричні системи як вираз вольового, організуючогоорганізованого початку. Цей новий підхід до архітектури виражений в [[палаццо]]&nbsp;— типі будинку-палацу, в якому кожному елементу притаманна виражена закінченість, що виявляється і в зосередженості будівлі навколо замкнутого симетричного подвір'я, і в строгій симетрії [[фасад]]у. Італійські архітектори звертаються до ясноЇясної [[архітектурний ордер|системісистеми ордерів]] [[Стародавня Греція|Стародавньої Греції]]: творчість [[Філліппо Брунеллескі]], Л.&nbsp;Б.&nbsp;Альберта, [[Мікелоццо]], Лучано Лаурани, [[Браманте]], [[Мікеланджело]]. В епоху Відродження розвинулася й теорія архітектури, відомі трактати Л.&nbsp;Б.&nbsp;Альберта, Віньйоли, Палладіо. Архітектура Відродження за межами [[Італія|Італії]] була менш послідовна в подоланні середньовічної традиції і проходила складну тривалу еволюцію. У розвитку ж архітектури Відродження Італії прийнято виділяти три періоди: ранній (кінець 14—15 століття), високий (кінець 15-середина 16 століття) та пізній (середина&nbsp;— кінець 16 століття).

* Ранній період&nbsp; [[{{нп|Базиліка Сан Спіріто]]||en|Santo Spirito, [[Florence}}, {{нп|Виховний будинок для покинутих позашлюбних дітей]]||en|Ospedale degli Innocenti}}, [[{{нп|Pazzi Chapel||en|каплиця Пацці]]}} у [[Флоренція|Флоренції]], архітектор Ф. Брунеллескі)

На основі архітектури Відродження розвивається також <tt>[[класицизм]]</tt>, який в 17 столітті поширився у Франції (ансамбль [[Версальський парк|Версальського парку]], арх. А. Ленотр та Ж.-А. Мансар), а з другої половини [[18 століття]] стає панівним напрямом архітектури всіх європейських країн, а також [[Америка|Америки]] і [[Австралія|Австралії]]. В 2-й половині 18&nbsp;— 1-й половині [[19 століття]] високого розвитку досягла А.архітектура <tt>[[російська архітектурна школа|російської архітектурної школи]]</tt>, яка відіграла значну роль у розвитку світової архітектури (творчість арх. В.&nbsp;І.&nbsp;Баженова, М.&nbsp;Ф.&nbsp;Козакова, І. 6Б. Старова, А.&nbsp;Д.&nbsp;Захарова, К.&nbsp;І.&nbsp;Россі та ін.).

Розвиток [[капіталізм]]у в 2-й пол. 19&nbsp;— на початку [[20 століття]] супроводився будівництвом [[багатоповерхівка|багатоповерхових]] жилихжитлових, так званих «[[прибутковий будинок|прибуткових будинків]]», різних [[промислові споруди|промислових]] і [[транспортні споруди|транспортних споруд]] ([[завод]]ів, [[Елеватор (зерносховище)|елеваторів]], [[Залізнична станція|вокзалів]], [[ангар]]ів, [[гараж]]ів), нових за типом [[громадські споруди|громадських споруд]] ([[театр]]ів, [[музей|музеїв]], [[лікарня|лікарень]], [[лазня|лазень]], [[школа|шкіл]]), а також критих [[ринок|ринків]], [[банк]]ів, [[біржа|бірж]] тощо. Інтенсивно, але хаотично забудовувалися [[міста]] з розкішними [[Квартал (територія)|кварталами]] [[аристократія|аристократії]] і жалюгідними робітничими околицями. [[Метал]], [[скло]] і [[залізобетон]], нові [[конструктивні системи]] для [[перекриття]] великих [[пройма|пройм]] та інші досягнення [[будівельна наука|будівельної науки]] і [[будівельна техніка|техніки]] зумовили створення визначних споруд [[Франція|Франції]] ([[Ейфелева башта]]), [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Велика Британія]] ([[Кришталевий палац]]), [[Німеччина|Німеччини]] (вокзал у [[Гамбург|Гамбурзі]]), [[США]] (так звані [[хмарочоси]]) та ін.

Еклектика в архітектурі (від грец. {{lang-el|eklego}}&nbsp;— вибираю)&nbsp;— неоднорідність художніх ознак, що проявлена в окремому об′єкті або ж в архітектурному ансамблі. У переломні періоди архітектурної історії, еклектика стає віддзеркаленням розладу поміж новими концепціями, новітнім змістом і застарілими архітектурними формами. Наприклад, архітектурна еклектика панувала у багатьох європейських країнах на зламі 19-20 ст. Творчий метод еклектизму (від грец. eklektikos&nbsp;— той, що обирає) ґрунтується на свідомому поєднанні різнорідних, органічно несумісних архітектурних елементів і деталей в одному творі.

Соціалістичний лад змінив умови розвитку архітектури, поставив її на службу народ.народним масам.

Постмодерн архітектури почав як міжнародний стиль перші приклади яких, як правило, перераховуються з 1950-х, але не став рух до кінця 1970-х і продовжує впливати на сучасну архітектуру . Постмодерн в архітектурі, як кажуть, сповістили про повернення «дотепність, орнаменту і довіднику» до архітектури у відповідь на формалізмі міжнародного стилю модернізму. Як і в багатьох культурних рухів, деякі з найбільш яскравих і помітних ідей постмодернізму можна побачити в архітектурі. В функціональні і формалізовані форми і простору в модерністської стилі замінюються різних естетики: стилі стикаються, форма приймається заради, і нові способи перегляду знайомі стилі та простір предостатньо. Можливо, найбільш очевидно, архітектори заново виразну і символічну цінність архітектурних елементів і форм, які розвивалися протягом століть будівлі, які були залишені на сучасному стилі.

Впливові ранні приклади великомасштабних постмодерністської архітектури Майкл Грейвс ' Портленд Будівництво в [[Портленд]]і, штат Орегон, і [[Філіп Джонсон]] 'и Sony Building (спочатку AT & T Building) в [[Нью-Йорк]]у, яка запозичує елементи і посилання з минулого і знову вводить колір і символіку, щоб архітектура грала.

Модерністські архітектори можуть розглядати постмодерністські будівлі як вульгарною, пов'язані з популістської етики, і обмінюватися ними елементи [[дизайн]]у торгових центрів, метушню з " GEW-Gaws ". Постмодерн архітектори можуть розглядати багато сучасні будівлі, як бездушний і м'який, занадто спрощеним і абстрактно. Цей контраст був прикладом у зіставленні «білих» проти «сірих», в якій «білі» були, прагнучих продовжити (або відродити) модерністська традицію пуризм і ясності, в той час як «сірі» обіймалися багатогранніше культурне бачення, бачив в Робертзаяві Вентурі заявіРоберта 'иВентури відхиленні «чорний або білий» погляд на світ модернізму на користь «чорно-білий, а іноді і сірий.» Розбіжність у думках зводиться до різниці в цілі: модернізм корениться в мінімальної і істинної використання матеріалу, а також відсутність орнаменту, в той час як постмодернізм це відмова від строгих правил, встановлених початку модерністів і прагне сенс і вираз у використанні з будівельних технологій, форм і стилістичних посилань.