Відкрити головне меню

Зміни

виправлення твердження
[[Файл:Belzec lubelskie oboz zaglady brama wejsciowa.JPG|thumb|right|Вхідна брама до табору в Белжці]]
[[Файл:Belzec oboz zaglady ostatnia droga.JPG|right|thumb|Остання дорога — вигляд на сучасний меморіал у Белжці]]
'''Белжець''' ({{lang-de|Sonderkommando Belzec der Waffen-SS}}, {{lang-pl|Bełżec}}) — [[винищувальний табір]] на українському кордоні в [[Польща|Польщі]] біля однойменного села, [[ґміна Белжець|ґміни]] та залізничної станції [[Белжець]], близько 70 км на північний захід від [[Львів|Львова]] та одразу ж після [[Рава-Руська (пункт контролю)|перетину сучасного українсько-польського кордону]] [[Рава-Руська]] — [[Гребенне (Томашівський повіт)|Гребенне]]. Діяв у 1940—1943 роках (із серпня 1941 — на території [[КрайсгауптманшафтДистрикт Рава-РуськаЛюблін|окружного староствадистрикту Рава-РуськаЛюблін]]). У 1940 р. гітлерівці заснували в Белжці концентраційний табір спочатку для [[цигани|циган]], а згодом для [[євреї]]в та інших народів; у таборі були спеціальні бараки для [[українці]]в. Перші вбивства в Белжці сталися [[17 березня]] [[1942]] року. Щоденно в таборі вбивали 15.000 [[євреї]]в {{джерело}}. У квітні в Белжець вислано на страту 800 євреїв з міста [[Борщів]] ([[Тернопільська область|Тернопільської області]]).
 
Щонайменше 434 500 [[євреї]]в (головно з теренів Західної України) страчено в Белжці<ref>Телеграма Германа Гьофле. Див.: Peter Witte and Stephen Tyas, «A New Document on the Deportation and Murder of Jews during ‘Einsatz Reinhardt’ 1942,» Holocaust and Genocide Studies 15:3 (2001) pp. 468—486.</ref>, і невідома кількість [[поляки|поляків]], [[українці]]в та циган. Лише два євреї пережили Белжець: [[Рудольф Редер]] та [[Хаїм Гершман]]. За серпень 1942 року в Белжець було вислано більше 50 000 єврейських жителів [[Львів|Львова]].