Єдиний міграційний простір: відмінності між версіями

'''Єдиний міграційний простір''' ({{lang-en|Common Travel Area (CTA)}}, {{lang-ga|Comhlimistéar Taistil}}) - договір про вільне пересування через кордони, в чомусь подібний до [[Шенгенська угода|Шенгенської угоди]], між [[Ірландія|Республікою Ірландія]], [[Велика Британія|Великою Британією]] та британськими коронними володіннями [[Острів Мен|Островом Мен]], [[Гернсі]] та [[Джерсі]] підписаний в 1923 році. [[Британські заморські території]] не беруть участі в угоді. На підставі цієї угоди, яка не є юридично обов'язковою, внутрішні кордони Єдиного міграційного простору підлягають мінімальному або жодному контролю, і громадяни [[Паспорт громадянина Ірландії|Ірландії]] та [[Паспорт громадянина Великої Британії|Великої Британії]] можуть перетинати їх із мінімальною перевіркою документів, окрім деяких виключень.<ref>{{cite web|url=http://www.citizensinformation.ie/en/moving_country/moving_abroad/freedom_of_movement_within_the_eu/common_travel_area_between_ireland_and_the_uk.html|title=Common Travel Area between Ireland and the United Kingdom|trans_title=Єдиний міграційний простір між Ірландією та Сполученим Королівством|publisher=Citizens Information Board|accessdate=12 серпня 2011}}</ref> Підтримка роботи Єдиного міграційного простору потребує співробітництва та координації у міграційній політиці між урядами [[Уряд Ірландії|Ірландії]] та [[Кабінет міністрів Великої Британії|Великої Британії]].

В 2011 році з'явилась перша угода між Ірландією та Великою Британією яка стосувалась питань спільного обслуговування Єдиного міграційного простору. Угода під назвою "Спільна заява щодо співробітництва щодо заходів для захисту зовнішнього кордону Єдиного міграційного простору" була підписана 20 грудня 2011 в Дубліні Міністром імміграції Великої Британії Даміаном Гріном та Міністром юстиції Ірландії Аланом Шаттером.<ref>{{cite web|title=Joint Statement by Mr Damian Green and Mr. Alan Shatter on Measures to Secure the External Common Travel Area Border|trans_title=Спільна заява містера Даміана Гріна та містера Алана Шаттера щодо заходів контролю на зовнішніх кордонах ЄМП|url=https://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/99045/21197-mea-sec-trav.pdf|accessdate=28 вересня 2015}}</ref> Разом із цим, ці два міністри підписали неопублікований меморандум про взаєморозуміння.<ref>{{cite web|title=Ireland-UK Accord to Further Secure the Common Travel Area|trans_title=Ірландсько-британський меморандум щодо подальшого захисту ЄМП|url=http://www.inis.gov.ie/en/INIS/Pages/IRELAND-UK%20ACCORD%20TO%20FURTHER%20SECURE%20THE%20COMMON%20TRAVEL%20AREA|publisher=Irish Naturalisation and Immigration Service|quote=The Joint Statement and the accompanying Memorandum of Understanding on visa data exchange was signed by Minister for Justice, Equality and Defence, Alan Shatter, T.D. and UK Immigration Minister, Damien Green, M.P., in Dublin today.}}</ref>

В 2016 році відбувся [[референдум щодо членства Великої Британії в ЄС]], на якому 52% британців висловились за вихід Великої Британії зі складу [[Європейський Союз|Європейського Союзу]]. Цей вихід перетворить ірландсько-британський кордон із внутрішнього на [[Країни, які межують з Європейським Союзом|зовнішній кордон Європейського Союзу]].<ref>{{Cite web|url=http://www.historyandpolicy.org/policy-papers/papers/brexit-and-the-history-of-policing-the-irish-border|title=Brexit and the history of policing the Irish border|trans_title=Брекзіт та історія охорони ірландського кордону|last=Smith|first=Evan|date=20 липня 2016|website=History & Policy|publisher=History & Policy|access-date=21 липня 2016}}</ref> Попри це, [[Уряд Ірландії|ірландський]] та [[Кабінет міністрів Великої Британії|британський]] уряди разом з [[Голова Європейської Ради|Головою Європейської Ради]] заявили що вони не хочуть щоб ірландсько-британський кордон став "твердим кордоном", тобто кордоном із повноцінними прикордонними та митними перевірками, враховуючи історичні та соціальні "чутливості" регіону, особливо нещодавній [[конфлікт у Північній Ірландії]].<ref>{{cite web|url=https://apostrophe.ua/ua/article/world/europe/2017-03-31/chto-mojet-pomeshat-velikobritanii-pokinut-es/11369|title=Що може завадити Великобританії покинути ЄС|author=Владислав Кудрик|date=31 березня 2017|website=apostrophe.ua|publisher=[[Апостроф (інтернет-видання)|«Апостроф»]]|accessdate=10 лютого 2019}} {{ref-uk}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.express.co.uk/news/uk/786284/northern-ireland-brexit-irish-border-donald-tusk|title=EU pledges NO hard border in Ireland - but admits "creative" solution needed|trans_title=ЄС гарантує що в Ірландії не буде "твердого" кордону, але визнає необхідність "креативного" рішення|last=Міллар|first=Джої|date=31 березня 2017|website=www.express.co.uk|publisher=[[Дейлі ікспрес|Daily Express]]|access-date=10 лютого 2019}}</ref>

У вересні 2016 року, через 4 місяці після референдуму, уряди двох країн розробили чернетку плану відповідно до якого після Брекзіту в ірландських аеропортах та морських портах застосовуватиметься британський міграційний контроль, щоб Велика Британія могла контролювати міграцію [[Громадянство Європейського Союзу|громадян ЄС]] (окрім громадян Ірландії) через відкритий кордон із Великою Британією. Цей план міг би запобігти необхідності паспортного контролю між Республікою Ірландія та Північною Ірландією.<ref>{{cite news|url=https://www.theguardian.com/politics/2016/oct/10/idea-of-uk-border-controls-in-ireland-is-ridiculous-says-irish-mep-matt-carty|title=Irish Republic signals support for UK plan to avoid post-Brexit "hard border"|trans_title=Республіка Ірландія висловлює підтримку планам Великої Британії щодо уникнення "твердого кордону" після Брекзіту|work=[[Гардіан|The Guardian]]|date=10 жовтня 2016|accessdate=12 жовтня 2016}}</ref> Але ця угода так ніколи і не була завершена та була розкритикована деякими політичними партіями в Республіці Ірландія.<ref>{{Cite news|access-date=14 грудня 2016|url=http://www.irishtimes.com/news/politics/oireachtas/brexit-ireland-has-no-agreement-with-uk-on-use-of-irish-ports-1.2844005|title=Brexit: Ireland has no agreement with UK on use of Irish ports|trans_title=Брекзіт: Ірландія не домовилась з Великою Британією щодо використання ірландських портів|newspaper=The Irish Times}}</ref> 23 березня 2017 було остаточно оголошено що британським міграційним офіцерам не буде дозволено працювати в ірландських аеропортах та морських портах.<ref>{{cite web|url=https://www.rte.ie/news/brexit/2017/0323/862001-brexit-border/|title=UK officials at Irish ports ruled out|trans_title=Британським чиновникам не дали доступ до ірландських портів|date=23 березня 2017|accessdate=29 квітня 2017|publisher=Raidió Teilifís Éireann}}</ref>

В червні 2017 уряд Великої Британії опублікував свою позицію щодо майбутнього правового становища громадян ЄС на території Великої Британії, в якому було сказано що Велика Британія бажає захистити домовленості щодо Єдиного міграційного простору і що ірландські громадяни, які живуть у Великій Британії не потребуватимуть підтвердження їхнього права на проживання.<ref>{{Cite web|url=https://www.gov.uk/government/publications/safeguarding-the-position-of-eu-citizens-in-the-uk-and-uk-nationals-in-the-eu|title=Safeguarding the position of EU citizens in the UK and UK nationals in the EU|trans_title=Захищаючи положення громадян ЄС у Великій Британії та громадян Великої Британії в ЄС|date=26 червня 2017|website=gov.uk|access-date=26 червня 2017}}</ref>

В 2012 році був запущений пілотний проект в рамках якого цивільний персонал з Ірландської служби натуралізації та міграції почав працювати на міграційному контролі в [[Дублін (аеропорт)|аеропорту Дубліна]] разом із Міграційним бюро Поліції Ірландії. Персонал служби натуралізації та міграції почав проводити всі первинні паспортні перевірки, а всі питання пов'язані із забороною в'їзду, затриманням та арештом, залишились в компетенції поліції.<ref>{{cite web|title=Immigration in Ireland 2011 – a year-end snapshot – major changes and more to follow|trans_title=Імміграція в Ірландію в 2011 - зріз на кінець року - великі зміни і ще більші будуть в майбутньому|url=http://www.inis.gov.ie/en/INIS/Pages/Immigration%20in%20Ireland%202011%20%E2%80%93%20a%20year-end%20snapshot%20%E2%80%93%20major%20changes%20and%20more%20to%20follow|publisher=Irish Naturalisation and Immigration Service|accessdate=17 квітня 2014}}</ref>

Уряд острова Мен стверджує, що міграційний контроль при в'їзді до острова Мен проводиться рідко, оскільки існує небагато транспортних рейсів, які прибувають з поза меж Єдиного міграційного простору.<ref>{{cite web|title=Immigration in the Isle of Man: Frequently Asked Questions|trans_title=Імміграція на Острів Мен: часті запитання|url=https://www.gov.im/media/622763/immigrationintheisleofmanpub.pdf|website=Isle of Man Government Website|publisher=Chief Secretary's Office|accessdate=27 квітня 2018|date=жовтня 2006}}</ref> Станом на квітень 2018 року, єдиним регулярним авіаційним рейсом до острова Мен з поза меж ЄМП є рейс з [[Женева|Женеви]]. В митній сфері, острів Мен вважається частиною Великої Британії, тому для осіб які прибувають з території Великої Британії нема митних перевірок.

{{не перекладено|треба=Прикордонна служба Великої Британії|є=Border Force|мова=en}} зазвичай не проводить міграційні перевірки осіб які прибувають з іншого місця в ЄМП, незалежно від громадянства.<ref>{{cite web|publisher=UK Borders Agency|url=http://www.ukba.homeoffice.gov.uk/sitecontent/documents/aboutus/consultations/strentheningthecommontravelarea/travelareaconsultation?view=Binary|archiveurl=http://webarchive.nationalarchives.gov.uk/20140110181512/http://www.ukba.homeoffice.gov.uk/sitecontent/documents/aboutus/consultations/strentheningthecommontravelarea/travelareaconsultation?view=Binary|archivedate=10 січня 2014|title=Strengthening the common travel area: a consultation paper|trans_title=Посилюючи ЄМП: консультативний документ|date=24 липня 2008}}</ref> Але, оскільки острова Гернсі та Джерсі мають статус зони вільної від [[Податок на додану вартість|ПДВ]], то проводяться вибіркові митні перевірки осіб, які прибувають звідти на територію Великої Британії.

В жовтні 2014 року уряди Ірландії та Великої Британії підписали меморандум про взаєморозуміння, який поклав початок шляху до взаємного визнання віз, що дозволило би подорожувати до Ірландії та Великої Британії за однією візою.<ref>{{cite press release|date=6 жовтня 2014|title=Minister Fitzgerald and UK Home Secretary launch landmark British-Irish Visa Scheme|trans_title=Міністр Фітцджеральд та британський секретар внутрішніх справ запускають британсько-ірландську візову схему|url=http://www.justice.ie/en/JELR/Pages/PR14000266|location=[[Дублін]]|publisher=Department of Justice and Equality|accessdate=8 жовтня 2014}}</ref> Громадяни [[Китайська Народна Республіка|Китаю]] та [[Індія|Індії]] стали першими, і станом на червень 2018 рік єдиними, для кого застосували таке нововведення. В 2015 році було запропоновано переглянути цю схему щоб застосувати її до громадян всіх інших країн до кінця року, але цього не відбулось. Схема існує паралельно до ірландської програми візового спрощення, яка дозволяє громадянам 17 країн не отримувати ірландську візу щоб в'їзжати до Ірландії з території Великої Британії, якщо в них вже є британська віза.

|

|

! colspan="2" | Країни-учасниці Ірландської програми візового спрощення

| colspan="2" | {{div col|2}}

За ірландськими законами всі громадяни Великої Британії, включаючи громадян з [[Менці|Мену]], Джерсі та Гернсі (на які не поширюється дія законодавства ЄС про вільне пересування), не підлягають міграційному контролю та депортації. Вони мають право жити в Ірландії без жодних обмежень чи умов.<ref>{{cite web|url=http://www.citizensinformation.ie/en/moving_country/moving_to_ireland/rights_of_residence_in_ireland/residence_rules_UK_citizens.html|title=Residence rights of UK citizens|trans_title=Права громадян Великої Британії на проживання}}</ref> Вони, за деякими виключеннями, ніколи юридично не сприймались як іноземці, на них не поширювалась дія Акту про іноземців 1935 року та його підзаконних актів. Таким чином, громадяни Великої Британії можуть без обмежень жити та працювати в Ірландії, наприклад переїзжати туди на пенсію. На відміну від громадян ЄС, британські пенсіонери не повинні надавати докази наявності коштів або мати медичне страхування. Британські громадяни можуть використовувати ірландські громадські послуги, включаючи медичну систему, так само як і громадяни Ірландії.

До 1949 року всі громадяни Ірландії вважались британським законодавством особами британської національності. Після того як Ірландія оголосила себе республікою, до британських законів були внесені зміни, які надали громадянам Ірландії такий самий статус як в громадян країн Співдружності націй, попри те що Ірландія до неї не входила. Тому, так само як і до британських громадян в Ірландії, до ірландських громадяни у Великій Британії ніколи не ставились як до іноземців, але громадяни Ірландії, так само як і громадяни країн Співдружності націй, підлягають міграційному контролю відповідно до Акту про міграцію зі Співдружності 1962 року. На відміну від громадян країн Співдружноті, ірландські громадяни зазвичай не мають проходити контроль при перетині кордону і якщо вони переїзжають до Великої Британії, вони автоматично мають "осілий статус" (статус, що дає більше прав ніж дозвіл на постійне проживання). Ірландці можуть бути депортовані з Великої Британії так само як й інші громадяни країн Європейської економічної зони. В лютому 2007 року британськи уряд оголосив, що до громадян Ірландії буде застосовуватись спеціальна пом'якшена процедра депортації, що відрізнятиметься від процедури для громадян країн ЄЕЗ. В результаті, громадян Ірландії, які вийшли із британської в'язниці, зазвичай не депортують з Великої Британії.<ref>{{cite news|title=Irish exempt from prisoner plans|trans_title=Виключення ірландів із планів щодо ув'язнених|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/uk_news/northern_ireland/6377037.stm|accessdate=6 лютого 2014|newspaper=[[BBC]]|date=19 лютого 2007}}</ref>