Турівське князівство: відмінності між версіями

За [[Володимир Святославич|Володимира Святославича]] ТурівськоТурово-Пінське князівство увійшло до складу [[Київська Русь|Київської держави]] (вже з кінця [[IX століття|IX ст.]] було під її впливом).

У [[980]] першим київським намісником князівства став син Володимира [[Святополк Окаянний|Святополк Окаяний]].

ЗаВеликий правліннякнязь другого сина Володимиракиївський [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрий]] посадив у Турові посівсвого йогостаршого синсина [[Ізяслав Ярославич|ІзяславІзяслава]]. КолиПісля усмерті [[1078]]Ярослава Турівське князівство залишилось під управлінням київського князя. Після загибелі Ізяслава булоу вбито1078 році, Турівське князівство перейшло до його молодшого сина Ізяслава Ярославовича, [[Ярополк Ізяславич|Ярополка Ізяславича]], а згодом у [[1088]] році до другого сина — [[Святополк Ізяславич|Святополка]], який княжив до [[1093]] року.

[[1157]] [[Ізгої|князь-ізгой]] [[Юрій Ярославич]], онук Святополка Ізяславича, самовільно захопив Турів і спромігся відстояти його в боротьбі з коаліцією, що її організував київськийвеликий князь київський. З цього моменту Турівське князівство закріпилося за Юрієм в якості [[Вотчина|вотчини]]. До князівства належали також [[Пінськ]] і [[Дубровиця]], які незабаром стали уділами синів Юрія. Відомості про них у літописі уривчасті. [[1168]] Турів належав [[Іван Юрійович (князь турівський)|Івану Юрійовичу]], тоді ж згадано його брата [[Святополк Юрійович|Святополка]]. [[1184]] Туровом володів уже Святополк (п. [[1190]]), Пінськом — [[Ярослав Юрійович|Ярослав]], а Дубровицею — [[Гліб Юрійович (князь турівський)|Гліб]], який помер [[1196]], будучи князем турівським.

На початку [[XIII століття|XIII ст.]] Турів поступився політичним значенням [[Пінськ|Пінську]], князі котрого з [[1204]] по [[1229]] були учасниками низки коаліцій південноруських князівств. [[1223]] ряд удільних князів Турівсько-Пінської землі (серед них незаперечно атрибутовано [[Олександр Дубровицький|Олександра Дубровицького]]) брали участь у [[Битва на Калці|битві на Калці]]. Після того, як монголи [[1240]] спалили багато міст, значення вцілілого Пінська ще більше зросло. Сюди [[1241]] перенесли з Турова єпископську кафедру. [[1240]]—44—1244 роках Пінськом володів кн. Михайло, важливий союзник Данила Галицького. [[1251]] року пінських князів згадано у множині. Вони намагалися балансувати між новими центрами сили — [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинським князівством]], [[Велике князівство Литовське|Литвою]] і [[Золота Орда|Золотою Ордою]]. [[1263]] Пінськ надав прихисток литовському князю [[Войшелк|Войшелку]] і військову допомогу у відновленні контролю над Литвою. [[1275]] пінські й турівські князі брали участь у поході на Литву, що його організували монголи. [[1292]] одна з гілок місцевої династії володіла [[Степань|Степанню]], яка, імовірно, виділилася з Дубровицького уділу.

*[[Тур (князь)|Тур]]<ref>Легендарний засновник міста Турова. В [[Повість врем'яних літ|«Повісті врем'яних літ»]] згадується під 980-м роком. </ref> (кінець Х ст.)

* Семен Васильович<ref>Загинув у [[Битва на Ворсклі (1399)|битві на Ворсклі]].</ref> (1398–13991398—1399)