Рецепт: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 76:
У давнину рецепти називали {{lang-la|Formula remediorum}} (від {{lang-la|remedium}} — [[Лікарські засоби|лікарський засіб]]), тобто «припис (формула) лікарського засобу», або {{lang-la|Formula medicinalis}} ({{lang-la|medicine}} — медицина), тобто «припис (формула) лікарський».
Перший відомий рецепт з відбитком печатки лікаря - глиняна табличка, був знайдений в околицях сучасного Багдаду, а складений наприкінці ІІІ тис. до н.е. Натепер відомо біля 10 староєгипетських папірусів з медичними текстами (найвідоміші - [[папірус Еберса]] і папірус [[Папірус Едвіна Сміта|Едвіна Сміта]]), в яких надано інструкції щодо виготовлення та способу застосування ліків
В римському праві слово "рецепт" означало - неформальний договір, що користується юридичним захистом. Згодом термін ввійшов в медицину та став означати письмове доручення аптекарю про виготовлення і відпуск ліків з вказівкою хворому, як їх приймати.
Відомо, що перші аптеки в Європі були відкрити при монастирях, Ліки виготовлялися із рослин, видавалися безкоштовно всіх нужденним за рецептом, якій починався зі слів: " Cum Deo!" – "З Богом". Перші аптеки на території сучасної України відкрилися в за часів Речі Посполитой.
В Росії аптеки з'явились під час правління Олексія Михайловича - батька Петра І. Рецепти виписувались докторами (іноземцями), латинською мовою, мали печатку лікаря. Кожен рецепт перекладався російською. Відомості вносилися в спеціальні книги з вказівкою прізвищ доктора, хворого, аптекаря, що виготовив ліки, а призначення лікарів зберігалися впродовж трьох років. В Російській імперії виписувати рецепти мали право як приватні, так й лікарі державних установ - всі, хто мав дипломи університета, військово-медичної академії, жіночого медичного інституту. Щорічно видавався список лікарів, які мали право на практику, та, відповідно, виписку рецептів.
Було обов'язковим правилом виписувати рецепти чорнилом або чорнильним олівцем. Наприклад, у Німеччині, рецепти, що були написані звичайним олівцем лише в надзвичайному випадку, мали законну силу лише кілька днів. Якщо лікар робив виправлення, він мав підтвердити їх своїм прізвищем. Іноді в рецепті вказувалось місце перебування хворого та лікаря.
Остаточно стиль і структура рецепту сформувалися в ХХ сторіччі.
== Цікаві факти ==
* Авіценна на рецептах ліків, до складу яких входив опіум, робив відмітки. що тривале використання може викликати звикання.
*У Стародавньому Римі рецепт давали кожному, хто відвідав лікаря. Римськи ескулапи давали вказівку аптекарям щось на кшталт da, ut fiat videatur (вдай видимість). в такому випадку пацієнт отримував плацебо в вигляді підфарбованої води.
*Якщо в рецепті була фраза: «Detur sub signo veneni», аптекар робив на пляшечку з ліками наклейку з 3-мя хрестами, «мертвою головою» і великим шрифтом позначав: «Отрута».
* На каву виписувався рецепт як на препарат від головного болю і нежиті.
*В Російській імперії за правилами відкриття аптек, враховувалось не лише число обслуговуємого населення на одну аптеку, а й кількість відпущених ліків за рецептом на протязі року.
*Любопытно, что вплоть до последних лет империи правилами открытия аптек предусматривалось не только число жителей, обслуживающихся одной аптекой, но и количество рецептов на отпускаемые ею лекарства за год.
*
Рядок 98 ⟶ 108:
*[http://www.pharm.vsu.ru/sources/lat1.pdf АПТЕЧНОЕ ДЕЛО. РЕЦЕПТ. ИСТОРИЯ И СОВРЕМЕННОСТЬ УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ ПОСОБИЕ ПО ЛАТИНСКОМУ ЯЗЫКУ И ОСНОВАМ ФАРМАЦЕВТИЧЕСКОЙ ТЕРМИНОЛОГИИ. МАРТЫНЕНКО Л.М., АНДРЕЕВА В.В., ДЬЯЧКОВА С.Я.Воронеж — 2008]
*[https://otherreferats.allbest.ru/medicine/00776467_0.html История развития медицинского рецепта]
*[http://health-ua.com/article/29664-retcept-otantichnosti-khhveku Рецепт: от античности к ХХІ веку]
*[https://www.apteka.ua/article/150383 Методичні рекомендації щодо виписування рецептів на лікарські засоби, на які поширюється дія пілотного проекту.]
| |||