Відкрити головне меню

Зміни

Нові відомості, верифікація
| висота =
| ref-висота =
| водойма = [[Бистриця Солотвинська]], [[Дзвиняч (потік)|Дзвиняч]]
| адреса = 77750, Івано-Франківська область Богородчанський район, с. Дзвиняч, вул. Степаняка, 23, тел. 30-2-48
| облікова картка =
|рік заснування=1455}}
 
'''Дзвиня́ч''' — [[село]] [[Богородчанський район|Богородчанського району]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]]. Перша згадка про село датована 1455  р. центр сільської Ради розташоване біля підніжжя Карпатських гір, на автотрасі Солотвин—Івано-Франківськ, за 15 км від Богородчан, за 28 км від найближчої залізничної станції Надвірна. Загальна площа села Дзвиняч — 682,5 га, нараховується 890 дворів, та проживає 2589 осіб.
 
Дзвиняцький Палац культури (відкрито у 1984 р.). Дзвиняцька амбулаторія (функціонує з 1985. року).
== Географія ==
 
Місцевий ландшафт - — це підвищена рівнина, між рівнинною місцевістю і горами. З північного сходу Дзвиняч оточують листяні ліси; тут переважають дуб, береза, осика, вільха, ліщина. На північному заході, в районі Карпат, розкинулися мішані та хвойні ліси. Через село протікає річка [[Дзвиняч (потік)|Дзвиняч]], ліва притока [[Бистриця Солотвинська|Бистриці- Солотвинської]].
 
== Назва ==
У другій половині XIX ст. у Дзвинячі селяни, копаючи колодязі, знайшли великі поклади озокериту, або земного воску. 1870 року в Дзвинячі закладено першу озокеритну шахту. її власниками стали австрійські капіталісти Чонка Арпад і Ернест Шлімман. Прибутки капіталістів від воску зростали, і вже 1884 року тут спорудили ще три шахти.
На шахтах працювали переважно дзвиняцькі селяни-бідняки. їх становище було дуже важким. Робочий день тривав 14—16 годин, а одержували трудівники жалюгідну плату, не мали відпусток. Капіталісти не дбали про умови праці, що призводило до аварій та обвалів у шахтах, отруєння газом.
З посеред 11 пам'ятних місць, які нагадують про героїчне минуле наших попередників, найдавнішим є козацька могила. За народними переказами, тут поховані 24 козаки із загону Семена Височана часів національно-визвольної війни 1648–16541648—1654 років під проводом Богдана Хмельницького проти панування польських магнатів і шляхти. Довгі роки із зрозумілих причин вона була зрівняна із землею і відновлена лише у 1990 році старанням сільської «Просвіти».
 
Торкаючись історичних сторінок Дзвиняча, не можна обминути і такого цікавого факту: навесні 2011 року неподалік села на одній із присадибних ділянок, що примикає до урочища Маськова, виявлено бункер часів Першої світової війни. Підземне приміщення складається з кількох кімнат. Наразі вдалося з'ясувати, що колишній військовий об'єкт облаштований досить добротно — всередині його викладено просмоленими балками, які стягнуті металевими скобами. Фахівці Прикарпатського Національного університету ім.. в. Стефаника та історико-просвітницького товариства «Меморіал», які побували тут, припускають, що це — колишня власність австрійської армії, яка вела в районі села оборонні бої проти російських військ.
Вулицю, де він жив, офіційно названо його іменем.
 
'''[[Карабінович Андрій Михайлович]]'''&nbsp;— молодший сержант міліції 3 зводу 1 роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. На стіні школи встановлена меморіальна дошка<ref>[http://vikna.if.ua/news/category/if/2015/09/05/39944/view#ad-image-0 У Богородчанах відбулося відкриття пам’ятноїпам'ятної дошки загиблому учаснику АТО Андрію Карабіновичу]</ref>.
 
У Дзвинячі загинув у бункері Михайло Дяченко ([[Марко Боєслав]])&nbsp;— референт пропаганди крайового проводу УПА, пропагандист і поет, автор відомої пісні «Рости, рости, черемшино». Він разом з кількома побратимами підірвав себе гранатами, щоб не здатися ворогу. Сталося це 22 лютого 1952 року.