Шахи: відмінності між версіями

Перший загальновизнаний [[Чемпіонат світу із шахів|чемпіон світу з шахів]], [[Вільгельм Стейніц]], завоював свій титул 1886 року. Починаючи з 1948 року, чемпіонат світу проходить під егідою Міжнародної шахової федерації ([[ФІДЕ]]). ФІДЕ також присуджує прижиттєві {{нп|Шаховий титул|титули|en|Chess title}} досвідченим гравцям, найвищим із яких є [[Гросмейстер (шахи)|гросмейстер]]. Багато національних шахових організацій мають свої власні системи титулів. ФІДЕ також організовує [[Чемпіонат світу з шахів серед жінок|чемпіонати світу серед жінок]], [[Чемпіонат світу із шахів серед юніорів|чемпіонати світу серед юніорів]], {{нп|Чемпіонат світу із шахів серед ветеранів|чемпіонат світу серед ветеранів|en|World Senior Chess Championship}}, чемпіонати світу з [[Швидкі шахи| рапіду і бліцу]], а також [[Шахова олімпіада|шахові олімпіади]], популярні змагання серед національних команд. ФІДЕ є членом [[Міжнародний олімпійський комітет|Міжнародного олімпійського комітету]], що можна розглядати як визнання шахів [[Олімпійські види спорту|видом спорту]].<ref>{{cite web 2|url=https://www.olympic.org/world-chess-federation|title=Recognized Sports Federations: World Chess Federation|publisher=International Olympic Committee|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171023173859/https://www.olympic.org/world-chess-federation|archivedate=23 October 2017|deadurl=no|accessdate=22 October 2017|df=dmy-all}}</ref> Кілька національних спортивних організацій (наприклад, іспанська ''[[Consejo Superior de Deportes]]''<ref>{{cite web 2|url=http://www.csd.gob.es/csd/asociaciones/1fedagclub/soapcli.2007-02-14.7388867167/|title=Federaciones Españolas|publisher=Consejo Superior de Deportes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20151004082601/http://www.csd.gob.es/csd/asociaciones/1fedagclub/soapcli.2007-02-14.7388867167/|archivedate=4 October 2015|deadurl=no|accessdate=4 October 2015|df=dmy-all}}</ref>) також визнають шахи видом спорту. Шахи були включені в програму [[Азійські ігри|Азійських ігор]] 2006 і 2010. Існують також {{нп|чемпіонат світу з шахів за листуванням||en|World Correspondence Chess Championship}} та [[чемпіонат світу з комп'ютерних шахів]]. Можливість грати онлайн відкрила аматорські і професійні змагання для широкої та різноманітної групи гравців.

Найстаріші археологічні шахові артефакти, фігури зі слонової кістки, розкопано у Стародавнього [[Афросіаб]]і (нинішній [[Самарканд]] в [[Узбекистан]]і). Їх створено близько 760 року, а деякі, можливо, раніше<ref name="Li 1998">Li (1998)</ref>. У 8—9 ст. шатрандж набув значного поширення в [[Арабський Халіфат|Арабському Халіфаті]]. Під час арабського періоду розвитку шахів відбувся винахід [[Шахова нотація|шахової нотації]]&nbsp;— способу запису партій. З'явилась велика кількість літератури з теорії дебютів, стратегії, тактики, аналізи різних типів ендшпілю<ref name="Шах_енц"/>.Найдавніше відоме шахове керівництво написане арабською мовою і припадає на 840—850 роки. Його написав {{нп|Аль-Адлі Ар-Румі||fr|Al-Adli}} (800—870), відомий арабський шахіст, під назвою" ''Кітаб аш-шатрандж'' (книга з шахів). Цей рукопис втрачено, але посилання на нього є в пізніших працях. Поширення шахів на схід, у Китай та південно-східну Азію, ще менш задокументоване, ніж на захід. Перша китайська згадка про шахи, під назвою ''Сян Ці'', міститься в збірці ''{{нп|Нариси про дива зі світу пітьми||zh|玄怪錄}}'' і припадає приблизно на 800 рік. Крім того, деякі дослідники стверджують, що шахи розвинулись з китайських шахів або одного з їхніх попередників<ref> name="Li (1998)<"/ref>, хоча це твердження ставлять під сумнів.<ref>{{cite web 2|url=http://www.banaschak.net/schach/ligenealogyofchess.htm|title=A story well told is not necessarily true: a critical assessment of David H. Li's ''The Genealogy of Chess''|last=Banaschak|first=Peter|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130511071131/http://www.banaschak.net/schach/ligenealogyofchess.htm|archivedate=11 May 2013|deadurl=no|df=dmy-all}}</ref>

Уродженець [[Прага|Праги]] [[Вільгельм Стейніц]], починаючи з 1873 року, описав, як уникнути слабких місць у власній позиції і як створювати та використовувати такі недоліки у позиції опонента.<ref>Steinitz (2002)</ref> Науковий підхід і позиційне розуміння Стейніца революціювали гру. Стейніц був першим, хто розбив позицію на складові.<ref>Kasparov (2003a), p. 6</ref> До Стейніца гравці виводили свого ферзя рано, не повністю розвивали інші свої фігури, і обрушували швидку атаку на короля суперника, яка або приносила успіх або ні. Рівень захисту був низьким і гравці не мали жодного продуманого плану.<ref>Kasparov (2003a), p. 11</ref> На додаток до своїх теоретичних досягнень Стейніц започаткував важливу традицію: його перемогу над провідним німецьким майстром [[Йоганн Герман Цукерторт|Йоганном Цукертортом]] 1886 року вважають першим офіційним [[Чемпіонат світу із шахів|чемпіонатом світу з шахів]]. У цьому матчі Стейніц переміг Цукерторта з рахунком +10-5=5 і тримав свій титул аж до 1894&nbsp;р<ref name="Kasparov 1983a, p. 117">Kasparov (1983a), p. 117</ref>. Матч проходив у трьох американських містах ([[Нью-Йорк]], [[Сент-Луїс (Міссурі)|Сент-Луїс]], [[Новий Орлеан]]). Стейніц тричі захищав свій титул у матчах проти:

У 1894 році Стейніц програв двобій за шахову корону німецькому математику [[Ласкер Еммануїл|Еммануїлу Ласкеру]] з рахунком +10-5=4. Ласкер утримував титул упродовж 27 років, найдовше серед усіх чемпіонів світу.<ref> name="Kasparov (1983a), p. 117<"/ref> Він шість разів захищав свій титул у матчах проти:

Край домінуванню німецькомовних шахістів поклав вундеркінд з Куби [[Хосе Рауль Капабланка]] (чемпіон світу 1921—1927), який любив прості позиції та ендшпілі. Він виступав без поразок на турнірах упродовж восьми років, до 1924 року. У 1921 року в [[Гавана|Гавані]] він завдав поразки Ласкеру з рахунком +4-0=10. У 1927 році [[Капабланка Хосе Рауль|Капабланка]] поступився титулом чемпіона росіянину [[Алехін Олександр Олександрович|Олександру Алехіну]], сильному атакувальному гравцеві, програвши матч у [[Буенос-Айрес]]і з рахунком +6-3=10<ref name="Kasparov 1983b, p. 9">Kasparov (1983b), p. 9</ref>.

У 1935 році Алехін програв матч проти голандцяголландця [[Ейве Макс|Макса Ейве]]. Матч відбувся у [[Нідерланди|Нідерландах]] та завершився з рахунком +9-8=15 на користь Ейве. За два роки у 1937 Алехін повернув собі титул чемпіона світу вигравши матч-реванш. Матч-реванш проходив у [[Нідерланди|Нідерландах]] та завершився з рахунком +10-4=11 на користь Алехіна<ref> name="Kasparov (1983b), p. 9<"/ref>.

Алехін дав принципову згоду на матч проти чемпіона [[СРСР]]&nbsp;— [[Ботвинник Михайло Мойсейович|Михайла Ботвинника]], але помер 24 березня 1946 року, так і залишившись непереможеним чемпіоном світу.<ref> name="Kasparov (1983b), p. 9<"/ref>

У попередній неформальній системі чемпіонатів світу чинний чемпіон сам вирішував, проти кого буде захищати титул, а претендент був змушений сам шукати спонсорів на матч. ФІДЕ створила нову систему відбірних турнірів і матчів. Найсильніші гравці були посіяні в {{нп|Міжзональні турніри|міжзональних турнірах|en|Interzonal}}, де до них приєднувалися, відібрані за результатами [[Зональні турніри|зональних турнірів]]. Провідні фінішери міжзональних турнірів продовжували боротьбу на «[[Турнір претендентів|кандидатському]]» етапі, який спочатку проводився у формі турніру, а згодом як серія плей-оф. Переможець цих змагань потім грав за титул проти чемпіона. Переможений у матчі чемпіон мав право через рік зіграти матч-реванш. Ця система діяла як трирічний цикл. Ботвинник брав участь у чемпіонських матчах упродовж п'ятнадцяти років<ref name="Kasparov pp. 5">Kasparov (2004a), pp. 5–6; Kasparov (2003b), p. 8</ref>. Спочатку він двічі захищав свій титул у матчах, які завершились за рівної кількості очок проти:

1969 року Петросян програв двобій за шахову корону Спаському з рахунком +6-4=13. Спаський (чемпіон 1969—1972), вигравав партії як у позиційному, так і гострому тактичному стилі.<ref> name="Kasparov (2004a), pp. 5–6; Kasparov (2003b), p. 8<5"/ref>

За часів [[Просвітництво| Просвітництва]] шахи розглядали як засіб самовдосконалення. [[Бенджамін Франклін]] у своїй статті «{{нп|Мораль шахів||en|The Morals of Chess}}» (1750) писав<ref>Franklin (1779)</ref>:

Шахи мають дуже широку літературу. 1913 року шаховий історик {{нп|Х. Дж. Р. Мюррей||en|H. J. R. Murray}} оцінив загальну кількість книг, журналів і {{нп|Шахові колонки в газетах|шахових колонок у газетах|en|Chess columns in newspapers}} числом приблизно 5000.<ref>{{Cite book|title=A History of Chess|last=Murray|first=H.J.R.|authorlink1=H. J. R. Murray|year=1913|publisher=Oxford University Press|pages=782–84|isbn=978-0-19-827403-2}}</ref><ref name="Hooper&Whyld">{{Cite book|title=The Oxford Companion to Chess|last1=Hooper|first1=David|authorlink1=David Hooper (chess player)|last2=Whyld|first2=Kenneth|authorlink2=Ken Whyld|year=1984|publisher=Oxford University Press|page=189|isbn=978-0-19-217540-3}}</ref> 1949 року за оцінками {{нп|Барух Гаролд Вуд|Баруха Гаролда Вуда|en|Baruch Harold Wood}} це число дорівнювало приблизно 20000.<ref name="Hooper&Whyld"/> {{нп|Девід Гупер (шахіст)|Девід Гупер|en|David Hooper (chess player)}} і {{нп|Кеннет Вайлд||en|Kenneth Whyld}} пишуть, що «Відтоді щороку спостерігається стійке зростання кількості нових шахових видань. Ніхто не знає, скільки надруковано».<ref name="Hooper&Whyld"/> Існує дві значні публічні шахові бібліотеки: Зібрання шахів і шахів Джона Дж. Вайта в шахи і шашки набір в {{нп|Клівлендська публічна бібліотека|Клівлендській публічній бібліотеці|en|Cleveland Public Library}}, яке містить понад 32 000 шахових книг і понад 6000 переплетених томів шахових часописів;<ref name="PolgarRecords">[[Susan Polgar]], [http://susanpolgar.blogspot.com/2008/02/chess-records.html Special Chess Records] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120210151833/http://susanpolgar.blogspot.com/2008/02/chess-records.html |date=10 February 2012 }} (11 February 2008). Retrieved on 11 January 2009.</ref> а також зібрання шахів і шашок у [[Королівська бібліотека Нідерландів|Королівській бібліотеці Нідерландів]], яке містить близько 30 000 книг.<ref>{{cite web 2 |url=http://www.kb.nl/en/resources-research-guides/kb-collections/collections-by-theme/chess-and-draughts-collection |title=Chess and draughts collection – Koninklijke Bibliotheek |work=kb.nl |deadurl=no |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150602095256/http://www.kb.nl/en/resources-research-guides/kb-collections/collections-by-theme/chess-and-draughts-collection |archivedate=2 June 2015 |df=dmy-all }}</ref> Гросмейстер {{нп|Лотар Шмід||en|Lothar Schmid}} належала найбільша у світі приватна колекція шахових книг та сувенірів.<ref>«A collector of chess books and paraphernalia, he has the largest private chess library in the world.» [[David Hooper (chess player)|David Hooper]] and [[Kenneth Whyld]], ''[[The Oxford Companion to Chess]]'' (2nd ed. 1992), p. 358. {{ISBN|0-19-866164-9}}. «Schmid owns the largest private collection of chess books and other chess material.» [[Harry Golombek]], ''Golombek's Chess Encyclopedia'', Crown Publishers, 1977, p. 290. {{ISBN|0-517-53146-1}}. In 1992, [[David Hooper (chess player)|Hooper]] and [[Kenneth Whyld|Whyld]] stated that Schmid's chess library «is the largest and finest in private hands, with more than 15,000 items». Hooper & Whyld, p. 226 («libraries» entry). In 2008, [[Susan Polgar]] stated that Schmid «has over 20,000 chess books».{{cite web 2 |url=http://susanpolgar.blogspot.com/2008/02/chess-records.html |title=Chess Daily News |accessdate=2012-03-03 |deadurl=no |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120210151833/http://susanpolgar.blogspot.com/2008/02/chess-records.html |archivedate=10 February 2012 |df=dmy-all }} [[Dirk Jan ten Geuzendam]] states that Schmid "boasts to have amassed 50,000 chess books. Dirk Jan ten Geuzendam, «The Finest Chess Collection in the World», ''[[New in Chess]]'', 2010, No. 5, p. 18. The title of the article refers to David DeLucia's collection, not Schmid's.</ref> Шахова бібліотека Девіда Делюсії містить від 7000 до 8000 шахових книг і таку ж кількість автографів (листів, листів з записами ходів і рукописи), а також близько 1000 «{{нп|Ефемера|ефемер|en|Ephemera}}».<ref>ten Geuzendam, p. 19</ref> {{нп|Дірк Ян тен Гозендам||en|Dirk Jan ten Geuzendam}} вважає зібрання Делюсії «напевне найкращим шаховим зібранням у світі».<ref>ten Geuzendam, p. 10</ref>