Алювій: відмінності між версіями

Кількість тонкозернистого уламкового матеріалу, який переноситься річками (твердий стік), сягає великих значень: у випадку з [[Міссісіпі (річка)|Міссісіпі]] річний обсяг твердого стоку оцінюється у 406&nbsp;млн.&nbsp;т., [[Хуанхе]]&nbsp;— 796&nbsp;млн.&nbsp;т.<ref>[http://www.fao.org/docrep/009/t0377e/t0377e00.htm '''''Dill, William A.''''' (1990). Inland fisheries of Europe. Rome, Italy: UN Food and Agriculture Organization.] ISBN 92-5-102999-7.]{{ref-en}}</ref>, [[Амудар'я]]&nbsp;— 94&nbsp;млн.&nbsp;т; [[Дунай]]&nbsp;— 82; [[Кура]]&nbsp;— 36; [[Волга]] і [[Амур (річка)|Амур]]&nbsp;— по 25, [[Об]] і [[Лена (річка)|Лена]]&nbsp;— по 15, [[Кубань]]&nbsp;— 8, [[Дон]]&nbsp;— 6, [[Дністер]]&nbsp;— 4,9; [[Нева]]&nbsp;— 0,4&nbsp;млн.&nbsp;т.<ref>[http://www.igras.ru/index.php?r=70&id=1884 Твердый сток]</ref>. Відповідно, потужність алювіальних відкладів в дельтах таких річок, як [[Міссісіпі (річка)|Міссісіпі]], [[Ніл]], [[Амазонка]], [[Конго (річка)|Конго]], [[Хуанхе]], [[Волга]] та ін. становить сотні і тисячі метрів, а об'єми&nbsp;— десятки і сотні км³ теригенного матеріалу. Загалом, річний твердий стік усіх річок становить близько 17 гігатонн, що на порядок більше, ніж виноситься з континентів [[льодовик]]ами чи вітром<ref>Чистяков&nbsp;А.&nbsp;А., Макарова&nbsp;Н.&nbsp;В., Макаров&nbsp;В.&nbsp;И. Четвертичная геология. Учебник.&nbsp;— С.&nbsp;68</ref>. Майже 96 % цього об'єму осідає в [[дельта]]х і на континентальному [[шельф]]і.

Гірські річки течуть з великою швидкістю, їх алювій представлено [[валуни|валунами]] і [[галька|галькою]] (русловий алювій). Заплавний алювій майже повністю відсутній, або має невелику потужність і обмежене поширення. Найчастіше він зустрічається на розширених ділянках [[долина|долини]] і представлений грубозернистими пісками і [[супісок|супісками]], які залягають на руслових [[галечник]]ах. Проте, потужності заплавного алювію [[Черемош]]а в межах Покутських Карпат сягають до 30-35&nbsp;м, що ймовірно свідчить про періодичну зміну коливальніх [[Неотектоніка|неотектонічних]] рухів регіону.<ref name="ReferenceA">Гофштейн И.&nbsp;Д.&nbsp;Неотектоника Карпат.&nbsp;— К.: изд-во АН УССР,&nbsp;— 1964.&nbsp;— С. 146</ref> Потужності гірського алювію змінюються від перших метрів до кількох кілометрів. Так, для карпатських річок загалом характерна незначна потужність алювію, яка не перевищує 3-6&nbsp;м. Проте, на певних ділянка, як у Верхнесиньовидненській улоговині, де [[Опір (річка)|Опір]] впадає до [[Стрий (річка)|Стрия]], потужність алювіальних відкладів (за даними буріння) сягає до 25&nbsp;м.<ref>Гофштейн И.&nbsp;Д.&nbsp;Неотектоника Карпат.&nbsp;— К.: изд-во АН УССР,&nbsp;— 1964.&nbsp;— С. 146<name="ReferenceA"/ref> Для алювіальних відкладів гірських річок характерні такі ознаки<ref>Чистяков А.&nbsp;А.&nbsp;Горный аллювий.&nbsp;— М.: изд-во «Недра».&nbsp;— 1978.&nbsp;— 287 с.</ref>:

Алювій тимчасових водотоків досить поширений в гірських і передгірських районах. В умовах рівнинного рельєфу до такого типу алювію відносять [[яр]]овий і балочний алювій, а також алювій пересихаючих річок ([[ваді]] в Африці, кріки в Австралії тощо). Формування алювію періодичних сезонних водотоків суттєво відрізняється від річок з постійним стоком. Потужні, бурхливі, але нетривалі [[Паводок|паводки]], які є наслідком короткочасних інтенсивних дощів, або таненням снігу, мають велику транспортуючу здатність. Вони можуть переносити величезну кількість звішених і волочених наносів. При цьому сортування і обкатування уламкового матеріалу майже не відбувається, особливо крупного. Під час швидкого спаду рівня води раптових короткочасних паводків в руслах і заплавах відкладаються майже всі волочені і звішені наноси. Через це в руслах потоків тимчасового стоку накопичується вельми строкатий за гранулометричним складом і звичайно слабо обкатаний уламковий матеріал. В таких обстановках повсюдно присутні фації підгачування і природних екранів, які пов'язані з окремими валунами і/або їх скупченням в руслі. Гранулометричний склад уламків напряму залежить від витрат води під час паводку. У бурхливих тимчасових потоках, особливо гірських, гідродинамічна обстановка дозволяє переміщати уламки, діаметр яких співрозмірний з глибиною русла водотоку. В таких умовах до динамічної дії [[Суспензійні потоки|суспензійного потоку]] на уламок додається гідростатичний напор і для переміщення уламка задіяні як кінетична, так і потенціальна питома енергія січення потоку. Це значно підвищує рухливість крупних уламків (до 2-х метрів у попереку), а у руслах що врізаються цьому сприяє [[аблювіальний ефект]] -&nbsp;— переміщення великих блоків відбувається через поступове вимивання дрібниших навколо них.<ref>Чистяков&nbsp;А.&nbsp;А., Макарова&nbsp;Н.&nbsp;В., Макаров&nbsp;В.&nbsp;И. Четвертичная геология. Учебник.&nbsp;— С.&nbsp;112</ref> Через присутність у тимчасових потоках значної кількості дрібнозернистих і глинистих звішених частинок, які сильно підвищують густину (а відповідно і транспортуючу здатність) та дію аблювіального ефекту спостерігається інверсія гранулометричної зональності -&nbsp;— крупні уламки транспортуються на більшу відстань вниз за течією, ніж уламки меншого розміру. Це явище є характерною рисою сезонних водотоків і ніколи не спостерігається у річках з постійним стоком. Погане сортування алювіальних відкладів тимчасових/сезонних водотоків в розрізі пов'язане з тим, що в їх долинах відкладаються волочені і звішені наноси різних витрат води, тоді як в русловому алювії постійних водотоків зберігаються переважно лише грубоуламковий матеріал максимальних паводків, а дрібніші звішені наноси зносяться вниз за течією при менших витратах води, в спокійному гідродинамічному режимі. На відміну від річок з постійним стокому розрізах алювію тимчасових потоків не спостерігається коса шаруватість через відсутність грядового переміщення наносів з утворенням відповідних акумуляційних форм. В розрізах алювію багатьох річок тимчасового стоку неможливо виділити інстративний, констративний і перстративний алювій через короткочасність формування руслових наносів.

* пристрижневої зони -&nbsp;— дрібна галька, гравій і крупнозернистий пісок вистелює дно плеса вздовж лінії максимальних швидкостей водного потоку. Пласкі гальки цієї фації часто укладені як дахівка з нахилом вверх за течією. Досліджуючи азимут нахилу гальок в древніх товщах, визначають напрямок течії давно зниклої річки.

* болотний (верхній): болотна фація&nbsp;— складений прошарками чорних, сильно збагачених розсіяною органічною речовиною глин і [[торф]]ом. Найвища ланка розрізу старичного алювію -&nbsp;— торфяник іноді знову може бути перекритий тонкошаруватою пачкою заплавного алювію. Потужності старичного алювію майже такі самі, як і руслового, або дещо менші, хоча в розрізах неоген-плейстоценових товщ перший зустрічається набагато рідше.