Брежнєв Леонід Ілліч: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
MikeZah (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
Рядок 109:
== Життєпис ==
Народився 1906 року в селі [[Кам'янське|Кам'янському]] (нині — місто, [[Дніпропетровська область]], [[Україна]], тоді [[Катеринославська губернія]], [[Російська імперія]]) у родині робітника-[[Металургія|металурга]]. [[1915]] року був прийнятий у класичну гімназію м. Кам'янського, яку закінчив [[1921]] року. У 1921 році прийшов на Курський маслобійний завод, щоб освоїти професію слюсаря. Але незабаром завод зачинили на консервацію і родина повернулася на батьківщину до Курської губернії, щоб знову зайнятися селянською працею.
1923 року вступив до Курського землевпорядного-меліоративного технікуму та вступив до лав [[комсомол]]у. [[1927]] року закінчив технікум і почав працювати землевпорядником Грайворонського повітового земельного відділу Курської губернії, потім землевпорядником у Кохановському районі [[Орша|Оршанського округу]] [[Білоруська Радянська Соціалістична Республіка|Білоруської РСР]]. [[1928]] року одружився з Вікторією Петрівною Денисовою, на рік молодшою, студенткою Курського медичного технікуму. [[File:House of Brezhnev.jpg|thumb|Будинок у [[Дніпродзержинськ]]у, у якому 1929 - 1936 рр. мешкав Л.І.Брежнєв]]
Після роботи в [[Курська область|Курській області]] та [[Білорусь|Білорусі]] його направлено у 1928 році на [[Уральські гори|Урал]] ([[Єкатеринбург|Свердловськ]]) на посаду завідувача Бісертського районного земельного відділу. Брав участь у створенні [[колгосп]]ів і [[Розкуркулення|розкуркуленні]].
У 1931 році повернувся до Кам'янського, де навчався на вечірньому відділенні місцевого металургійного інституту (з 1931 по 1935 рр.). Одночасно працював слюсарем на Дніпровському металургійному заводі.
1931 року став членом [[Комуністична партія Радянського Союзу|ВКП(б)]].
Пройшов шлях від партгрупорга, голови профкому до секретаря парткому Кам'янського (Дніпродзержинського) металургійного інституту. На 3-му курсі (у 1933 році) йому доручили керувати робітничим факультетом, а після призначили директором Кам'янського вечірнього металургійного технікуму.
[[1935]] рік — закінчив [[Дніпровський державний технічний університет|Кам'янський металургійний інститут]].
Рядок 118 ⟶ 126:
У 1935—1936 роках служив у [[Армія|армії]]: [[курсант]] і [[політрук]] танкової роти в Забайкаллі (селище Піщанка — 15 км на південний схід від [[Чита|Чити]]). Закінчив курси моторизації і механізації Червоної Армії, за що отримав перше офіцерське звання — [[лейтенант]] (після смерті в 1982 році Піщанському танковому навчальному полку було присвоєно ім'я Л. І. Брежнєва).
У
У травні 1937 — травні 1938 року — заступник голови виконкому Дніпродзержинської міської ради.
У травні 1938 — лютому 1939 року — завідувач відділу радянської торгівлі Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.
7 лютого 1939 — 4 квітня 1940 року — секретар Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У з пропаганди.
У роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]] був військово-політичним працівником у чинній радянській армії. Бере участь у мобілізації населення в [[Червона армія|Червону Армію]], займається евакуацією промисловості, потім на політичних посадах у діючій армії: заступник начальника політуправління Південного фронту. Будучи бригадним комісаром, при скасуванні інституту військових комісарів у жовтні 1942 року замість очікуваного генеральського звання був атестований [[полковник]]ом. 1943 року отримав звання [[генерал-майор]]а.
Рядок 126 ⟶ 140:
З липня 1945 року по червень 1946 року в розпал «боротьби» з українськими націоналістами працював начальником Політуправління Прикарпатського військового округу та брав участь у придушенні руху за незалежність України — [[Організація українських націоналістів|ОУН]], [[Українська повстанська армія|УПА]]. Проживав у самому центрі міста — [[Жорж (готель)|готелі «Жорж»]]. З поміж друзів майбутнього генсека був тодішній перший секретар ОК партії [[Грушецький Іван Самійлович|Іван Грушецький]], а також директор Львівської філармонії<ref>[http://karpatnews.in.ua/news/87214-kak-budushchyi-rulevoi-strany-sovetov-s-oun-na-lvovshchyne-borolsia.htm#sthash.4SttACGi.dpuf Как будущий «рулевой» Страны Советов с ОУН на Львовщине боролся] {{ref-ru}}</ref>.
З 30 серпня 1946 по
21 листопада 1947 — липень 1950 року — 1-й секретар Дніпропетровського обласного і міського комітетів КП(б)У.
6 липня 1950 — 25 жовтня 1952 року — 1-й секретар ЦК Комуністичної партії [[Молдова|Молдавії]].
16 жовтня 1952 — 5 березня 1953 року — секретар ЦК КПРС та кандидат у члени Президії ЦК КПРС.
7 березня — 21 травня 1953 року — начальник Політичного управління Військово-морського міністерства СРСР. 21 травня 1953 — 27 лютого 1954 — заступник начальника Головного політичного управління Радянської армії та Військово-Морського флоту, генерал-лейтенант (4.08.1953).
За даними генералів [[Судоплатов Павло Анатолійович|Павла Судоплатова]] і [[Москаленко Кирило Семенович|Кирила Москаленка]], серед 10 озброєних генералів, викликаних у Кремль 26 червня 1953 для арешту [[Берія Лаврентій Павлович|Лаврентія Берії]], був і Брежнєв.
6 лютого 1954 — 6 серпня 1955 року — 2-й секретар, 6 серпня 1955 — 6 березня 1956 року — 1-й секретар ЦК Комуністичної партії [[Казахстан]]у.
27 лютого 1956 — 16 липня 1960 року — секретар ЦК КПРС (відповідав за промисловість, у тому числі оборонну, будівництво та космос). 27 лютого 1956 — 29 червня 1957 року — кандидат у члени Президії ЦК КПРС, 29 червня 1957 — 10 листопадв 1982 року — член Президії (з 8 квітня 1966 року — Політбюро) ЦК КПРС. У січні — березні 1958 року — заступник голови Бюро ЦК КПРС по РРФСР.
7 травня 1960 — 15 липня 1964 року — голова Президії Верховної Ради СРСР. Одночасно 22 червня 1963 — 14 жовтня 1964 року — секретар ЦК КПРС.
=== На посаді Першого та Генерального Секретаря ЦК КПРС ===
У жовтні 1964 очолив змову проти Хрущова і став 1-м секретарем ЦК КПРС (14 жовтня 1964 — 29 березня 1966 року). Одночасно 14 жовтня 1964 — 8 квітня 1966 року — голова Бюро ЦК КПРС по РРФСР. З 8 квітня 1966 по 10 листопада 1982 року — генеральний секретар ЦК КПРС.
1964 року після усунення від влади [[Хрущов Микита Сергійович|Микити Хрущова]] обраний Першим секретарем [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК КПРС]]. Брежнєв пропонував [[Семичасний Володимир Юхимович|Володимиру Семичасному]], голові КДБ СРСР у період підготовки Пленуму ЦК КПРС 1964 року, фізично позбутися Хрущова «аварією літака, автокатастрофою, отруєнням або арештом»<ref>[[Шелест Петро Юхимович|''Шелест П. Ю.'']] [[Справжній суд історії ще попереду]]. — С. 417.</ref>
Рядок 158 ⟶ 185:
=== 1977—1982 роки ===
16 червня 1977 — 10 листопада 1982 року — голова Президії Верховної Ради СРСР.
1978 року нагороджений [[Орден «Перемога»|орденом «Перемога»]], який вручався тільки у воєнний час за видатні заслуги у командуванні [[фронт]]ом при перемогах, що забезпечили корінний перелом у стратегічній обстановці (нагородження було скасовано указом [[Горбачов Михайло Сергійович|Михайла Горбачова]] 1989 року).
| |||