|
Сам [[Варфоломій I|патріарх Варфоломій]] визначає [[повноваження]] [[Патріарх Константинопольський|Константинопольського архієрея]] так: {{text|«У нас є привілей бути старшим братом у світовій православній церкві. Константинопольський патріарх представляє у світі [[Православ’я]], є його виразником і несе за нього історичну, канонічну і теологічну відповідальність. Прерогативою Вселенського патріарха є координація роботи світового [[православ’я]], включаючи скликання соборів, а також підтримка міжцерковних і міжконфесійних діалогів, у нього є право арбітра в церковних справах — це право (канон 28) було надано Константинопольському архієпископу в [[451]] році на IV Вселенському соборі.}}
Прот. [[Шмеман Олександр Дмитрович|О. Шмеман]] так визначав статус КПЦ: "Константинопольська кафедра, - писав в 1923 році митрополит Антоній Суржський, - за вченням Христової Церкви, викладеному в постановах семи Вселенських соборів ... не є одною тільки з церковних провінцій, але мислиться як незмінний елемент повноти Православної Церкви, як інстанція, яка пов'язана не тільки зі своїм діоцезом, а й з усією Православною Церквою по цілому світові ". ... Заперечувати цю загальновизнану першість Константинополя означає заперечувати багатовікову історію Церкви, включаючи й історію Руської Церкви, яка навіть ставши автокефальною, ніколи цієї першості не заперечувала. ... Падіння Імперії не знищило першості Константинопольської кафедри, як і "ви́снаження" Сходу не скасувало старшинства східних патріархів. І, повторюємо, в епоху навіть свого найвищого "месіанського" зльоту Російська Церква ніколи не зазіхала на це "первородство" Сходу і своєї Матері-Церкви, яка колись просвітила Русь світлом Христовим. У пам'яті Церкви ці зв'язки - не порожній звук, і тільки "безбатченки" - справжнього духовного спорідненення - здатні забути їх. ... Єдність Церкви, повнота її, цілісно і неподільно перебуває в кожній Церкві, в кожному місці розкривається і здійснюється в єдності всіх між собою. А цей вселенський союз вимагає і вселенського центру, вселенського Першоієрарха. І кому як не йому взяти на себе роботу про це об'єднання, свідоцтво про цю єдність, ініціативу лікування хвороб? Такий центр Православна Церква завжди мала, має і зараз - у Константинопольській кафедрі."<ref>прот. Александр Шмеман, "Собрание статей, 1947-1983". С. 371-373.</ref>.
== Історія церкви ==
|
