Кубанська Народна Республіка: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 163:
 
Великою заслугою Рябовола є чітко висловлена кубанська позиція на українсько-радянських переговорах. Георгій Покровський згадує:
 
:: ''В тій же станиці Мечетинській було вирішено питання і про відношення кубанців до України. Ідея федерації з Україною в Раді заперечень не зустріла, бо це протидіяло включеннювходженню Кубані до територій під Радянською владою, на чому неймовірно вперто наполягав [[Раковський]] під час переговорів з Україною про мир. Делеговані на Україну М. С. Рябовіл та інші подали мирній конференції меморандум, в якому від імені Кубані було заявлено, що ніколи Кубань не визнавала Радянської влади, що веде з нею боротьбу, що оголосила себе вільною та незалежною,; прохано було Україну під час укладання договору з Радянською владою мати на увазі Кубань, яка не знаходиться під владою більшовиків''.
 
=== Політичний конфлікт в уряді ===
[[Файл:Russia1918.png|thumb|300px|right|КубНР на карті розпаду Російської імперії у вересні 1918 року]]
З ослабленням зовнішньої загрози поновився конфлікт між соціалістичним урядом і Радою, з одного боку і кубанським офіцерством — з іншого. Отаман, полковник [[Філімонов Олександр Петрович|Філімонов]], що підтримував періодично то одну, то іншу сторону, цього разу став на сторону офіцерства. Назрівав переворот, що мав на меті встановлення одноосібної отаманової влади. [[30 травня]] в Мечетінськой відбулися збори, на яких отаман звинуватив уряд і Раду в узурпації влади. Офіцерство було готове розправитися з революційною демократією.
Бажаючи припинити невчасний розкол, Денікін в тутієї ж нічночі пославнадіслав лист [[Філімонов Олександр Петрович|Філімонову]], запропонувавши йому припинити розправу<ref>[http://militera.lib.ru/memo/russian/denikin_ai2/index.html ОРС, т.3 розділ III, с. 49]</ref>.
 
10&nbsp;— [[23 червня]] 1918 року відбулась новочеркаська нарада кубанців. На ній обговорювалися результати українсько-кубанських переговорів. Від Добровольчої армії з ультиматумом виступив генерал [[Алексєєв Михайло Васильевич|Алєксєєв]], який сказав, що не допустить об'єднання України з Кубанню. Зваживши на складну політичну ситуацію, кубанці більшістю голосів проголосували за співпрацю з Добровольчою армією. Відіграло роль і ставлення гетьмана Скоропадського до Кубані як до автономної складової України, а не федерального партнера.
Рядок 192 ⟶ 193:
 
=== [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризька мирна конференція]] ===
У грудні [[1918]] року Законодавча Рада посилає делегацію на чолі з Бичем на [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризьку мирну конференцію]]. Делегація прохала міжнародної допомоги для Кубані. Кубанці сподівалися на закінчення громадянської війни, але, на їхній погляд, це було неможливо, бо [[Радянська влада]] добровільно ніколи не відмовиться від зазіхань на [[Кубанський край]]. Кубанська делегація проголосила країнам АНТАНТИ свої позиції: 1) цілковита незалежність Кубані; 2) оголошення оборончої політики від можливих більшовицьких нападів; 3) засудження [[чорносотенство|чорносотенства]] ([[денікінщина|денікінщини]]), яке знищує паростки демократії; 4) необхідність міжнародної військової допомоги Кубані; 5) відмова співпраці з російською політичною нарадоюрадою (в першу чергу, з [[Добровольча армія|Добровольчою армією]],; про це оголошено 5 квітня 1919 року).
 
=== Терор Денікіна і поразка від більшовиків ===