Голодний степ: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Голодний степ''' ({{lang-uz|Mirzachül}}) — глинисто-солончакова пустеля в [[Центральна Азія|Центральній Азії]] ([[Узбекистан]]). Розташована на лівобережжі [[Сирдар'я|Сирдар'ї]] у [[Сирдар'їнська область|Сирдар'
▲'''Голодний степ''' ({{lang-uz|Mirzachül}}) — глинисто-солончакова пустеля в [[Центральна Азія|Центральній Азії]] ([[Узбекистан]]). Розташована на лівобережжі [[Сирдар'я|Сирдар'ї]] у [[Сирдар'їнська область|Сирдар'їнськый області]] [[Узбекистан]]у, після виходу з [[Ферганська долина|Ферганської долини]]. Біля підніжжя відрогів західної частини хребта [[Туркестан (хребет)|Туркестан]] і хребта [[Нуратау]]. Тягнеться на північ і північний схід до долини Сирдарьї, а на північному заході зливається з пустелею [[Кизилкум]]. Площа близько 10 000 км².
== Рельєф ==
Рядок 19 ⟶ 17:
При малій кількості опадів, сухості повітря і високих температурах відбувається сильне випаровування вологи і висихання ґрунту. Вже наприкінці травня обробіток бавовника та інших культурних рослин вимагає великої кількості води.
== Освоєння і господарське значення ==
Освоєння і зрошування Голодного степу
Декретом [[Раднарком|РНК]] від [[17 травня]] [[1918]] року ''«Про організацію зрошувальних робіт в Туркестані»'' передбачалося зрошувати 500 тис. десятин землі. У [[1921]] році було створено ''Спеціальне управління по відновленню іригаційної мережі Голодного степу''. Подальшому розширенню зрошуваних площ сприяло створення дамби [[Фархадська ГЕС|Фархадської ГЕС]] на Сирдар'ї, проведення [[Південно-Голодностепського каналу]].
Освоєння пустелі супроводжувалося серйозними труднощами, зв'язаними:
* з великою кількістю зіпсованих в результаті хижацького використання земель;
* із засолом ґрунтів, що продовжувався в результаті зрошування.
За роки соціалістичного будівництва в Голодному степу були здійснені корінні перетворення. З реконструкцією [[Північний канал імені Кірова|Північного каналу ім. З. М. Кірова]] і спорудженням [[Центрально-голодностепський канал|Центрального]], [[Південно-Голодностепський канал|Південно-Голодностепського каналів]] та інших каналів значні простори Голодного степу були перетворені (за 1950—60-ті роки) на найбільший район (площею близько 800 тис. [[га]]) бавовництва [[Узбецька РСР|Узбецької РСР]]. Іригаційне освоєння йшло із застосуванням новітніх прийомів і методів водогосподарського будівництва.
Основна культура — [[бавовник]] непереносить солі і навіть на слабозасолених ґрунтах буває рідким, пригнобленим. Проте помічено, що бавовник, оброблюваний на таких ґрунтах з року в рік, в подальших поколіннях набуває деяку солестійкість. Тому рекомендовано проводити посів бавовника насінням, зібраним з тих же ділянок.
== Засолення ==
Зрошування із самого початку стало приводити до підйому ґрунтових вод, заболочування і засолу полів. Після одно-, двократного використовування родючі ділянки перетворювалися на невдобки. Ці ділянки кидали, переходили на інші. Виникло так зване «кочове землеробство». Площі [[солончак]]ів і заболочених земель швидко росли.
Причина засолу земель Голодного степу — підйом рівня ґрунтових вод при поливі, що виникає через відсутність вільного їх відтоку. При непомірному зрошуванні ґрунтові води підіймаються на поверхню, при зіткненні з капілярним шаром відбувається швидкий засол ґрунту, оскільки по капілярах разом з водою підіймаються розчинені в ній солі, а при більшому підйомі і зіткненні поверхні ґрунтових вод з поверхнею ґрунту останній заболочується. Для пониження рівня ґрунтових вод застосовуються дренаж.
У [[Фергана|Фергані]] здавна вдаються до осіннє-зимової промивки засолених земель. Пущена на поля вода розчиняє солі у верхніх горизонтах. З полів вона стікає в особливі збросові канали — «заури». Заури — необхідний елемент зрошувальної мережі, в них стікає вода після промивки і скидується в западини Сардобінську та ін.
Впровадження правильної системи землеробства і створення полезахисних смуг перешкоджають засоленню ґрунту. Полезахисні смуги, створювані тут з місцевих порід — [[шовковиц|шовковиці]], [[урюк]]у, [[верба|верби]], [[лох|джиди]] (лоха), послаблюючи силу вітру, зменшують випаровування ґрунтової вологи і тим самим знижують інтенсивність підняття її по капілярах. Транспірування вологи деревами також сприяє пониженню рівня ґрунтових вод. Включення в сівозміну [[люцерна|люцерни]] теж ослаблює висушування землі та підйом води по капілярах, покращує структуру і підвищує родючість ґрунтів.
== Література ==
| |||