Ленін Володимир Ілліч: відмінності між версіями

 

20 грудня 1917 року встановив під загрозою штрафу, відправлення на фронт, розстрілу та застосування заходів військового часу задумані ним раніше примусові роботи та контроль над громадянами багатих класів та службовцями банків, акціонерних підприємств, державних і громадських організацій. До багатих класів він відніс людей, які заробляли 500 рублів і більше або мали майно на суму вище 1000 рублів.<ref>[http://leninvi.com/t34/p161 Грозящая катастрофа и как с ней бороться. В.&nbsp;И.&nbsp;Ленин: ПСС.&nbsp;— Т. 34.&nbsp;— С. 161]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://leninvi.com/t34/p310 Удержат ли большевики государственную власть? В.&nbsp;И.&nbsp;Ленин: ПСС.&nbsp;— Т. 34.&nbsp;— С. 310—312]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.lib.ru/HIST/BUNICH/zoloto.txt Игорь Бунич. Золото партии]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://leninvi.com/t35/p155 Записка Ф.&nbsp;Э.&nbsp;Дзержинскому с проектом Декрета о борьбе с контрреволюционерами и саботажниками. В.&nbsp;И.&nbsp;Ленин: ПСС.&nbsp;— Т. 35.&nbsp;— С. 156]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://leninvi.com/t35/p353 Декрет СНК «Социалистическое отечество в опасности!» от 21 февраля 1918 года. Дополнение к декрету СНК «Социалистическое отечество в опасности!» В.&nbsp;И.&nbsp;Ленин: ПСС.&nbsp;— Т. 35.&nbsp;— С. 354—360]</ref> Проте ще раніше 18 листопада Ленін та інші народні комісари встановили собі зарплату 500 рублів та надбавку 100 рублів за кожного члена сім'ї.<ref>[http://istmat.info/node/27988 Постановление Совета Народных Комиссаров о размерах вознаграждения Народных Комиссаров, высших служащих и чиновников]{{ref-ru}}</ref> Працівники апарату Раднаркому отримували навіть вищі зарплати, наприклад, секретар РНК отримував 700 рублів, другий секретар РНК&nbsp;— 550 рублів, керуючий справами&nbsp;— 800 рублів.<ref>[http://leninism.su/memory/3474-vilenin-v-sovnarkome-v-1917-godu.html Б.&nbsp;К.&nbsp;Кокшарова В.&nbsp;И.&nbsp;Ленин в Совнаркоме в 1917 году]{{ref-ru}}</ref> Ще до революції сам Ленін розкішно проживав за рахунок доходів з оренди маєтку матері, в якому використовувалась наймана праця селян, придбаного за 7500 рублів в 1888 році. Наприклад, за один місяць в 1893 році він витратив 74 р. 30 коп, а річна зарплата кухарки в цей час становила 35-40 рублів.<ref>[https://www.e-reading.club/book.php?book=1053485 Николай Валентинов. Малознакомый Ленин]</ref><ref>[http://fakty.ua/198816-vladimir-lenin-nado-poocshrit-energiyu-i-massovidnost-terrora Александр Галух. Владимир Ленин: «Надо поощрить энергию и массовидность террора!»]</ref><ref>[http://fakty.ua/12656-proshu-prislat-denzhonok-moi-podhodyat-k-koncu---podobnye-prosby-v-obshirnoj-perepiske-kotoruyu-volodya-vel-s-materyu-i-sestrami-vstrechalis-chasto-dazhe-kogda-leninu-bylo-za-40 Александр Галух. "Прошу прислать деньжонок: мои подходят к концу… "&nbsp;— подобные просьбы в обширной переписке, которую Володя вел с матерью и сестрами, встречались часто, даже когда Ленину было за 40]</ref><ref>[https://leninism.su/works/37-tom-55/158-pismo1893.html Ленин В.&nbsp;И.&nbsp;Полное собрание сочинений Том 55. Письма: 1893 г.]</ref> Мати Леніна Марія Ульянова з 1886 року отримувала в сумі половини державного окладу покійного чоловіка 100 рублів пенсії.<ref>[https://www.litres.ru/static/trials/28/00/50/28005045.a4.pdf Колодный Лев Ефимович. Ленин без грима]{{ref-ru}}</ref> На цей час це були великі суми, враховуючи, що реальна [[інфляція]] тільки за три роки до Лютневої революції становила 389&nbsp;%<ref>[https://mir24.tv/news/15736855/chto-izmenilos-v-rossii-za-100-let Алексей Синяков. Что изменилось в России за 100 лет]</ref>, а від Лютневої революції до початку Жовтневого перевороту [[Вартість грошей|купівельна спроможність]] рубля зменшилась ще в чотири рази.<ref>[https://studfiles.net/preview/3103760/ Галина Николаевна Белоглазова Деньги, кредит, банки: учебник]</ref> Згідно з дослідженнями історика-ленінознавця Анатолія Латишева, В. Ленін за час свого правління відвідував розкішні бенкети і за його розпорядженням для нього та його соратників в таємниці від народу будували шикарні санаторії, персональні дачі та будинок відпочинку під час жорстокого голоду в країні.<ref>[https://gazeta.ua/articles/history/_dobrij-lenin-lyubiv-vipiti-i-vidavav-nakazi-pro-rozstrili-bez-vagan-istorik/605253 «Добрий» Ленін любив випити і видавав накази про розстріли без вагань&nbsp;— історик]</ref><ref>[https://www.scribd.com/doc/Л-а-т-ы-ш-е-в-Р-а-с-с-е-к-р-е-ч-е-н-н-ы-й-Л-е-н-и-н Латышев А.&nbsp;Г.&nbsp;Рассекреченный Ленин.&nbsp;— М.: Март, 1996.&nbsp;— 336 с.: илл.&nbsp;— ISBN 5-88505·011-2. с. 327]{{ref-ru}}</ref>

Застосовуючи терор і насильство, з перших місяців революції Ленін з більшовиками здійснював політику заборони приватної торгівлі, хлібної монополії, продовольчої диктатури, [[Воєнний комунізм|«воєнного комунізму»]], [[Продрозкладка|«продрозкладки»]], загальної трудової повинності та масової конфіскації приватної власності, що викликало масове незадоволення серед широких верств населення і спричинило громадянську війну.<ref>[https://www.e-reading.club/book.php?book=87114 Шестаков Владимир. Новейшая история России]{{ref-ru}}</ref> Зокрема, за особистими розпорядженнями Леніна підлягали конфіскації акції акціонерних товариств, орендована нерухомість та підприємства, що порушували правила робітничого контролю.<ref>[http://uaio.ru/vil/35.htm В.&nbsp;И.&nbsp;Ленин, ПСС, т. 35, с. 30, 108, 209, 174, 429]{{ref-ru}}</ref> В 1918 Ленін році проголосив та реалізовував політичний лозунг [[Грабуй награбоване]], націлений на пограбування приватного майна в широких верств населення.

 

 

Не володів українською мовою, хоча читав окремі твори [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимира Винниченка]]<ref>Лист до І.&nbsp;Ф.&nbsp;Арманд.&nbsp;— В кн.: В.&nbsp;І.&nbsp;Ленін про Україну. Частина I. 1893—1917. К.: Вид-во політич. літ-ри України, 1969.&nbsp;— С. 592—593.</ref>. Але українську культуру та історію визнавав достатньо самостійною, щоб розглядати українське національне питання відповідно до підтримуваного ним лозунга про «право націй на самовизначення», і використовувати його відповідно до поточних потреб керованої ним партії. Тому публічно підтримував український національний рух. Одним з проявів цього було використання заборони святкування владою Російської імперії ювілею [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] 1914 року, а також конфлікту між [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовим урядом]] і [[Українська Центральна Рада|УЦР]] влітку 1917&nbsp;.

Багато хто вважає, що він послідовно виступав проти ідеї української окремішності, зокрема щодо проведення цього принципу в побудові робітничого руху і [[Більшовики|більшовицької]] партії: здатний був, за свідченням очевидців, погодитися на створення окремої литовської чи єврейської соціал-демократичної партії, але утворення окремої української партії вважав неприпустимим, та з цих позицій критикував

Лозунг самовизначення був для марксистів не ціллю, а тактикою. [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайла Драгоманова]], [[Юркевич Лев Йосипович|Лева Юркевича]], дотримуючись думки, що «при єдиній дії пролетаріатів великоруських і українських вільна Україна можлива, без такої єдності про неї не може бути мови» (Повне зібр. тв. т. 24., с. 125). Вважав питання контролю над Україною, її хлібом та донбаським вугіллям питанням життя і смерті російської [[Більшовики|більшовицької]] революції. З цих міркувань видав 3 грудня 1917 року [[Ультиматум Раднаркому|«Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Центральної Ради»]] та організував [[Більшовики|більшовицьку]] інтервенцію в Україну взимку 1917—1918 років. Однак контролю над Україною не зміг втримати через воєнні обставини і укладення УЦР [[Берестейський мир|Берестейського миру]] 1918 року. У липні 1918 року під тиском обставин дав згоду на утворення [[Комуністична партія України|КП(б)У]] в межах російської Компартії (діяльність [[Комуністична партія Радянського Союзу|РКП(б)]] в Україні була б порушенням умов Берестейського миру). КП(б)У: «Формально заснована у квітні 1918 як самостійна компартія, але вже через 3 місяці, на своєму I з'їзді, КП(б)У ввійшла до РКП(б) з підпорядкуванням загальним партз'їздам та ЦК»<ref>Малая Советская Энциклопедия. Том четвертый. Ковальская—Массив.&nbsp;— М.: Акционерное общество «Советская энциклопедия», 1929.&nbsp;— С. 278.</ref>. Перші два з'їзди КП(б)У відбувались у [[Москва|Москві]]. Зазнав критики від українських комуністів (зокрема [[Мазлах Сергій Михайлович|Сергія Мазлаха]] та [[Шахрай Василь Матвійович|Василя Шахрая]]) за нехтування українським рухом і українськими національними інтересами<ref>Сергій Мазлах і Василь Шахрай. До хвилі (Що діється на Вкраїні і з Україною?). Друге видання.— Нью-Йорк: Вид-во Пролог, 1967.— 304 с.</ref>.