Пшениця: відмінності між версіями

На території України пшениця з'явилася в культурі у 4-3 тисячолітті до н. е.; у [[VI століття до н. е.|VI ст. до н. е.]] і згодом пшениця була важливим предметом [[експорт]]у з [[Південна Україна|Південної України]] до [[Стародавня Греція|Греції]] та [[Римська імперія|Риму]].{{Потрібне посилання}}

[[Археологічні дослідження]] показують, що аж до [[середньовіччя]] на території України в культурі використовувалися двозернянка-полба (T. dicoccum) та однозернянка (T. monococcum), зі значним переважанням першої. Також серед археологічних зразків подекуди зустрічається спельта (T. spelta).{{Потрібне посилання}}

У ранню [[Княжа доба|княжу добу]] пшениця втратила своє значення проти [[просо|проса]] і [[жито|жита]], пізніше — як порівняти з житом. Щойно після розорання [[Степ]]у і поширення на ньому посівів пшениці, вона стала у [[XIX століття|XIX ст.]] головною зерновою культурою України і найважливішою з експортних. У [[1913]] [[посівна площа]] пшениці займала на території [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] 8,9 млн га (ячменю 5,8 млн га, жита 4,5 млн га), або 31,8'% всієї посівної площі і 36,0 % зернових; у тому числі озима пшениця становила 3,1 і яра 5,8 млн га. Загальний збір озимої пшениці становив 3,6, ярої — 4,3 млн т. На [[Правобережна Україна|Правобережній]] і [[Західна Україна|Західній Україні]] була поширена майже винятково озима пшениця, на [[Лівобережжя|Лівобережжі]] й у [[Український степ|степу]] переважала яра, в [[Кримський півострів|Криму]] озима.{{Потрібне посилання}}