Леонтович Микола Дмитрович: відмінності між версіями

== Життєпис ==

 

Народився в селі [[Монастирок (Немирівський район)|Монастирок]] [[Брацлавський повіт|Брацлавського повіту]] [[Подільська губернія|Подільської губернії]] в сім'ї сільського священика.

 

В останні місяці життя Леонтович закінчував оперу «На русалчин Великдень».

 

Загибелі Миколи Леонтовича упродовж 80 років присвячено багато публікацій. У своїх деталях усі ці розповіді часто ґрунтуються на оповідях свідків-родичів і різко контрастують та суперечать одна одній. Це чітко виявилося уже з поваленням радянсько-комуністичної влади в часи незалежності України, коли стали доступні засекречені матеріали тих часів, які показали спотвореність та заангажованість публікацій у радянські часи, якими приховували знищення талановитого українського композитора тодішніми владними структурами — так званим [[Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем при РНК РРФСР|ВЧК]]. Єдине, що так і не стало зрозумілим, — через що [[чекіст]]и вдалися до такого жорстокого акту, яка була причина вбивства композитора? Лише наприкінці 20-го століття стало можливим частково відкрити завісу пропагандистської машини радянських каральних структур.

 

[[Файл:Leontovich in Tulchin.jpg|thumb|250px|Пам'ятник Миколі Леонтовичу у [[Тульчин]]і ]]

 

 

{{Цитата |''«РАПОРТ

== Творчі здобутки ==

 

[[Файл:Stamp of Ukraine s452.jpg|міні|200пкс|Микола Леонтович на марці України]]

Основу музичної спадщини Леонтовича становлять [[Хорова музика|хорові]] мініатюри — обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними і їх виконують всі українські хори в Україні й [[українська діаспора|діаспорі]]. Це позначені великим талантом композитора перлини народного мелосу «[[Щедрик (Леонтович)|Щедрик]]», «Козака несуть», «Дударик», «Із-за гори сніжок летить», «Женчичок-бренчичок», «Гаю, гаю, зелен розмаю» та багато інших. На основі українських народних мелодій Леонтович створював цілком оригінальні самобутні хорові композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання. Леонтович був одним з перших серед майстрів української музики, які по-новому інтерпретували [[фольклор]], використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури. Водночас почерк Леонтовича вирізняється з-поміж інших граничною гнучкістю і природністю руху голосів, ювелірною виробленістю деталей. Леонтович вдало використав традиції імпровізаційності в творчості українських [[кобзар]]ів, які кожну нову строфу тексту пісні інтерпретували по-новому. Леонтович застосовував темброву варіантність виконання народних рапсодів у своїх обробках, надаючи хору можливість розкрити велике розмаїття гармонії, контрапункту. Послідовно втілюючи в своїх обробках ідею гармонізації й поліфонічності, Леонтович, маючи глибоку й різнобічну музичну освіту, широко використовував найкращі досягнення світової хорової техніки.

Найвищим досягненням композитора вважають пісні «Щедрик» і «Дударик», в яких Леонтович досягнув максимальної ритмічної організації. Особливо популярним був і залишається «Щедрик», в якій органічно поєднані прийоми народного багатоголосся з досягненнями класичної поліфонії й кожен голос відіграє цілком самостійну виражальну роль, відтворюючи найтонші зміни настрою в пісні, подаючи кожен художній образ у граничному завершенні.

 

[[Файл:Речі Леонтовича у Покровському музеї.JPG|міні|ліворуч|225пкс|Особисті речі Миколи Леонтовича у [[Покровський історичний музей|історичному музеї]] [[Покровськ]]а]]

Початок 20-го століття ознаменував нові шляхи в українському вчителюванні, яке перейшло від [[бурса]]цько-релігійного до народницько-українського спрямування. А Микола Леонтович зміг й на цій, педагогічній ниві, проявити свій талант.

Саме в [[Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка|Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка]] і на диригентських курсах Леонтович викладав [[хоровий спів]], основи техніки [[Диригент|диригування]], теорію музики і [[контрапункт]]. Проводячи свої виклади, він часто знайомив хористів зі своїми піснями («Дозволь мені, мати», «Ой там, за горою», «Дударик»), виявляючи у них чудове уміння за доволі короткий час охопити хоровий твір загалом і створити повноцінне враження про цю композицію. Як викладач музично-теоретичних предметів, зокрема контрапункту, композитор був послідовником методологічних принципів свого вчителя [[Яворський Болеслав Леопольдович|Болеслава Яворського]] — автора теорії [[ладовий ритм|ладового ритму]], яка була в ті часи досить поширеною. А на курсах дошкільного виховання він проявив себе як досвідчений практик-методист. Тримаючи струнку послідовність, він застосовував свої методи вивчення пісень дітьми, пропонуючи їм спочатку прості, а згодом складніші пісенні зразки. І звертав особливу увагу на складові частини самої пісні — [[Мотив (музика)|мотив]], [[Фраза|фразу]], [[речення]], період ([[Куплетна форма|куплет]]). У процесі співу дитини він враховував та розвивав почуття [[ритм]]у у неї, використовуючи при цьому відбивання ритмічного пульсу руками, ногою, пальцями. Леонтович комбінував різні позиції співу, пропонуючи спів сидячи і стоячи, спів окремими групами, а потім усіх разом, і, щонайголовніше, завше вважав за необхідне вдаватися до музично-слухової наочності, зокрема співу самого вчителя. Великого значення Микола Леонтович надавав [[дикція|дикції]] виконавця, співацькому диханню, застерігаючи від надто сильного, форсованого [[звук]]у, обстоюючи тихий або голосний [[спів]] і відповідне його застосування у виконанні пісень. А щодо добору/вибору пісень, Леонтович орієнтує вчителів співів на пісні канонічного складу, вважаючи, що їх засвоєння створює ґрунт для двоголосного співу.

 

[[Файл:Вінниця_Леонтович.jpg|thumb|180px|Бюст Миколи Леонтовича на алеї видатних земляків у Вінниці]]

[[1 лютого]] [[1921]] року значна група діячів культури, [[професор]]и й [[студентство]] зібралися в Київському музично-драматичному інституті імені Микола Лисенка, щоб за християнським звичаєм відзначити 9 днів по смерті Миколи Леонтовича. Нашвидку, але з великою відповідальністю, спорядили концерт з творів Леонтовича, виступили зі словами жалю й скорботи. На цій зустрічі створено Комітет пам'яті Миколи Леонтовича, який пізніше оформився як [[Музичне товариство імені Миколи Леонтовича]]. До цього товариства входили такі відомі українські митці: [[Лятошинський Борис Миколайович|Борис Лятошинський]] та [[Тичина Павло Григорович|Павло Тичина]], багато з членів товариства, як наприклад [[Лесь Курбас]] та [[Хоткевич Гнат Мартинович|Гнат Хоткевич]], пізніше розділили трагічну долю Леонтовича, загинувши від рук представників московських спецслужб. Саме ж ім'я Леонтовича було «визнане неактуальним для радянської доби» і фактично лишалось таким до середини 1950-х.

1977 року 37 хорових творів Леонтовича були записані хором студентів [[Національна музична академія України імені Петра Чайковського|Київської консерваторії]] під орудою [[Муравський Павло Іванович|П. Муравського]]. 2005 року диск із 32 духовними творами Леонтовича випустив [[Київ (муніципальний камерний хор)|камерний хор «Київ»]] під орудою [[Гобдич Микола Миколайович|М. Гобдича]]

 

 

 

 

{{seealso|Вулиця Леонтовича}}

 

== Список творів ==

}}

 

* ''Леонтович М''. Народні пісні. — К.: Вид-во [[Дніпросоюз]]у, 1921 (5 десятків, редактор П. Козицький).

* ''Леонтович М''. Музичні твори. — К.–Х.: Книгоспілка, 1930–31 (8 збірників, перевірив і примітки подав [[Масютин Юрій Миколайович|Я. Юрмас]]).

* ''Леонтович М''. На русалчин Великдень. Опера на 1 дію. Лібрето М. Леонтовича за казкою Б. Грінченка. — К.: Музична Україна, 1980 (Літ. редакція А. Бобиря, муз. редакція для солістів, хору та симфонічного оркестру М. Скорика).

* ''Леонтович М''. Духовні хорові твори. — К.: Музична Україна, 1993 (Упорядкування В. Іванова).

* Духовні твори М. Леонтовича. — К., 2005 (Упорядник М. Гобдич).

* ''М. Леонтович''. Хорові твори. — К.: Музична Україна, 2005 (Редактор-упорядник В. Кузик).

* ''Завальнюк А''. Микола Леонтович: дослідження, документи, листи. — Вінниця, 2002.

* ''[[Іванов Володимир Федорович|Іванов В.]]'' Відвертість митця: До 120-річчя від дня народження М. Леонтовича / Володимир Іванов // Українська культура. — 1997. — № 10. — С. 28—30.

 

== Посилання ==

* [https://www.youtube.com/watch?v=Q77h3soq9s8 ''Марко Роберт Стех і Таня Стех''. Розмови про культуру. Микола Леонтович і його «Щедрик»]

* [https://youtu.be/lAtUJg7o9P0 Микола Леонтович // Програма «Велич особистості», 2016 (Відео)]

* [http://ukrnotes.in.ua/leontovych/ Ноти М. Леонтовича на сайті ukrnotes.in.ua]

* [http://kotyhoroshko.livejournal.com/292711.html «ЩЕДРИК або Carol of the Bells» про найвідомішу в світі українську мелодію.] (Містить відеоматеріали з прикладами сучасного використання пісні та мелодії)

* ''[[Ірина Фаріон]]''. {{Youtube|lAtUJg7o9P0|Велич особистості: Микола Леонтович}}

{{бібліоінформація}}