[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 51:
 
== Історія ==
Історія Соледара тісно пов’язана з розвитком Бахмутських соляних промислів. В останній чверті XVII ст., коли в районі річки Бахмутки почали видобувати сіль, навколо соляних промислів виникло '''село Брянцівка'''. Першими його мешканцями були козаки Ізюмського полку й переселенці з північних областей України. На початку XVIII ст. соляні промисли перейшли у відання царського двору. Проте в умовах кріпосництва, за браком робочої сили, соляна промисловість розвивалася дуже повільно.
 
За даними 1859 року Михайлівка (Диконівка, Деконська), панське село, над [[Мокра Плітка|Мокрою Пліткою]], 25 господ, 170 осіб.<ref>{{снмрі}}</ref>
 
Становище змінилося після реформи 1861 року. В 1877—1878 рр. в районі Бахмута поблизу села Брянцівки, на правому березі річки Мокрої Плотви, інженер Н. Г. Іванов провів розвідувальні роботи для виявлення запасів кам’яної солі. Він пройшов бурову свердловину глибиною 292 метра і відкрив 9 соляних шарів, в т. ч. найбільший (39,5 м) Брянцівський шар.
 
У 1879 році на цьому місці приватна промислова компанія, яку очолював Н. Н. Литуновський, розпочала будівництво першої соляної шахти, назвавши її Брянцівською копальнею. В 1881 році вона видала на-гора понад 4 тис. тонн солі. У 1884—1885 рр. в Бахмутському повіті стало до ладу 5 рудників: Нова Величка, Харламівський, «Петро Великий», Деконсько-Покровський і Пшеничний. На Брянцівському і Девонському рудниках у 1884 році налічувалося близько 800 робітників. Неподалік від села Брянцівки було знайдено також поклади кварцитів і вогнетривкої глини. На їх базі в 1897 році акціонерне товариство Ковальського спорудило Девонський алебастровий завод. У 1901 — 1903 рр. харківські купці Богомолов і Косич поблизу станції Деконська купили у німецьких колоністів 6 га землі і збудували ще три алебастрові заводи.
 
Навколо рудників і заводів виросли робітничі селища Нова Величка і Девонське, які входили до складу Бахмутського повіту Катеринославської губернії. Наприкінці XIX ст. в них мешкало понад 1,5 тис. чоловік.<ref>http://ukrssr.com.ua/donetska/artemivskiy/karlo-libknehtivsk-artemivskiy-rayon-donetska-oblast</ref>
 
=== Видобуток солі ===