Монстр: відмінності між версіями

Слово «монстр» походить від латинського «''monstrum''»&nbsp;— божественний знак, дещо незвичайного вигляду, те, що викликає страх або трепет. В свою чергу воно утворене від «''monere''»&nbsp;— нагадувати, попереджати, радити. «''Monstrum''» змінилося в давній французькій мові на «''monstre»'', «''mostre»'' у значенні потворної, страшної істоти, звідки увійшло до англійської як «monster». З XIV століття відоме вживання слова «monster» на позначення фантастичних, міфічних, фольклорних істот, які поєднують у собі риси різних тварин чи тварин і людини. В XVI столітті відомий початок вживання цього слова у значенні істоти незвичайно великого розміру<ref>{{Cite web|url=https://www.etymonline.com/word/monster|title=monster {{!}} Origin and meaning of monster by Online Etymology Dictionary|website=www.etymonline.com|language=en|accessdate=2018-12-30}}</ref>. В англійській мові незвичайні, страшні, фантастичні істоти також об'єднуються поняттям ''«beast»''&nbsp;— дослівно&nbsp;— звір, тварюка, від латинського «''bestia''»&nbsp;— звір, дика тварина<ref>{{Cite web|url=https://www.etymonline.com/word/beast|title=beast {{!}} Origin and meaning of beast by Online Etymology Dictionary|website=www.etymonline.com|language=en|accessdate=2018-12-30}}</ref>.

Українське ''«чудовисько»'' виникло від праслов'янського ''«*čū́do»''&nbsp;— чудо, чари<ref>{{Cite book|title=Этимологический словарь русского языка: В 4-х т.: Пер. с нем. = Russisches etymologisches Wörterbuch / Перевод и дополнения О. Н. Трубачёва. — 4-е изд., стереотип.|last=Фасмер|first=М.|year=2004|publisher=Астрель|volume=4|location=Москва|pages=377-378|language=|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Собрание сочинений: В

11 т.|last=Лесков|first=Н.С.|year=1989|publisher=Правда|volume=VII|location=Москва|pages=152|language=|isbn=}}</ref>. ''«Потвора»'' відсилає до «творити», «перетворювати», в чому вбачається вказівка на перехід з видимого в невидимий світ, що змінює вигляд і сили істоти<ref>{{Cite book|title=Славянские древности. Демонология. I (потвора, потороча, потерча, потрать)|last=Иваненко|first=А. В|year=2009|series=Этнолингвистика. Ономастика. Этимология : материалы международной научной конференции|publisher=Институт русского языка им. В. В. Виноградова|location=Екатеринбург|pages=97-98|language=|isbn=}}</ref>.