Скригунець Василь Миколайович: відмінності між версіями

| роки служби = 1918-19201918—1920<br/>1943-1948

| нагороди =

'''Василь Миколайович Скригунець''' ([[псевдо]]: «'''Гамалія'''»; {{н}} [[1893]], [[Стопчатів]], [[Печеніжинський повіт]], [[Королівство Галичини іта Володимирії]]&nbsp;— {{†}} [[15 травня]] [[1948]]; [[Вижній Березів|Верхній Березів]], [[Косівський район]], [[УРСР]])&nbsp;— командир сотні «Черемош» (1944-19451944—1945,), заступник шефа зв'язку Коломийського окружного проводу ОУН, сотник [[Українська повстанська армія|УПА]].

1943 року вишколював у рідних Карпатах стрільців у таборі [[Українська Народна Самооборона|УНС]]. 1944 року 51-річний український старшина створив і очолив сотню важких скорострілів «Черемош», яка ввійшла до складу куреня «Гуцульський» під орудою командира «Книша»&nbsp;— Дмитра Горнякевича. Через рік «Гамалія» передав сотню молодому командирові з Жаб'я «Чабанові» –&nbsp;— Іванові Скульському, а сам посів вельми відповідальний пост заступника шефа зв'язку Коломийського окружного проводу ОУН.

Загинув Василь Скригунець у неділю вранці, 15 травня 1948 року в криївці на Щербаковій подині, що біля села [[Вижній Березів|Верхній Березів]] [[Косівський район|Косівського району]]. З криївки вийшов з піднятими руками «Ганджа», але несподівано вихопив зброю і застрелив одного чекіста. Сам, скошений кулями, скотився до потічка. За ним спробував вихопитися нагору «Грізний», але був убитий, коли висунувся з люка, і провалився назад під землю. Цілий день чекісти викурювали з бункерів повстанців димовими шашками, пропонували здатися, виходити нагору без зброї з піднятими руками. Але відповіді не було. Під вечір підняли люк криївки. На верхніх нарах лежав «Гамалія», на його грудях був пістолет, на нижніх нарах лежав «Зірка», а неподалік –&nbsp;— «Стародуб». Потрапити до рук ворога живими повстанці не захотіли і застрелилися.

В оточеній чекістами лісовій криївці разом з командиром «Гамалією» загинули повстанці: «Грізний» &nbsp;— Дмитро Негрич, боївкарем березівської боївки, «Стародуб» –&nbsp;— Микола Арсенич, членом ОУН з 1937 року, станичний Нижнього Березова, «Ганжа» &nbsp;— Петро Скільський станичний Вижнього Березова, «Зірка» &nbsp;— Іван Урбанович. Там загинула і Марія Симчич –&nbsp;— дружина повстанця з Вижнього Березова «Карпа». Тіла вбитих більшовики відвезли до Яблунева.

3 червня 2012 року, біля Будинку культури, у селі Стопчатів урочисто було відкрито пам'ятника Василеві Скригунцю «Гамалії» (скульптор Роман Захарчук)<ref>[http://kosivart.if.ua/2012/02/18/3141/ В пам’ятьпам'ять сотенного «Гамалії»]</ref><ref>[http://spas.org.ua/work.php?id=1089&rozd=events Сотенному "«Гамалії"» встановили пам'ятник.]</ref><ref>[http://diocese.ko.if.ua/se/sites/ep/45278/ У Стопчатові освячено пам’ятникпам'ятник сотенного ”Гамалії”«Гамалії»]</ref>.

* Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920—1939 &nbsp;рр. –&nbsp;— Київ, 2007. –&nbsp;— с. 812.

* [http://litru.ru/book/?p=170623&page=39 Андрусяк Михайло -&nbsp;— Брати вогню]

{{ВП-Портали|Українська повстанська армія|Біографії|Друга світова війна|Україна|Війна}}

[[Категорія:УчасникиАвстро-Угорські військовики Першої світової війнивійни‎]]