Мурад IV: відмінності між версіями

В результаті ослаблення центральної влади спалахнули заколоти у [[Східна Анатолія|Східній Анатолії]], [[Багдад]]і, [[Ліван]]і, [[Крим]]у і [[Ємен]]і. В багатьох інших провінціях місцеві губернатори відмовлялися виконувати розпорядження центральної влади. Скориставшись ситуацією, [[1624]] року перський шах [[Аббас I Великий]] окупував [[Багдад]] і Арабський [[Ірак]].

Із [[1632]] року Мураду вдалося позбутися опіки матері і поступово відновити контроль над величезною імперією. При цьому він діяв дуже жорстоко. З 1623 до [[1637]] року ним самим та його катами було страчено, за різними оцінками, від 10 до 25 тисяч людей., які не підкорялися його наказам і заборонам . Повсталих [[яничари|яничарів]] він строго присмирив і, за їхньою допомогою, провів декілька успішних війн.

У [[1634]] році Мурад відновив війну з Іраном, особисто очоливши армію у [[1635]] році. У короткий термін турки оволоділи Тебрізом, Єреваном, Нахічеванню. У 1638 році ведена султаном армія турків знову захопила Багдад, що змусило шаха Ірану Сефи I укласти з Туреччиною ЗухабскійЗухабский мир 1639 року. Договір поклав край тривалій ворожнечі Османської імперії і Сефевідської держави, яка розпочалась з Чалдиранскої битви на початку XVI століття, і став одним з найбільших досягнень турецького султана Мурада IV. За умовами договору Сефевіди зберегли за собою Єреван і прилеглі до нього території на Кавказі, а турки втримали Басру і Багдад. Тим самим в цілому була відновлена лінія кордону, встановлена Амасіїнским договором. Межі, встановлені ЗухабскімЗухабским миром, залишалися без зміни протягом майже ста років, поки держава Сефевідів не зникла внаслідок навали афганців. Крім цього, Мурад IV вів успішні війни з козаками та змусив венеціанців укласти невигідний для них мир. 18 червня 1637 р донськіроку, козаки без відома царя Михайла Федоровича Романова, за підтримки 4-тисячнийдонських загону запорожцівкозаків, штурмом взяли Азов. Момент був вибраний вдало. Мурад готувався до війни з Персією і прийшов в лють від цієї звістки. Він послав до Москви посла зі скаргою. Михайло Федорович був повністю згоден з султаном: «Ми за них не стоїмо, хоча їх злодіїв всіх в одну годину кажіть побити». Козакам же, що надіслали послів зі звісткою про перемогу, цар дорікнув за гарячність, але велів прислати опис трофеїв. Цар, який перебував у мирі з турками, офіційно відмежовувався від цих подій, але неофіційно посилав козакам гроші і порох. 7 червня 1641 року турецька армія на чолі з великим візиром Кеманкешем Кара Мустафою - пашею обложила Азов і козаки були змушені залишити фортецю після відповідного рішення Земського собору влітку 1642 року. Також султан взявся за модернізацію флоту, так як його дратувала Венеція зі своїм потужним флотом в Егейському та Середземному морях і великими доходами від торгівлі.