Вікіпедія

Ефеський собор: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 32:
Після ІІІ-ого Вселенського (Ефеського) собору залишилась, доволі змістовна джерельна база, а саме до наших часів збереглися протоколи зібрань та інші допоміжні документи.
 
Акти Собору відомі в декількох рукописних зібраннях, на грецькій і латинській мовах. У них крім протоколів соборних засідань знаходяться документи, що з'явилися як до відкриття Собору (428–431428—431), так і після нього (431–435431—435). Ймовірно, вже в ході Собору або відразу після його закінчення і   прихильники св. Кирила, Александрійського, його догматичні супротивники, тобто несторіани, почали провадити роботу зі складання збірки документів, що відносяться до діяльності Собору. Вже незабаром після його закриття акти перших 5 діянь були в Римі у папи св. Целестина I («Послання до святого і благочестивого служителя Целестина» відправлене під час п'ятого діяння собору). Оригінал соборних діянь, до нашого часу не зберігся, але ще в 2-й половині VII ст. зберігався в 2-х томах в архіві Константинопольської Патріархії і зачитувався в першому діянні VI Вселенського Собору (680).
 
Найбільш повне зібрання документів III Вселенського Собору  грецькою мовою відомо під назвою «Ватиканські зібрання». Ватиканська бібліотека є однією з найбільших в світі і рукописи та книги (особливо богословського змісту), які в ній зберігаються, часто є унікальними.
 
Зібрання {{нп|П'єр Сег'є|П'єра Сег'є|fr|Pierre Séguier}}, за складом аналогічне до Ватиканського, і Афінське зібрання містять ряд документів, які відсутні в інших збірках або збережені тільки в латинському перекладі. П'єр Сег'є (1588–16721588—1672) був канцлером Франції і членом Французької академії. Відзначився (в науковому плані) тим, що був дуже освіченою людиною та зібрав величезну бібліотеку, що налічувала близько чотирьох тисяч старовинних рукописів і десять тисяч книг.
 
Що стосується перекладу діянь на латинську мову, то, ймовірно, найбільш точно відтворює первісний грецький текст Турське зібрання, що виникло під час суперечки про «Три Глави», тобто до середини VI  ст. Суперечка про «Три Глави» була однією з передумов скликання ІІ Константинопольського собору. Її суть полягала в засудженні несторіанських поглядів Феодора Мопсуетського, Феодорита Кірського та Іви Едеського.
 
Близький до нього за часом створення Палатинський збірник, ймовірним упорядником якого вважають Іоанна Максентія, активного борця проти несторіанства в першій чверті VI ст. та учасника теопасхітської суперечки; це зібрання відкривається роботами Марія Меркатора, очевидця подій початкового етапу несторіанської суперечки, який зробив переклад значного числа листів і проповідей Несторія на латину. Теопасхізм — вчення, що виникло в процесі боротьби з несторіанством. Його суть полягала в тому, що на хресті постраждав Бог Логос (всупереч строгому дифізитству, яке твердить, що постраждав саме Ісус Христос).
Рядок 44:
Веронське зібрання, значно коротше, ніж Турське, мало на меті показати, що св. Кирило, як в суперечці з Несторієм, так і у відносинах з Іоанном, єпископом Антіохійським, діяв в повній згоді з Римським престолом, і включає декілька листів папи св. Целестина, котрих немає в інших збірках. Апостольський Престол  завжди ставився до діянь соборів з особливою увагою, оскільки вони засвідчували його ортодоксальність — Римські патріархи, на кожному Вселенському соборі приймали сторону правовірних і осуджували єресі (аріанство, несторіанство, монофізитство, монофелітство та ін.)
 
Збірка з бенедиктинського монастиря [[Монте-Кассіно]], що існує в 2 частинах, була складена дияконом Римської Церкви Рустиком, племінником папи Вігілія, активним захисником «Трьох Глав», котрий після повернення із заслання по смерті імператора  [[Юстиніан I|Юстиніана I]] (565) скористався бібліотекою монастиря акимітів в Константинополі. Бібліотека Монте-Кассіно є однією з найстарших монастирських бібліотек, тож її зібрання містять цінні і старовинні матеріали. 1-ша частина цього зібрання є виправленим з грецького оригіналу тексту Турського зібрання. 2-га частина містить «Синодик проти трагедії Іринея», при складанні котрого Рустик користувався 4 різними джерелами: підбіркою документів (в тому числі і соборних) об'єднаних і прокоментованих другом Несторія комітом Іринеєм (Рустик зберіг найважливіші зауваження Іринея); збіркою листів Ісидора
Пелусіота; документами, збереженими послідовниками Діоскора, архиєпископа Александрійського; 2 листами св. Кирила до Сукцесса.
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ефеський_собор