Торії Кійонага: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{особа |ім'я =Торії Кійонага |оригінал імені =鳥居 清長 |інші імена = |псев... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 11:
|ім'я при народженні = Секіґуті Сенсуке
|дата народження ={{ДН|||1752}}
|місце народження =Ураґа
|дата смерті ={{ДС|28|6|1815}}
|місце смерті =Едо
|причина смерті =
|поховання =
Рядок 53:
}}
'''Торії Кійонага''' ([[1752]] — [[28 червня]] [[1815]]) — японський художник [[період Едо|періоду Едо]].
== Життєпис ==
Син книгопродавця на ім'я Сіракоя Ісібей (Сенсуке). Народився 1752 року в місті Ураґа (в сучасній префектурі [[Префектура Канаґава|Канаґава]]. Отримав ім'я Секіґуті. 1756 року разом з родиною перебрався до Едо, де його батька ставвласником 1756 року декількох будинків біля рибного ринку. Сама родина мешкала в районі Хон-Дзамокутьо.
Замолоду виявив хист до малювання, тому батько відправив його навчатися до відомого майстра [[Торіі Кійоміцу]]. Останній після смерті свого сина всиновив Секіґуті, який став зватися Торії Кійонага. Перші самостійні ксилографії випустив близько 1767 року. З 1781 починається визнання в якості майстора укійо-е. Втім здобуття знаності сприяв видавець Нісімурая Йохаті, який доручив Кійоназі заврешити серію гравюр «Зразки мод: моделі нові як весняне листя», яку починав художник [[Ісода Корюсай]]. Гравюри цієї серії принесли успіх художнику. Наступна серія «Змагання модних красунь веселих кварталів» закріпила за ним славу одного з кращих майстрів гравюри.
Після смерті вчителя 1785 року очолив школу Торіі. Водночас став вчителем для онука Торії Кійоміцу — [[Торії Кійоміне]], що після смерті Кійонага став головою школи. У 1780 році вводить пейзажні фони в композиції гравюр, розробляє жанрові сцени з високими, витонченими красунями на першому плані.
В останні роки життя Кійонага випустив кілька ілюстрованих книг. Помер Торії Кійонага в 1815 році. За деякими відомостями його поховано в храмі Екоін, в Рьоґоку.
== Творчість ==
В його доробку велика кількість робіт, переважно кольорових станкових гравюр (нісікі-е) — понад 1000 і близько 120 ілюстрованих книг. Наслідуючи стиль школи Торії починав з жанру театральної гравюри [[якуся-е]], зберігаючи своєрідну монополію Торії на зображення акторів театру [[Кабукі]].
Разом з тим поступово став відомим завдяки здобуткам в жанрі бідзінга. Часто вони являють собою диптихи і триптихи. Сюжетами служили урочисті процесії, прогулянки, пікніки. Кійонага детально опрацьовував зображення фону, навколишнього героїв інтер'єру, використовував прийоми західного мистецтва в зображенні простору і світла. Також працюваввжанрі [[сюнґа]].
Улюблена тема художника — багатофігурні ходи куртизанок. Героїні його гравюр — величні, красиві, гарної статури — в складній взаємодії одна з одною утворювали єдині ритмічні групи. Неперевершений майстер композиції, Кійонага розміщав їх у рамки добре промальованого інтер'єру або на тлі реалістичного пейзажу, використовуючи західні прийоми зображення простору і світла. Цей підхід він застосував і в театральній гравюрі, представляючи картину як оглядову панораму з артистами, співаками і музикантами, що розташувалися на сцені. При цьому фон, на якому розгорталася дія, не виглядав чужорідним елементом. Це те середовище, де жили його герої, і художник прагнув передати їх єдність і гармонію. Знаними є такі серії робіт художника, як «Змагання модних красунь з веселих кварталів», «12 портретів південних красунь», «10 видів чайних крамниць» тощо. Його стиль, що відрізняється ясністю і простотою малюнка, насиченим кольором, реалістичністю зображення, вплинув на різних майстрів укійо-е, насамперед [[Утаґава Тойокуні]], [[Кацусіка Хокусай]], [[Тьобунсай Ейсі]], [[Кітаґава Утамаро]]. Разом з тим Кійонага був ще далекий від індивідуалізації своїх персонажів, від поглибленого розкриття людських характерів і почуттів.
== Джерела ==
* Hickman, Money (1993). «Enduring Alliance: The Torii Line of Ukiyo-e Artists and Their Work for the Kabuki Theatre.» Fenway Court, 1992. Boston: Isabella Stewart Gardner Museum.
* Nelly Delay, L'Estampe japonaise, Éditions Hazan, 2004 (ISBN 2-85025-807-5).
[[Категорія:Художники Японії]]
| |||