Змієві вали: відмінності між версіями

'''Змі́єві вали́''' — [[Вал (споруда)|вали]], які є грандіозними земляними укріпленнями з ([[насип]]у заввишки в 6 ... 8 м та завширшки в 14 ..16м.16 м). Їхні залишки розташовані майже по всій [[лісостеп]]овій та [[степ]]овій території України. Загальна довжина близько 2'000км2000 км (до порівняння — [[Великий китайський мур]] — має довжину 6259км6259 км). Один з видів валів Середньої Наддніпрянщини.

Зазвичай, в науковій літературі під терміном ''Змієві Вали'' розуміють вали споруджені в ХІ-ХІІ століттях<ref>[''М.&nbsp;П.&nbsp;Кучера''. [http://www.history.org.ua/index.php?termin=Zmievi_valy Змієві вали] // {{ЕІУ|3|365}}]</ref>.

Нині більша частина ''Змієвих валів'' розорана, але ті, що збереглисьзбережені&nbsp;— руйнують, задля отримання земель.

В історії дослідження ''Змієвих валів'' центральне місце займаєпосідає питання їх хронології. Через крайню обмеженість джерелознавчих даних вали датувалисядатували різними епохами в межах від раннього заліза до Київської Русі включно. Результати радіовуглецевого аналізу не внесли ясності в це питання. Залишається незрозумілимНезрозуміло, чому Змієві вали, що служили засобом захисту протягом дев'яти століть, не використовувалисьвикористовували з цією метою після VII&nbsp;ст.н.&nbsp;е., адже вони кількома півкругами оперізують Київ та прилеглі райони Київщини— територіального та політичного ядра Давньоруської держави.

Кілька разів вали Середнього Подніпров'я згадані літописом: під 1093 р— два вали на південь від низин Стугни за Треполь (сучасне с. Трипілля), під 1095 і 1149&nbsp;рр.-обидва Переяславських вали, під 1151&nbsp;р.- вал на південь від середньої течії Стугни на південь від Василева (сучасне м. Васильків). При цьому літопис не дає прямої відповіді на питання про значення валів як штучних споруд. Вони згадуютьсязгадані при описі військових дій як проти половців, так і між давньоруськими князями, але без визначення їх конкретної ролі в цих діях: війська «проідоша вал»; «Проведений вал», «став межи валом», «прийшли до валів»; «изидоша стрілці з валу»; «ста межи валом»; «йде за вал», «прийшли до валових і не проходячи валу».

В літописі під 1223&nbsp;р. йдетьсяйде оповіданя про появу орд Чингіз-хана, які пройшли через половецькі володіння і, відповідно до одного з літописних списків, «придоша поблизу Русі, идеже зветься вал Половечьскій». Виходячи з цього повідомлення, Є. Ковальчик припускає, що Половецький вал знаходивсябув десь на лівому березі Дніпра. Однак в інших літописних списках ці відомості викладені повніше: орди Чингіз-хана відтіснили половців до Дніпра; рятуючись від прибульців, до Половецькому валу «прибіжить» половецький «князь» Котян. У цьому випадку згаданий вал міг знаходитисябути розташваний і на Правобережжі Дніпра.

Те, що зараз виглядає як залишки невиразних земляних насипів, колись було потужним та складним укріпленням— суцільні вали висотою 10..15 метрів, шириною основи до 20 метрів, на дерев'яному каркасі, в деяких місцях у вигляді 5-6 паралельних земляних укріплень, з ровом глибиною до 2..3 метрів. Будівництво таких споруд вимагало величезної кількості людей та централізованого управління, тобто воно було можливим лише за умови існування держави, розвиненої цивілізації на цих територіях. У вітчизнянійукраїнській історіографії довгий час вважалосявважали, що ці укріплення були побудовані за часів Київської Русі, хоча вже тоді було багато аргументів на користь того, що було їх створено набагато раніше. Про це, зокрема, побічно свідчить і те, що вже за руських часів виникнення Змієвих валів мало вигляд легенди. Причиною таких поглядів було недостатнє дослідження історичної доби епохи [[Велике переселення народів|великого переселення народів]] та часом свідоме ігнорування свідоцтв [[Пізня Античність|пізньоантичних]] письмових джерел ([[Флавій Зенон]], [[Кассіодор]] та ін.) про державу [[Готи|готів]] та її знищення [[Гуни|гунською]] навалою [[375]]&nbsp;р. н.&nbsp;е.

М.&nbsp;Ю.&nbsp;Брайчевський у 1952&nbsp;р. висловився проти датування Змієвих валів скіфським часом. Він зазначав, що існування таких валів в умовах общинного ладу за відсутності єдиної централізованої влади і єдиної військової організації позбавлене будь-яких підстав. Змієві вали захищали не Степ, де в скіфський період виникла рабовласницька держава, а Лісостеп. У порядку робочої гіпотези М.&nbsp;Ю.&nbsp;Брайчевський запропонував датувати Змієві вали Середнього Подніпров'я періодом черняхівської археологічної культури II—V&nbsp;ст.н.&nbsp;е. При цьому Брайчевський не заперечував існування валів давньоруського часу, однак місце розташування цих валів не вказував. Пізніше М.&nbsp;Ю.&nbsp;Брайчевський уточнив, що до епохи Київської Русі можуть ставитисяналежати вали Київщини, а до черняхівської культури— вали Поділля.

П.&nbsp;А.&nbsp;Раппопорт, займаючисьпрацюючи над давньоруськими пам'ятками оборонного будівництва Київського Подніпров'я— городищами, не виявив чіткого зв'язку їх зі Змієвими валами. Пізніше дослідник під впливом ранніх робіт В.&nbsp;Г.&nbsp;Ляскоронського відніс Змієві вали до скіфського часу— ця думка здавалася більш прийнятнимприйнятною, ніж гіпотеза М.&nbsp;Ю.&nbsp;Брайчевського.

І.&nbsp;М.&nbsp;Самойловський відносив Змієві вали Лівобережжя до староруськогодавньоруського часу— Переяславські вали він вважав спорудами, які захищали стародавнійдавній Переяслав. Але в призначенні Змієвого валу по лівому березі Дніпра сумнівавсявін мав сумніви і допускав можливість, що він охороняв зі сходу Дніпровський водний шлях. У останньому випадку дослідник явно помилявсяприпустив помилку: оборонний рів вздовж вала знаходитьсялежав не зі сходу, а з боку Дніпра. Для правильної відповіді на запитання необхідно було більш конкретно визначити вихідні хронологічні дані. Адже одного разу споруджений вал не міг знаходитися узалишатися справному стані сотні років і функціонувати протягом усього давньоруського періоду. Наприкінці Х— першій третини XI&nbsp;ст. по Дніпру між Стугною на Правобережжі та Сулою на Лівобережжі проходив кордон Русі у Середньому Подніпров'ї. Вал на вказаній ділянці захищав Лівобережжя з заходу— з боку Правобережжя.

На думку краєзнавців, археологічними дослідженнями було встановлено, що Змієві вали були споруджені набагато раніше часів Київської Русі— племенами хліборобів, які заселяли територію українського лісостепу та степу і мали державну організацію. Обстежуючи вали, А.&nbsp;С.&nbsp;Бугай виявив у них вугілля від згорілих колод, вік яких був визначений радіовуглецевим методом. А. Бугай розповідав, що будівництво валів проходило в такий спосіб: насипали пісок, потім накладали колди і їх палили - пісок спікався і ставав монолітом. Потім на вугіялля від згорілої деревини знову насипаи пісок, а потім накладали колоди і знову їх палити. Врешті-решт споруда ставала практично монолітним валом. За часів окупації України німецькими нацистами, з валів коло села Плесецьке люди викопували те дерев'яне вугілля і палили його в хатах. На підставі отриманих даних А.&nbsp;С.&nbsp;Бугай датує вали II&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.- — VII&nbsp;ст.н.&nbsp;е. На опублікованій ним картосхемі валів вказані дати радіовуглецевого аналізу в місцях взяття проб вугілля. Всього визначено 14 дат для дев'яти ліній валів в межах 150&nbsp;р. до н.&nbsp;е.- — 550&nbsp;р. н.&nbsp;е., у тому числі дві дати—дати — II-І ст. до н.&nbsp;е.., по одній—одній — II і III&nbsp;ст., шість- — IV&nbsp;в., два- — V&nbsp;ст. і дві- — VI&nbsp;ст. Якщо оцінювати отримані визначення об'єктивно, то вали датуютьсядатують II&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.- — VI&nbsp;ст.н.&nbsp;е. Це мова про вали в Мотовилівському лісі коло села Плесецьке (кажуть місцеві люди, що 2000 років тому це село мало назву Піски). З цих даних випливає, що в протягом 130 років (150- — 20 рр.. до н.&nbsp;е..) у межиріччі Ірпеня-Тетерева існував тільки відрізок валу, залишки якого збереглися в с. Раковичі. Близько 20 р. до н.&nbsp;е.. споруджуєтьсяспорудили внутрішній вал між с. Мотижин і с. Наливайківка. Через 300 років, у 280&nbsp;р. н.&nbsp;е., на 50-кілометровому відрізку межиріччя Ірпеня— Тетерева починаєтьсяпочали будівництво зовнішнього валу, яке тривало 170 років (до 450&nbsp;р.).

Ще до отримання даних про датування А.&nbsp;С.&nbsp;Бугай вважав, що Змієві вали є продуктом багатовікової історії місцевого населення. На його думку, будівництво величезних городищ скіфського часу типу Немирівського було кроком до будівництва валів для захисту цілих районів; їх зведення, розпочате в I тис. до н.&nbsp;е., могло продовжуватися і в I тис. н.&nbsp;е., "навіть за часів Аскольда і Діра ". Трохи пізніше А.&nbsp;С.&nbsp;Бугай вважав, що Змієві вали служили рубежамипограниччям між окремими суспільно-політичними утвореннями, які захищали свої території від спільного ворога.

Найбільш грунтовні та науковоҐрунтовні доказові даннідані про походження певної частини Змієвих валів отримано в ході робіт експедиції ІА АН УРСР з дослідження Змієвих валів під керівництвом к.і.н. [[Кучера Михайло Петрович|М. П. Кучери]]. Завдяки знахідкам побутових предметів та стратиграфічним спостереженням Змієві вали Середньої Наддніпрянщини впевнено датуютьсядатують дослідником 11- — початком 12 ст. <ref>{{Cite book|title=Змиевы валы Среднего Поднепровья|last=Кучера|first=Михайло|year=1987|publisher=Наукова думка|location=Київ|pages=207|language=рос.|isbn=}}</ref>

Окремі ділянки споруди носятьмають різні назви, характерні лише для конкретних місцевостей,— Великий вал, Маленький, Чорний, Отаманський, Половецький, Окоп, Перейма, Турецька гребля. Іноді той самий вал на одній ділянці має назву Змієвого, а в іншій частині називаєтьсяназивають [[Траянові вали|Трояновим]] (Траяновим).

* [[Змієві вали Київщини]]&nbsp;— найбільша система укріплень на правому березі Дніпра, що складаєтьсяскладена з валів різної висоти і довжини. Загальноприйнятно Змієвими називати саме залишки валів по річках [[Віта (річка)|Віта]], [[Красна (притока Дніпра)|Красна]], [[Трубіж]], [[Стугна]] і [[Рось]], які й посьогодні збереглися в доброму стані, досягають місцями 15&nbsp;м заввишки і десятків кілометрів у довжину.

Найбільш ранній план Змієвих валів у межиріччі Дніпра-Росі-гравюра на міді 1837 зберігається взберігає ЦНБ АН України. На плані (Відділ картографії, інв. №&nbsp;10971) частина відомих валів не показана, але є вали нанесені у місцях, де вони вже не збереглисязбержені. План схематичний, географічно неточний і, очевидно, з цієї причини не був опублікований. Автор його невідомий. У 1848&nbsp;р. було видано роботу І.&nbsp;І.&nbsp;Фундуклея «Огляд могил, валів та городищ Київської губернії», в якій поряд з іншими категоріями старожитностей даєтьсянаведений опис місця розташування і зовнішнього вигляду Змієвих валів. Ці ж відомості про валахвали увійшли в роботу краєзнавця М. Грабовського, опубліковану польською мовою в 1850&nbsp;р.

Відомості про вали Правобережжя Середнього Подніпров'я містятьсяє і в роботах Л.Похилевича, але вони, за поодинокими винятками, повторюють дані, опубліковані І.&nbsp;І.&nbsp;Фундуклеєм.

В 1873 з ініціативи Московського археологічного Товариства Центральним статистичним комітетом були зібрані анкетні дані по ряду губерній про наявні на їх території древні споруди. Ці дані, доповнені подальшими обстеженнями деяких пам'ятників і новими повідомленнями краєзнавців, були опубліковані у вигляді «Археологічних карт» окремих губерній. У них по басейнах річок в межах повітів увійшли і відомості про вали. Дані про Правобережжя Середнього Подніпров'я містяться в «Археологічній карті Київської губернії», виданій 1895&nbsp;р. В.&nbsp;Б.&nbsp;Антоновичем. До «Карти» додаєтьсядоданий зведений план місця розташування усіх пам'яток, в тому числі Змієвих валів. До останніх було віднесено споруди різних типів і епох, відсутні частини для отримання суцільних ліній доповнені довільно. На плани частково вплинуло упереджена думка про концентричність Змієвих валів Київщини, помилково висловлена ще раніше.

Одним з достовірнихправдивих свідчень є лист архієпископа Брунона до німецького імператора Генріха II, який проїздив Київ у 1008&nbsp;р. до печенігів для проповіді християнства. Він повідомляв, що Володимир Святославич з дружиною два дні супроводжував його по дорозі до печенігів до кордону своєї держави, яке він оточив (circumklausit) від бродячого (кочового) ворога (vagum hostem) дуже потужнимпотужною і дуже довгимдовгою (firmissima et longissima) «Огорожею» (sepe). На жаль, в літературі немає єдиної думки про значення застосованого Бруноном латинського терміну «sepe». Його перекладають і як «засіки, завали», і як «частокіл», і як «огорожа», і як «паркан, дерев'яна огорожа». Аналогом описаної Бруноном споруди, на думку більшості дослідників, може бути тільки Зміїв вал з дерев'яною стіною вгорі.

Максимович М. А. вважав, що Володимир супроводжував Брунона до Малого (південного) Переяславського валу, який на початку XI&nbsp;ст. нібито був прикордонним на ЛівобережжяЛівобережжі Дніпра. У такому значенні розглядав Переяславські вали і В.&nbsp;Г.&nbsp;Ляскоронський, який намагався ототожнити їх з огорожею, яка згадуєтьсязгадана Бруноном. ЦеЦя думка утвердилася в науці, оскільки і за історичними, і археологічними даними кордон Русі на Лівобережжі проходив не по Трубежу або Супою, а значно південніше&nbsp;— по Сулі. Згідно з В.&nbsp;Б.&nbsp;АнтоновичуАнтоновичем і Н.МовчанівськійМовчанівськім, свідоцтво Брунона відносятьсяналежить до трипільськоїтрипільського валу в гирлі Стугни на правому березі Дніпра. Є. Ковальчик дотримуєтьсяпідтримує аналогічноїаналогічну думкидумку, хоча припускає, що за два дні Володимир та Брунон могли проїхати далі Стугни, віддалений від Києва на 40&nbsp;км.

Добровольський Л., що обстежив вали по річках Віта, Бобриця і Стугна, вважав, що обидві лінії разом з розташованими в них городищами слугували для захисту Києва. Спорудження валів він відносивприписував до староруськогодавньоруського періоду або до «початкової пори існування Русі».

За ініціативи дирекції Інституту археології АН УРСР і керівництва Української товариства охорони пам'яток історії та культури в 1974—1976 і 1979&nbsp;рр.. були здійснені перші спроби археологічного вивчення Змієвих валів.

За чотири коротких експедиційних сезони, загальною тривалістю менше 4,5 місяці, були проведені розвідки і розкопки валів на р. Здвиж в Макарівському районі, в межиріччі Стугни— ПлискиСтугни—Плиски у Васильківському районі, валу по лівому березі Дніпра в Київській та Черкаській областях з обстеженням городищ по лівому березі Дніпра і розвідкою валу і городищ по правому березі Сули.

ПротягомПідсумки 1980роботи експедиції показали, що Змієві вали цілком перспективні для археологічних досліджень, які не можуть бути підмінені ніякими іншими методами. З огляду на посилене руйнування цих пам'яток, Інститут археології АН УРСР продовжив їх вивчення.1985 Протягом 1980—1985&nbsp;рр. в Київській, Черкаській, Житомирській та Полтавській областях проведені розвідки і розкопки валів по річках Бобриця, Рось, Ірпінь, в межиріччях Ірпеня— УнаваІрпеня—Унави, Дніпра— ТетереваДніпра—Тетерева, Росі— ГуйваРосі—Гуйви, а також продовжені дослідження валів по лівому березі Дніпра, Сули, Стугни, у межиріччі Стугни-Ірпеня. За 18 місяців експедиційних робіт зроблено 84 розрізи валів і в 14 місцях проведені їх розкопки,