Томас Пейн: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →Примітки: шаблон |
Додав посилання на вікі статтю |
||
Рядок 55:
Філософ обстоював революційно-демократичне розуміння громадянського договору. «Самі індивіди, кожний згідно зі своїм особистим і суверенним правом, вступає у договір один з одним для утворення уряду; і це єдиний спосіб, яким мають право утворюватись уряди, і єдина основа, на котрій вони вправі існувати». За Пейном, існують три джерела влади: марновірство, сила, загальні інтереси суспільства і загальні права людини. Ці джерела уособлюють: панування духовенства, панування завойовників і панування розуму. Останнє і є республіка. На думку Пейна, «Конституція — реальна річ, вона існує не тільки в уяві, а й у дійсності. Конституція передує державі; держава — це лише породження Конституції. Конституція певної країни є акт не уряду, а народу, який утворює його (уряд)». На принципах Конституції повинні базуватися державна влада, її структура і повноваження; спосіб обрання і тривалість існування парламентів або інших органів, як би їх не називали", словом, усе, що стосується організації громадянського управління і законів, якими вона буде пов'язана. Він писав про поділ влади на виконавчу, законодавчу і судову, про республіку і монархію. В основі його політичного світогляду лежало демократичне тлумачення доктрини природного права, котру він використав для теоретичного обґрунтування права пригноблених на повстання, на збройний опір тиранії. «Народ, — писав Пейн, — в усі часи має властиве йому невід'ємне право знищувати будь-яку форму уряду, котру він вважає невідповідною».
Був противником політики розпалювання війн: «Війна є їх [урядів] ремеслом, грабування і прибутки — їх метою. Якщо така влада продовжує існувати, мир не може бути гарантований ні на один день». Пейн суворо засуджував експлуатацію, характеризував приватну власність як суспільне зло, основу суспільної нерівності. Він писав, що «приватна власність у багатьох випадках є результатом недоплати працівникам, котрі її виробили; внаслідок цього в стародавні часи працівники втратили власність, а підприємці набули владу». Пейн негативно ставився до релігійних догматів. У спеціальній праці [[Століття розуму|«Вік розуму»]] він піддав гострій критиці [[Біблія|Святе Письмо]]. Ця робота Пейна була названа «Біблією для невіруючих». Загалом, Пейн був представником найрадикальніших демократичних кіл серед борців за незалежність Сполучених Штатів Америки. Його вчення про суспільство і державу було прогресивне, оскільки стверджувало право народу знищувати антинародні режими і встановлювати владу, що відповідатиме народним цілям і потребам.
== Твори ==
| |||