[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Taromsky (обговорення | внесок)
м вилучено Категорія:Бендери; додано Категорія:Історія Бендер за допомогою HotCat
Виправив помилку в прізвищі герцога Мальборо Черчиль а не Чьорчиль
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 93:
Навесні 1705 року на допомогу Августу II до Речі Посполитої прибула союзна московська армія під командуванням самого царя Петра (30 000). Московити увійшли до [[Вільно]], примусивши відступити до Риги шведського генерала [[Адам Людвіг Левенгаупт|Левенгаупта]]. Московити з'єдналися з військом Августа II (10 000) у Гродно, де простояли до кінця осені. Карл, залишивши у Сілезії корпус під командуванням генерала [[Реншильд Карл Ґустав|Реншильда]], виступив на Гродно. Не чекаючи на прибуття шведського короля, Петро I від'їхав до Москви. Головнокомандувачем залишився Август. У січні 1706 Карл XII підступився до Гродно, але, не маючи облогової артилерії, не пішов на штурм, а вирішив блокувати союзників і став за 70 км вгору за течією Німану на правому березі. Август із кавалерію спромігся втекти з Гродно, пообіцявши фельдмаршалу Огільві, командувачу московських сил, повернутися із саксонською армією. Ще до нього до Мінська з московською кіннотою втік товариш московського царя, князь Меншиков. Саксонська армія під командуванням генерала Шуленбурга (19 000), якій призначено деблокувати корпус Огільві, до Гродно не дісталася, розбита шведами під командуванням генерала Реншильда (8000) [[Битва при Всхові (1706)|під Фрауштадтом]] (13 лютого). Зрештою у березні московські війська вислизнули з Гродно в протилежному від розташування шведського табору напрямку на південний захід і через Білосток, Брест, Ковель прийшли на з'єднання з військами Меншикова біля Острога. Дізнавшись про рух московитів, Карл кинувся наздоганяти їх, одначе льодохід і водопілля уповільнили переслідування. Шведи не наздогнати московську армію і в Луцьку повернули на захід до Саксонії, щоб остаточно розбити Августа.
 
У серпні [[1706]] року Карл перейшов Віслу в західному напрямку та, діставшись саксонських земель, розташував свою головну квартиру в Альтранштадті неподалік від Лейпцига. Його присутність у центрі Європи в кризовий момент війни за іспанську спадщину (1701—1714) схвилювала всю західну дипломатію. Зокрема союзники по антифранцузькій коаліції відразу запідозрили, що Людовик XIV купив шведів, аби ті виступили на його боці. Негайно до замку в Альтранштадті з Гааги прибув Джон ЧьорчилЧерчиль, [[герцог Мальборо]], з метою проникнути в плани шведського короля. Скоро він упевнився в тому, що Західній Європі немає чого боятися, і для випроваджування шведів з Німеччини додаткові грошові субсидії не знадобляться. 24 вересня 1706 Август II підписав з Карлом XII Альтранштадтський мир, згідно з яким Август відмовлявся від корони Речі Посполитої та будь-яких антишведських союзів. Перемога московської армії під командуванням князя Меншикова (32 000) над шведсько-польським корпусом генерала Мардефельда (27 000) під Калішом (29 жовтня) вже нічого не могла змінити у співвідношенні сил: Петро I залишився тепер сам на сам з Карлом XII.
 
Карл на 12 місяців затримався у Саксонії через спір з імператором Священної Римської імперії. Католицький віденський двір жорстоко поводився з протестантами Сілезії, порушуючи таким чином умови Оснабрюкського договору, одним з гарантів якого була Шведська імперія, і король Шведської імперії вимагав виконання договору в такому ультимативному тоні, що імператор почав готуватися до війни. Але тут на боці Карла в справу втрутилися союзники та наполягли на тому, аби імператор виконав усі вимоги короля, інакше він міг би спокуситися надати військову допомогу Франції. Водночас морські держави (Англія та Голландія) виступили гарантами виконання Альтранштадтського мирного договору.