Карст: відмінності між версіями

*

<br />

Польові дослідження мають бути спрямовані на виявлення закономірностей розвитку карсту. Оскільки карстовий процес –&nbsp;— довготривалий і дуже повільний, то стаціонарні ділянки для вивчення його розвитку закладати недоцільно. Виконують головно експедиційні (маршрутні) спостереження. Польові експедиційні дослідження розкривають значення головних і другорядних чинників в активізації карсту. Вивчення карстових проявів виконують на фоні загального геологічного та геоморфологічного дослідження території. У польових умовах з’ясовуютьз'ясовують '''склад і структуру гірських порід, що карстуються''', співвідношення між породами, які карстуються і тими, що не карстуються у вертикальному розрізі та горизонтальному напрямі, виходи порід, що карстуються, на поверхню. Описують відслонення. На добре розчищених розрізах вивчають тріщинуватість, пористість і кавернозність порід. Заміряють напрям, ступінь розкриття та інші характеристики тріщин, з’ясовуютьз'ясовують їхній генезис. Беруть зразки порід для наступних лабораторних аналізів на ступінь доломітизації. Зразки мають бути невивітрілі, без поверхневих кірок і значних мінеральних прожилок. Вивчають '''рельєф карстово-уражених районів''' –&nbsp;— його горизонтальне, вертикальне розчленування, крутість, їхні зміни на площі поширення карстових форм. Виконують профілювання вздовж напряму найбільш контрастних змін геоморфологічних умов з кроком у середньому 200 &nbsp;м. У польових маршрутах зазначають '''зв’язокзв'язок карстових проявів з гідрографічною мережею'''.

=== З’ясовуютьЗ'ясовують '''морфологічні обриси''' поверхневих карстових форм: ===

* за розмірами: малі (до 5 &nbsp;м у діаметрі), середні (5-25 м), великі (25-50 м), дуже великі (більше 50 м);

* за глибиною –&nbsp;— малі (до 1 м), середні (1-5 м), глибокі (5-10 м), дуже глибокі (більше 10 м);

* за формою в плані: лійки –&nbsp;— круглі, овальні, здвоєні, амебоподібні (хвостаті лійки з ярами); карри –&nbsp;— меандруючі, прямолінійні, ламані;

Поверхневі карстові форми, описуючи у польових умовах, одночасно наносять на карту, замальовують і фотографують.З’ясовують З'ясовують генетичний тип лійок та інших карстових форм.'''Щільність Для характеристики щільності форм'''. Обчислюютьобчислюють кількість поверхневих форм (лійок, блюдець, западин) на одиницю виміру поверхні (1 км²) у різних умовах рельєфу та геологічної будови. Зазначають '''роль карсту''' у фізико-географічних процесах території досліджень.

===''' Під час вивчення підземних порожнин з’ясовують''з'ясовують ===

* планове поширення порожнин –&nbsp;— картування маловідомих і невідомих ходів, визначення протяжності печер;

* у вапнякових печерах: ускладненість сталактитами, сталагмітами, сталагнатами, їхні типові й унікальні форми. У гіпсових печерах: скупчення кристалів –&nbsp;— кількість, величина, приуроченість до стінок;

* тип і потужність печерних відкладів –&nbsp;— залишкових, обвальних, водних механічних, водних хемогенних, кріогенних, органогенних, особливості їхнього утворення ;

Для визначення поширення порід, що карстуються, застосовують середньота великомасштабні геологічні карти. Для з’ясуванняз'ясування впливу тектонічних структур і активності неотектонічних рухів використовують карти розломно-блокової тектоніки, лінеаментів, планетарної та регіональної тріщинуватості, тектонічні і карти неотектоніки. Геологічну історію розвитку визначають за палеогеографічними картами. Розчинність порід, вміст у них кальциту знаходять у лабораторних умовах. Решта досліджень передбачає детальні польові знімання з використанням приладів для орієнтування, нівеліра, мірних стрічок, геологічного молотка, а також відповідного спелеологічного спорядження<ref>Методи геоморфологічних досліджень: навч. посібник / Галина Байрак.&nbsp;— Львів&nbsp;: [[Львівський національний університет імені Івана Франка|ЛНУ імені Івана Франка]], 2018.&nbsp;— 292 с. ISBN 978-617-10-0440-5.</ref>.