Мовне запозичення: відмінності між версіями

Зазвичай запозичуються слова, а рідше — синтаксичні та [[фразеологізм|фразеологічні вирази]]. Запозичення окремих звуків та словотворчих морфем ([[суфікс]]ів, [[префікс]]ів, [[корінь (мовознавство)|коренів]]) відбувається у процесі їхнього вторинного виділення з більшої кількості запозичених слів. Запозичення пристосовуються до системи мови-позичальниці, а іноді настільки нею засвоюються, що іншомовне походження таких слів не відчувається носіями мови та виявляється лише за допомогою [[етимологія|етимологічного аналізу]] аналізу. Це стосується, наприклад, таких запозичень з [[тюркські мови|тюркських мов]] (тюркізмів) як ''гарбуз, кавун, отара, козак''.

Оскільки запозичення є результатом тривалої історичної взаємодії мов та їхнього змішування, то запозичення займають значне місце у лексиці багатьох мов. Підсилена взаємодія мов при зростаючій ролі культурних та економічних зв'язків між народами та країнами, а також при [[глобалізація|глобалізації]], призводить до виникнення особливого шару запозичень, що іменуються '''інтернаціональними словами (інтернаціоналізмами)'''. В [[українська мова|українській мові]] прикладами таких слів є ''комітет, проект, інфляція'' та інші. У європейських мовах основний фонд інтернаціоналізмів складають слова, запозичені з [[грецька мова|грецької]] та [[датиньлатинська мова|латинської мов]], на [[Близький Схід|Близькому]] та [[Середній Схід|Середньому Сході]] — слова з [[арабська мова|арабської]] та [[фарсі|перської]] мов, на [[Далекий Схід|Далекому Сході]] — слова з китайської мови. Інтернаціональні слова часто відносяться до спеціальної термінології різних галузей знань, техніки та міжнародних відносин.