Калуський повіт: відмінності між версіями

'''Ка́луський пові́т'''&nbsp;— історична [[адміністративна одиниця]] на українських землях, що входили до [[склад]]у [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], [[ЗУНР|Західно-Української Народної республіки]], [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщі]] та [[УРСР]]. В ході адміністративної реформи місцевого самоврядування розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867&nbsp;р. року ліквідовані округи і збільшені повіти, зокрема до попереднього Калуського повіту приєднаний Войнилівський<ref>Повна збірка законів Австрії, 1867, ч.&nbsp;IX, №&nbsp;17</ref>, і в такому вигляді Калуський повіт існував 73 роки&nbsp;— до 17 січня 1940&nbsp;р. року Адміністративним центром повіту було [[місто]] [[Калуш]].

21 жовтня 1918&nbsp;р. року [[Українська Центральна Рада|Українською Центральною Радою]] для організації [[Українська Центральна Рада|листопадового зриву]] до [[Калуш]]а був присланий у Калуш о. П.&nbsp;Павло Джулинський. ВінПо прибуттю до міста, він створив Комітет, куди ввійшлиувійшли також Осип Ткачук іта С. &nbsp;Захней.

Вночі з 1 на 2 листопада 201918 року двадцятеро озброєних калушан перейняли владу, роззброїли мадярський гарнізон іта взяли під контроль урядові установи, підприємства іта залізничну станцію. Тої ж ночі українські селяни роззброювали жандармські пости по селах повіту. На ранок 2 листопада в Калуш увійшли з піснями колони українців з сіл повіту і під гул церковних дзвонів пройшло урочисте віче відновлення української держави.

Головою повітової адміністрації новопроголошеної української держави&nbsp;— [[ЗУНР]]у став о. &nbsp;Павло Джулинський (пізніше його змінив д-рдоктор [[Желехівський Микола|Микола Желехівський]]). Начальником пошти і телеграфу став Теодозій Левицький. Керівником повітового суду став Юліян Білинський, скарбового суду&nbsp;— Мартинець. Харчовий уряд очолив Тимко Бариш. Директором повітової кооперації став Осип Ткачук. Калуською солеварнею керував Семен Захней (згодом його замінив гірничий інженер Мар’ян Козакевич). Управу державних лісів очолив абсольвент Віденської лісової Академії [[Бобикевич Остап Олексійович|Остап Бобикевич]]. Директором Виділової школи призначено вчителя Івана Сандурського, приватну гімназію очолив учитель Дометій Попович. Уряд державного землеміра залишився в руках українського інженера М. &nbsp;Чорніти. Нотаріальну канцелярію очолював Мирон Мосора. Санітарну опіку над містом і повітом очолив полковник австрійської військової флотилії д-рдоктор Маркіл Рожанковський. Комендантом повітової військової команди призначено хорунжого австрійської армії юриста Осипа Дудикевича. Сформовану з 80 стрільців Запасну сотню очолив чотар Стах Левкович, при ній сформовано вишкіл скорострілів під командою чотаря Петра Миговича. Команду повітової державної жандармерії очолив чотар Ілько Перейма. Деякий час у Калуші діяла обласна жидівська міліція, комендантом якої став поручник Леон Ляндеман. Почав виходити тижневик «Голос Калуша» під редакцією [[Струтинський Михайло|Михайла Струтинського]]. Надалі добровольці з Калуша іта повіту брали участь у формуванні [[Українська Галицька армія|Української Галицької Армії]].<ref>'' Грабовецький&nbsp;В.'' [https://kalusz.io.ua/s112201/istoriya_kalusha_v._graboveckiy ''В. Грабовецький.'' Історія Калуша]. &nbsp;— Дрогобич : Відродження, 1997. &nbsp;— сС. 142-152.]</ref>

Наприкінці травня 1919&nbsp;р. року внаслідок наступу прибулого з Франції корпусу Галлера при синхронному ударі в спину румунських військ повіт був окупований поляками.

Включений до складу [[Станіславське воєводство|Станіславського воєводства]] [[Польська Республіка|Польської республіки]] після утворення воєводства у [[1920]] році на окупованих землях [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]]. Територіально повіт відповідав Калуському повіту часів [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівства Галичини і Володимирії]] (тільки [[Брошнів]], [[Креховичі]] та [[Раків]] відійшли до [[Долинський повіт|Долинського повіту]]), зберігся й адміністративний поділ, що налічував 119 поселень (1 місто, 69 громад сіл (ґмін), 49 фільваркових маєтків). Площа повіту&nbsp;— 1183&nbsp;км², 87&nbsp;868 мешканців, густота населення 74,3 осіб/км².<ref>[https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/2/27/Woj.stanis%C5%82awowskie-Polska_spis_powszechny_1921.pdf Województwo stanisławowskie w szczegółowych danych statystycznych spisu powszechnego z 30.IX.1921 i spisu powszechnego z 9.XII.1931 &nbsp;r] {{ref-pl}}</ref>.

1 квітня 1927&nbsp;р. року присілки (хутори) Павликівка, Черешеньки, Баранівка і Будостав вилучені з сільської гміни [[Войнилів]] Калуського повіту [[Станіславське воєводство|Станіславського воєводства]] і з них утворена самоврядна гміна [[Павликівка]].<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19270230183 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 28 lutego 1927 &nbsp;r. o utworzeniu samoistnej gminy wiejskiej pod nazwą Pawlikówka w powiecie kałuskim, województwie stanisławowskiem.] {{ref-pl}}</ref>.

Розпорядженням Ради міністрів 30 травня 1931 року села [[Міжгір'я (Богородчанський район)|Майдан]] і [[Луквиця (село)|Присліп]] передані з Калуського повіту до [[Богородчанський повіт|Богородчанського]].<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19310420375 Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 30 marca 1931 &nbsp;r. o zmianie granic powiatów kałuskiego i bohorodczańskiego w województwie stanisławowskiem.] {{ref-pl}}</ref>.

Загальна чисельність населення повіту за даними перепису населення 1931 року складала 102300102 300 осіб.<ref>[http://www.pbc.rzeszow.pl/dlibra/doccontent?id=2293&dirids=1 Skorowidz gmin Rzeczypospolitej Polskiej: ludność i budynki: na podstawie tymczasowych wyników drugiego Powszechnego Spisu Ludności z dn. 9.XII 1931 &nbsp;r. oraz Powierzchnia ogólna. Cz. &nbsp;3a.] {{ref-pl}}</ref>.

Розпорядженням Ради міністрів 28 травня 1934 року село [[Мединя]] передане з Калуського повіту до [[Станіславський повіт|Станіславського]].<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340480439 Розпорядження Ради міністрів 28 травня 1934 &nbsp;року №&nbsp;439] {{ref-pl}}</ref>.

1934 року [[Калуш|містечко Калуш]] -отримав містостатус з 1934 рміста.

1920-1927 рр. -роки&nbsp;— 66

=== Населення ===

Українці-грекокатолики становили 80% населення повіту (1907).<ref>[https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/b/b6/1897_%D0%A3%D0%BA%D1%80_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8.png Українці. Частка у населенні повітів]</ref>.

У 1939 році в повіті проживалоналічувалося 109&nbsp; 990 мешканців (87&nbsp; 990 українців-[[Українська греко-католицька церква|грекокатоликівгреко-католиків]]&nbsp;— 80&nbsp;%, 3&nbsp; 680 українців-[[Калакути|латинників]]&nbsp;— 3,35&nbsp;%, 8&nbsp; 640 поляків&nbsp;— 7,86&nbsp;%, 1&nbsp; 670 [[Польське осадництво|польських колоністів міжвоєнного періоду]]&nbsp;— 1,52&nbsp;%, 6&nbsp;610 євреївюдеїв&nbsp;— 6,01&nbsp;% іта 1 1400400 німців та інших національностей&nbsp;— 1,27&nbsp;%)<ref>''[[Кубійович Володимир Михайлович|Кубійович&nbsp;В.]]'' [http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/10893/file.pdf Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939].&nbsp;— Вісбаден, 1983.&nbsp;— сС.&nbsp; 33.</ref>.

== СРСР ==

Після [[Радянська анексія західноукраїнських земель|приєднання Західної України до СРСР]] повіт включено 27 листопада 1939&nbsp;р. року до новоутвореної [[Івано-Франківська область|Станіславської області]].<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/32-01 Указ ПРЕЗИДИУМАПрезидиума ВЕРХОВНОГОВерховного СОВЕТАСовета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР»] {{ref-ru}}</ref>. 17 січня 1940&nbsp;р. року територія повіту була розділена між [[Войнилівський район|Войнилівським]], [[Калуський район|Калуським]] і [[Новичанський район|Новичанським]] районами.

== Примітки ==

{{reflist|2}}

* ''Adam J. Mielcarek&nbsp;A.'' Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej.&nbsp;— Warszawa, 2008.&nbsp;— 232 s.&nbsp;— ISBN 978-83-754-3036-3 {{ref-pl}}

== Посилання ==

* [http://dziennikustaw.gov.pl/du/1934/s/68/625/1 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 &nbsp;r. o podziale powiatu kałuskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie] {{ref-pl}}

* [http://stanislawow.net/administracja.htm Rys historyczny administracji państwowej w Stanisławowie] {{ref-pl}}