Еолові відклади: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Anticop (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Anticop (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Ео́лові ві́дклади''' ({{lang-en|eolian deposits, wind deposits, eolinites}}; {{lang-de|anemogene Ablagerungen}}) — субаеральні відклади, спричиняються розвіваючою та відкладаючою діяльністю [[вітер|вітру]]. Геологічні утворення, що виникають внаслідок осідання принесених вітром продуктів [[вивітрювання]] [[гірська порода|гірських порід]] або річкових, озерних, морських та інших відкладів.
Утворюють [[дюни]], [[бархани]], піщані пасма та інші форми
== Поширення рельєфу ==
Поширені головним чином в [[аридні області|аридних областях]].
Еолові процеси відбуваються всюди, де є незакріплені пухкі відклади — на берегах рік, озер, морів, у сухих степах, напівпустелях та особливо в пустелях — тропічних, помірних і холодних субарктичних. Пустелі тропічних широт, напівпустелі та пустелі помірних широт характеризуються зональними географічними показниками: значною сухістю клімату з жарким літом, інтенсивним фізичним вивітрюванням з утворенням незцементованих пісків і засолених ґрунтів. Еолові форми та процеси на берегах рік, озер, морів, зандрових рівнин помірних і холодних широт є азональними.
▲До них відносять [[піски еолові|еолові піски]] й [[еолові леси]].
== Головні чинники формування ==
* наявність піщаних і пилуватих фракцій порід на поверхні землі;
* відносна сухість продуктів вивітрювання; — напрям, швидкість і тривалість вітрових потоків;
* незакріпленість форм рельєфу рослинністю;
* сухість клімату.
== Методи вивчення еолових процесів ==
* польові стаціонарні спостереження: за динамікою еолових форм, інтенсивністю пилових бур (встановлюють пиловловлювачі), швидкістю процесів розвіювання, характером закріплення рослинності, ефективністю заходів боротьби з дефляцією. Стаціонарні спостереження за вітровим режимом виконують метеостанції або дослідники отримують дані з архіву гідрометеоцентру;
* польові експедиційні дослідження: вивчають морфологічні характеристики еолових форм; мінералогічний склад середніх і великих зерен піску, їхню структуру, текстуру; виконують буріння для побудови геолого-геоморфологічних розрізів, визначення потужності шарів; беруть проби порід для подальших лабораторних аналізів. Застосовують безпілотні літальні апарати для визначення масштабів проявів еолових процесів;
* лабораторні дослідження: під мікроскопом або оптико-лазерними приладами з'ясовують мінералогічний склад середніх і дрібних фракцій піску, пилуватих частинок, середні діаметри, обкатаність, шорсткість частинок; виконують люмінісцентний аналіз для датування форм;
* аналіз дистанційних матеріалів і карт: визначають площу поширення форм, абсолютні та відносні висоти розташування, параметри великих форм, напрям простягання, ступінь задернованості і характер рослинності, близькість антропогенних об'єктів, вплив на них піщаних масивів.
* ГІС-аналіз: цифрують топооснову, відображають місцерозташування форм, отримують морфологічні характеристики території; — лазерне 3d-сканування поверхні скель із БПЛА: на підставі цифрових даних створюють об'ємні моделі скель, одержують морфометричні характеристики форм в цілому та окремих їхніх частин.
== Література ==
▲Утворюють [[дюни]], [[бархани]], піщані пасма та інші форми [[рельєф]]у. Іноді являють собою [[розсипи корисних копалин]].
* Байрак Г. Р. Методи геоморфологічних досліджень: навч. посібник — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2018.
* Вихованець Г. В. Сучасний еоловий морфогенез у береговій зоні морів: автореф. дис. на здобуття ступеня д-ра геогр. наук Г. В. Вихованець. — Одеса, 2004. — 53 с.
* Сіренко І. М. Динамічна геоморфологія / І. М. Сіренко — Львів: ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — 224 с.
<gallery>
| |||