Вікіпедія

Матвієнко Ніна Митрофанівна: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Відкинуто редагування 89.252.36.234 (обговорення) до зробленого Юрій Градовський
Мітка: Відкіт
орфографія, структура, стиль, шаблони
Рядок 1:
{{othernames|Матвієнко}}<br />{{Музикант
{{Музикант
| Ім'я = Матвієнко Ніна Митрофанівна
| Фото = Nina Matviyenko.jpg
Рядок 27 ⟶ 26:
}}
 
'''Матвіє́нко Ні́на Митрофа́нівна''' ([[10 жовтня]] [[1947]], с. [[Неділище]], [[Ємільчинський район]], [[Житомирська область]], [[Українська РСР]], [[СРСР]])&nbsp;— українська співачка, [[Народний артист України|народна артистка України]] з [[1985]], лауреатка [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Лауреат Державної премії УРСР ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]], ([[1988]]), [[Герой України]]. ЧленЧленкиня [[Спілка кінематографістів України|Спілки кінематографістів України]] (1989). Має доньку [[Антоніна Матвієнко|Антоніну]], теж співачку.
 
== Життєпис ==
Була п'ятою (з одинадцяти) дитиною в селянській сім'ї Митрофана Устимовича та Антоніни Ільківни Матвієнків (загалом у родині було 11 дітей). Окрім матері, їїНіну доглядали Толя, Люся, Марія та Микола, вона ж була нянькою Василеві, Валентині, Іванові, Михайлу, Поліні та Володі.
 
З 4 років доглядала молодших братів і сестер, пасла худобу, одного літа навіть «наймитувала» у дядька Архипа в сусідньому хуторі Гонорино. «Я в такій сім'ї народилась,&nbsp;— зізнавалася співачка,&nbsp;— що в дитинстві нічого людського не бачила. Тільки й свята, коли тато не був п'яним і вони з мамою співали…».
 
Мати, Антоніна Ільківна, мала співочий талант, могла співати в три, навіть у 4чотири голоси. Наприкінці 1970-х років Ніна Матвієнко записала диск із материними піснями.
 
Родина жила бідно. Щоб якось полегшити собі життя, батьки вирішили віддати Ніну до інтернату. 11-літня дівчинка мала добрий характер, легко сходилась з людьми. Мати вважала, що їй легше, ніж іншим дітям, буде перенести розлуку з родиною. З 1958&nbsp;року Ніна навчалася в школі-інтернаті селища [[Потіївка (Радомишльський район)|Потіївка]] [[Радомишльський район|Радомишльського району]]. Це було нелегке випробування&nbsp;— один із вихователів карав її за найменшу провину, годинами тримав у кутку на колінах, загадував виконувати найважчу роботу.
Рядок 40 ⟶ 39:
Потіївська школа-інтернат була восьмирічкою, тож до 9-го класу Ніну Матвієнко перевели до [[Коростень|Коростеня]]<ref>{{Cite web|url=http://exo.net.ua/exo/2447---l--------------r|title=НИНА МАТВИЕНКО_ «ЮРИЙ ПАВЛОВИЧ, НАШ УЧИТЕЛЬ ПЕНИЯ В ШКОЛЕ-ИНТЕРНАТЕ, ПЕРВЫМ ПРОБУДИЛ ВО МНЕ ЖЕЛАНИЕ СТАТЬ ПЕВИЦЕЙ...»|last=Шуневич|first=Володимир|date=|website=|publisher=Газета "Эхо"|language=|accessdate=}}</ref>. У коростенській школі-інтернаті займалася легкою атлетикою й акробатикою, співала пісні Людмили Зикіної. У 9-му класі закохалася у вчителя Івана, проте через негідну поведінку згодом його покинула.
 
У 1971&nbsp;співачкаНіна Матвієнко одружилася з молодим художником [[Гончар Петро Іванович|Петром Гончарем]]&nbsp;— сином відомого українського скульптора, художника і збирача старожитностей і українського вжиткового мистецтва Івана Гончара. Петро вперше побачив Ніну та почув її голос на концерті в Києві (1968). Вже тоді він сказав, що Ніна буде його дружиною, згодом їх познайомив Лесь Харченко із квартету «Явір».▼
Одна з викладачок, Людмила Іванівна, порадила Ніні професійно зайнятись співом і спробувати себе в [[Український народний хор імені Григорія Верьовки|Українському народному хорі ім. Г.Верьовки]]. Дівчина справді відвідала вокальну студію при хорі, але, закінчивши інтернат, довелось влаштувалася на коростенський завод «Хіммаш». Спочатку працювала табельницею, потім ученицею кранівника, згодом була переведена копіювальницею<ref>{{Cite web|url=http://fakty.ua/154017-nina-matvienko-moj-predok-nikita-nestich---troyurodnyj-brat-knyagini-olgi|title=Нина Матвиенко: «Мой предок Никита Нестич — троюродный брат княгини Ольги»|last=Бахарева|first=Таисия|date=12.10.2012|website=|publisher=Газета «ФАКТЫ и комментарии»|language=|accessdate=}}</ref>. Почувши, що в Житомирі набирають дівчат до участі в естрадному вокальному ансамблі, приїхала на проби до обласного центру. В [[Житомирська філармонія|Житомирській філармонії]] дійсно створювали жіночий вокальний гурт. Але автентична манера виконання Ніни Матвієнко ніяк не в'язалися з колективним естрадним співом, і їй чемно відмовили (проби вдало пройшла інша майбутня українська співачка&nbsp;— [[Раїса Кириченко]]).▼
 
У 1972 народився Іванко, за ним Андрійко, а потім [[Матвієнко Антоніна Петрівна|Антоніна]]. Сини пішли шляхом батька. Обидва вони&nbsp;— обидва вони талановиті художники з власним мистецьким почерком і світобаченням. У 2005, досягнувши віку Христа, син Іван зробив несподіваний крок, він вирішив піти в ченці і здійснив постриг. Антоніну все частіше можна зустріти на великих сценах. Вона продовжує справу матері. На ювілейних концертах, присвячених 60-літтю Ніни Матвієнко, Антоніна співала разом з Ніною.▼
Але бажання співати було таким сильним, що 1966&nbsp;року Ніна таки записалася в студію Хору імені Григорія Верьовки. З [[1968]] року, по закінченні вокальної студії при хорі вона стала його солісткою.
 
ВУ 1975&nbsp;Ніна роціМатвієнко заочно закінчила філологічний факультет [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету імені Тараса Шевченка]] і активно займається літературною творчістю.{{джерело}}
 
Дочка [[Матвієнко Антоніна Петрівна|Антоніна Матвієнко]] під впливом матері теж стала співачкою, її все частіше можна зустріти на великих сценах. На ювілейних концертах, присвячених 60-літтю Ніни Матвієнко, Антоніна співала разом з Ніною.▼
Співачка веде активну концертно-гастрольну діяльність, яку вона почала ще з [[1967]] року. Ніна Матвієнко з великим успіхом гастролювала в Мексиці, Канаді, США, Чехії, Польщі, Фінляндії, Кореї, Франції, країнах Латинської Америки. У її творчому репертуарі платівки із записом українських народних пісень, аудіокасети, компакт-диски із записом різних за жанром творів.▼
 
== Творчість ==▼
У [[1966]]-[[1991]] була солісткою вокальної студії при Державному заслуженому українському народному академічному хорі імені Григорія Верьовки. Крім того, з [[1968]] року співпрацює з вокальним тріо «[[Золоті ключі (тріо)|Золоті ключі»]].▼
▲Одна з викладачок коростенської школи-інтернату, Людмила Іванівна, порадила Ніні професійно зайнятись співом і спробувати себе в [[Український народний хор імені Григорія Верьовки|Українському народному хорі ім. Г.Верьовки]]. Дівчина справдіНіна відвідала вокальну студію при хорі, але, закінчивши інтернат, довелось влаштувалася на коростенський завод «Хіммаш». Спочатку(спочатку працювала табельницею, потім ученицею кранівника, згодом була переведена копіювальницею<ref>{{Cite web|url=http://fakty.ua/154017-nina-matvienko-moj-predok-nikita-nestich---troyurodnyj-brat-knyagini-olgi|title=Нина Матвиенко: «Мой предок Никита Нестич — троюродный брат княгини Ольги»|last=Бахарева|first=Таисия|date=12.10.2012|website=|publisher=Газета «ФАКТЫ и комментарии»|language=|accessdate=}}</ref>). Почувши, що в Житомирі набирають дівчат до участі в естрадному вокальному ансамблі, приїхала на проби до обласного центру. В [[Житомирська філармонія|Житомирській філармонії]] дійсно створювали жіночий вокальний гурт. Але автентична манера виконання Ніни Матвієнко ніяк не в'язалися з колективним естрадним співом, і їй чемно відмовили (проби вдало пройшла інша майбутня українська співачка&nbsp;— [[Раїса Кириченко]]).
 
Пробувалася в жіночий естрадний вокальний ансамбль в [[Житомирська обласна філармонія|Житомирській обласній філармонії]], але отримала відмову через те, що автентична манера виконання Матвієнко не в'язалася з колективним естрадним співом (проби пройшла інша майбутня українська співачка&nbsp;— [[Раїса Кириченко]]). Проте бажання співати переважило обставини, і 1966 Матвієнко таки записалася в студію Хору імені Верьовки і з [[1968]] року, по закінченні студії, стала його солісткою.
Новий період в творчій долі пов'язаний з роботою в Національному ансамблі солістів «[[Київська камерата]]», солісткою якого вона стає з [[1991]] року. Дивно виразний характер фольклорного співу співачки гармонійно поєднується з академічним стилем виконання «Камерати», тим самим розширюючи художній репертуар концертної практики колективу.▼
 
▲Співачка веде активну концертно-гастрольну діяльність, яку вона почала ще з [[1967]] року. Ніна Матвієнко з великим успіхом гастролювала в Мексиці, Канаді, США, Чехії, Польщі, Фінляндії, Кореї, Франції, країнах Латинської Америки. У її творчому репертуарі платівки із записом українських народних пісень, аудіокасети, компакт-диски із записом різних за жанром творів.
▲У 1971&nbsp;співачка одружилася з молодим художником [[Гончар Петро Іванович|Петром Гончарем]]&nbsp;— сином відомого українського скульптора, художника і збирача старожитностей і українського вжиткового мистецтва Івана Гончара. Петро вперше побачив Ніну та почув її голос на концерті в Києві (1968). Вже тоді він сказав, що Ніна буде його дружиною, згодом їх познайомив Лесь Харченко із квартету «Явір».
 
▲У [[1966]]-[[1991]] була солісткою вокальної студії при Державному заслуженому українському народному академічному хорі імені Григорія Верьовки. Крім того, з [[1968]] року співпрацює з вокальним тріо «[[Золоті ключі (тріо)|Золоті ключі»]].
▲У 1972 народився Іванко, за ним Андрійко, а потім [[Матвієнко Антоніна Петрівна|Антоніна]]. Сини пішли шляхом батька. Обидва вони&nbsp;— талановиті художники з власним мистецьким почерком і світобаченням. У 2005, досягнувши віку Христа, син Іван зробив несподіваний крок, він вирішив піти в ченці і здійснив постриг. Антоніну все частіше можна зустріти на великих сценах. Вона продовжує справу матері. На ювілейних концертах, присвячених 60-літтю Ніни Матвієнко, Антоніна співала разом з Ніною.
 
Крім того, з [[1968]] року співпрацює з вокальним тріо «[[Золоті ключі (тріо)|Золоті ключі»]].
У 1975&nbsp;вона заочно закінчила філологічний факультет [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету імені Тараса Шевченка]] і активно займається літературною творчістю.{{джерело}} Ще в радянські часи Ніна Матвієнко написала історію народного хору імені Григорія Верьовки, надрукувала кілька власних віршів, оповідань і есе. Її твори періодично з'являються на сторінках таких часописів, як «Україна», «Дзвін», «Жіночий Світ» та інших. Вершинним літературним надбанням співачки стала її біографічна книга «Ой виорю нивку широкую», яка вийшла 2003 року у видавництві Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара». У книзі подано пісенно-музичний матеріал із власного репертуару (понад 250 народних пісень і творів українських композиторів&nbsp;— колядки і щедрівки, веснянки, пісні до Зелених свят, купальські та петрівчані, жниварські й обжинкові, весільні, колискові, поховальні, жартівливі й танцювальні, псалми, історичні та станові пісні, пісні про кохання, родинне життя…). 2004&nbsp;р. вийшла книга спогадів Ніни Матвієнко «Уже так не буде, як є». Також мріє написати художній роман про любов. У 2010 році співачка записала вступне слово до аудіокниги Блаженнішого Любомира «Дорога до ближнього».▼
 
▲Новий період в творчій долі пов'язаний з роботою в Національному ансамблі солістів «[[Київська камерата]]», солісткою якого вонаМатвієнко стає з [[1991]] року. Дивно виразний характер фольклорного співу співачки гармонійно поєднується з академічним стилем виконання «Камерати», тим самим розширюючи художній репертуар концертної практики колективу.
▲== Творчість ==
У репертуарі співачки багато народних пісень, серед них обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII—XVIII сторіччя. Ніна Матвієнко співпрацює з відомими вітчизняними композиторами сучасності; для неї пишуть свої твори [[Євген Станкович]], [[Олег Кива]], [[Мирослав Скорик]], [[Кириліна Ірина Яківна|Ірина Кириліна]], [[Ганна Гаврилець]] і багато інших.▼
 
▲УМає репертуарів співачкирепертуарі багато народних пісень, серед них: обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII—XVIII сторіччя. Ніна Матвієнко співпрацює з відомими вітчизняними композиторами сучасності; для неї пишуть свої твори [[Євген Станкович]], [[Олег Кива]], [[Мирослав Скорик]], [[Кириліна Ірина Яківна|Ірина Кириліна]], [[Ганна Гаврилець]] іта багато інших.
Вона зіграла в телевиставах («Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди»), художніх фільмах («[[Солом'яні дзвони]]», «Пропала грамота»), в радіовиставах («Політ стріли», «Кларнети ніжності»). Співачка озвучила ряд науково-популярних, хронікально-документальних кінофільмів, кілька теле- і радіопрограм. 1984 року брала участь у створенні українського мультфільму «[[Колискова (мультфільм)|Колискова»]]. [[1988]] року був знятий відеофільм за участю Ніни Матвієнко «Русалчин тиждень». Серед авторських театрально-режисерських робіт актриси музичний спектакль «Під сонцем» ([[1997]]) за участю японського танцівника [[Тадаші Ендо]], а також грандіозне музично-сценічне дійство «Золотий камінь посіємо ми» ([[1998]]). Крім того, Ніна Матвієнко [[1995]] року зіграла 16 вистав з американським театром La Mama E.T.C. ([[Нью-Йорк]], США).
 
АртисткаМисткиня з великим успіхом гастролювала в [[Мексика|Мексиці]], [[Канада|Канаді]], [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Чехія|Чехії]], [[Польща|Польщі]], [[Фінляндія|Фінляндії]], [[Південна Корея|Кореї]], [[Франція|Франції]], країнах [[Латинська Америка|Латинської Америки]].
 
=== Фільмографія та сцена ===▼
▲Дочка [[Матвієнко Антоніна Петрівна|Антоніна Матвієнко]] під впливом матері теж стала співачкою.
З 1989 року&nbsp;— членчленкиня [[Національна спілка кінематографістів України|Спілки кінематографістів України]].▼
 
{{Розширити розділ}}
▲=== Фільмографія ===
 
==== [[Акторка]] ====
Рядок 76 ⟶ 75:
* [[1987 в кіно|1987]]&nbsp;— «[[Солом'яні дзвони]]» (режисер: [[Юрій Іллєнко]])
* [[1987 в кіно|1987]]&nbsp;— «[[Золоте весілля (фільм)|Золоте весілля]]» (режисер: [[Мотузко Наталя Георгіївна|Н. Мотузко]])
* [[1988 в кіно|1988]]&nbsp;— «[[Русалчин тиждень]]» (музичний відеофільм за участю [[Матвієнко Антоніна Петрівна|ТоніАнтоніни Матвієнко]]{{Джерело?}}, режисер: [[Мотузко Наталя Георгіївна|Н. Мотузко]])
* [[1989 в кіно|1989]]&nbsp;— «Співає Ніна Матвієнко» (музичний фільм)
* [[1990 в кіно|1990]]&nbsp;— «[[Далі польоту стріли]]» (режисер: [[Василь Вітер]])
* [[1998 в кіно|1998]]&nbsp;— «[[Посмішка звіра]]» та інші фільми…фільми.
 
==== Вокал ====
* [[1971 в кіно|1971]]&nbsp;— «Тронка»
* [[1972 в кіно|1972]]&nbsp;— «[[Пропала грамота (фільм)|Пропала грамота]]» (також має роль)
* [[1980 в кіно|1980]]&nbsp;— «[[Єгипетський гусак]]»
* [[1980 в кіно|1980]]&nbsp;— «[[Пора літніх гроз]]»
Рядок 96 ⟶ 95:
* [[2002 в кіно|2002]]&nbsp;— «[[Чорна рада (фільм)|Чорна рада]]»
* [[2004 в кіно|2004]]&nbsp;— «[[Сорочинський ярмарок (мюзикл)|Сорочинський ярмарок]]» (мюзикл) та ін.
Знімалася в телеспектаклях («Маруся Чурай», «Катерина Білокур»; «Розлилися води на четіре броду»); брала участь в радіовиставах («Політ стріли», «Кларнети ніжності»).
 
==== Вистави ====
▲З 1989 року&nbsp;— член Спілки кінематографістів України.
 
===== Телевистави =====
== Громадська діяльність ==▼
[[Файл:Ніна Матвієнко на Євромайдані.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Ніна Матвієнко на [[Євромайдан]]і]]▼
Ніна Матвієнко&nbsp;— голова журі [[Міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик|Міжнародного конкурсу українського романсу імені Квітки Цісик]], що проходив 1-3 квітня 2011 у Львівській філармонії<ref>[http://www.unian.net/ukr/news/news-429823.html УНІАН] У Львові відкрили музей Квітки Цісик</ref>.▼
<br/>22 жовтня 2011 року Ніна Митрофанівна очолила Експертну Раду (Журі) [[Фестиваль талантів «Дивосвіт»|Міжнародного Благодійного Фестивалю талантів «Дивосвіт»]] у м. Запоріжжя
 
* «Маруся Чурай»
Брала участь у [[Помаранчева революція|Помаранчевій революції]]<ref>[http://vse.rv.ua/intervyu/1386411875-nina-matviienko-yanukovichu-skazala-shcho-maiemo-buti-u-ievropi.html Ніна Матвієнко: «Януковичу сказала, що маємо бути у Європі»]</ref> та [[Євромайдан]]і<ref>[http://www.1.zt.ua/news/vlada/nina-matviyenko-znikla-z-ekranu-zhitomirskogo-telebachennya-cherez-yevromaydan.html Ніна Матвієнко зникла з екрану Житомирського телебачення через Євромайдан]</ref>.▼
* «Катерина Білокур»
* «Розлилися води на чотири броди»
 
===== Радіовистави =====
З великим болем висловлюється щодо [[війна на сході України|війни в Україні]], називаючи її не патріотичною, а братовбивчою, критично та емоційно висловлюється на адресу нової влади<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=dADPsWQ0Y3U Ніна Матвієнко у програмі Прямим текстом] // [[Остап Дроздов]], [[tvzikua]], 11 вересня 2014 року</ref>.▼
 
* «Політ стріли»
Рішуче засуджує спротив України щодо [[Агресія Російської федерації в Україну 2014|московської агресії]]. Винуватцями війни вважає не Росію, а "ті троє які вивели всіх цих на площі"<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=wBlRWZY4yNc Ніна Матвієнко: Я знаю, хто вороги, - кривава еліта]</ref>, тобто, маються на увазі, лідери [[Революція гідності|Майдану]] [[Яценюк]], [[Віталій Кличко|Кличко]] та [[Олег Тягнибок|Тягнибок]].▼
* «Кларнети ніжності».
* Озвучила ряд науково-популярних, хронікально-документальних кінофільмів, кілька теле- і радіопрограм.
 
===== Театр =====
== Відзнаки і нагороди ==▼
 
* Серед авторських театрально-режисерських робіт музичний спектакль «Під сонцем» ([[1997]]) за участю японського танцівника [[Тадаші Ендо]],
* зрежисувала музично-сценічне дійство «Золотий камінь посіємо ми» ([[1998]]).
* [[1995]] року зіграла 16 вистав з американським театром La Mama E.T.C. ([[Нью-Йорк]], США).
 
=== Література ===
▲У 1975&nbsp;вона заочно закінчила філологічний факультет [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету імені Тараса Шевченка]] і активно займається літературною творчістю.{{джерело}} Ще в радянські часи Ніна Матвієнко написала історію народного хору імені Григорія Верьовки, надрукувала кілька власних віршів, оповідань і есе. Її твори періодично з'являються на сторінках таких часописів, як «Україна», «Дзвін», «Жіночий Світ» та інших. Вершинним літературним надбанням співачки стала її біографічна книга «Ой виорю нивку широкую», яка вийшла 2003 року у видавництві Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара». У книзі подано пісенно-музичний матеріал із власного репертуару (понад 250 народних пісень і творів українських композиторів&nbsp;— колядки і щедрівки, веснянки, пісні до Зелених свят, купальські та петрівчані, жниварські й обжинкові, весільні, колискові, поховальні, жартівливі й танцювальні, псалми, історичні та станові пісні, пісні про кохання, родинне життя…). 2004&nbsp;р. вийшла книга спогадів Ніни Матвієнко «Уже так не буде, як є». Також мріє написати художній роман про любов. У 2010 році співачка записала вступне слово до аудіокниги Блаженнішого Любомира «Дорога до ближнього».
 
▲== Відзнаки іта нагороди ==
Творчий шлях артистки був відзначений: у [[1978]] році за великий внесок у розвиток українського мистецтва і за активну культурно-творчу діяльність співачка отримала звання заслуженої, в [[1985]]-му&nbsp;— народної артистки України. Також у 2016 році їй було присвоєно звання «[[Почесні громадяни Києва|Почесний громадянин Києва]]»<ref>[http://ukr.lb.ua/news/2016/05/26/336146_dzhamali_nini_matviienko_prisvoili.html Джамалі та Ніні Матвієнко присвоїли звання «Почесний громадянин Києва»&nbsp;— lb.ua]</ref>.
 
; Лауреатка
; Лауреат
 
* 1978 — «Молоді голоси» (Україна, 1978),
* 1978 — Всесвітній радіоконкурс фольклорних пісень у [[Братислава|Братиславі]] (1978),
* 1979 — Всесоюзний телеконкурс «С песней по жизни» (1979),
* 1985 — XI Всесвітній фестиваль молоді та студентів (Москва, 1985);
* 1988 — Державна премія України Шевченка (1988),
* 2006 — [[Жінка ІІІ тисячоліття (Всеукраїнська премія)|Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття»]] в номінації [[Знакова постать (премія Жінка ІІІ тисячоліття)|«Знакова постать»]] (2006).
 
; Нагороди
 
* 1996 — Вища відзнака Фонду Міжнародної премії імені М.&nbsp;А.&nbsp;Касьяна&nbsp;— орден Миколи Чудотворця (1996);
* 1997 — [[Орден княгині Ольги]] ІІІ ступеня (1997).;
* 21 січня 2006 року— указом Президента України [[Віктор Ющенко|Віктора Ющенка]] нагороджена званням [[Герой України|Героя України]].
{{Дописати розділ}}
 
▲== Громадська діяльність ==
▲[[Файл:Ніна Матвієнко на Євромайдані.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Ніна Матвієнко на [[Євромайдан]]і|альт=]]
▲Ніна Матвієнко&nbsp;— голова журі [[Міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик|Міжнародного конкурсу українського романсу імені Квітки Цісик]], що проходив 1-3 квітня 2011 у Львівській філармонії<ref>[http://www.unian.net/ukr/news/news-429823.html УНІАН] У Львові відкрили музей Квітки Цісик</ref>.<br/>22 жовтня 2011 року Ніна Митрофанівна очолила Експертну Раду (Журі) [[Фестиваль талантів «Дивосвіт»|Міжнародного Благодійного Фестивалю талантів «Дивосвіт»]] у м. Запоріжжя.
 
▲Брала участь у [[Помаранчева революція|Помаранчевій революції]]<ref>[http://vse.rv.ua/intervyu/1386411875-nina-matviienko-yanukovichu-skazala-shcho-maiemo-buti-u-ievropi.html Ніна Матвієнко: «Януковичу сказала, що маємо бути у Європі»]</ref> та [[Євромайдан]]і<ref>[http://www.1.zt.ua/news/vlada/nina-matviyenko-znikla-z-ekranu-zhitomirskogo-telebachennya-cherez-yevromaydan.html Ніна Матвієнко зникла з екрану Житомирського телебачення через Євромайдан]</ref>.
 
▲З великим болем висловлюється щодо [[війна на сході України|війни в Україні]], називаючи її не патріотичною, а братовбивчою, критично та емоційно висловлюється на адресу нової{{Якої}} влади<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=dADPsWQ0Y3U Ніна Матвієнко у програмі Прямим текстом] // [[Остап Дроздов]], [[tvzikua]], 11 вересня 2014 року</ref>.
 
▲Рішуче засуджує спротив України щодо [[Агресія Російської федерації в Україну 2014|московської агресії]]. Винуватцями війни вважає не Росію, а "ті троє які вивели всіх цих на площі"<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=wBlRWZY4yNc Ніна Матвієнко: Я знаю, хто вороги, - кривава еліта]</ref>, тобто, маються на увазі, лідерилідерів [[Революція гідності|Майдану]] [[Яценюк Арсеній Петрович|Арсенія Яценюка]], [[Віталій Кличко|КличкоВіталія Кличка]] та [[Олег Тягнибок|ТягнибокОлега Тягнибока]]{{Неавторитетне джерело}}.
 
== Виноски ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Матвієнко_Ніна_Митрофанівна