Карл Вільгельм Шеєле: відмінності між версіями

* Відкрив тетрафторид кремнію ([[1771]]), [[оксид барію]] ([[1774]]), [[арсин]] ([[1775]]), ряд кислот: [[винна кислота|винну]] ([[1769]]), кремнійфтористоводневу та [[плавикова кислота|плавикову]] ([[1771]]), миш'якову кислоту ([[1775]]), [[Щавелева кислота|щавлеву]] ([[1776]]), [[Молочна кислота|молочну]] ([[1780]]), [[синильна кислота|синильну]] ([[1782]]), [[Лимонна кислота|лимонну]] ([[1784]]) та ін.

* У [[1769]] розробив спосіб виробництва [[фосфор]]у з попелу, що утворюється при випаленні кісток. Виявив здатність свіжопрожареного деревного вугілля поглинати гази ([[1777]], одночасно з Фонтану Феліче).

 

У праці «Хімічний трактат про повітря і вогонь» Шеєле описав отримання та властивості «вогняного повітря» і зазначив, що атмосферне повітря складається з двох «видів повітря»: «вогняного» — [[кисень|кисню]] і «флогістірованного» — [[азот]]у. Проте пріоритет відкриття кисню належить [[Джозеф Прістлі|Джозефу Прістлі]] (1774), тому що праця Шеєле була опублікована тільки у [[1777]] році. Найвизначніша праця Карла Вільгема Шеєле «Хімічний трактат про повітря і вогонь» з 1768—1773 роках.