На Пнікс збирались усі громадяни [[Стародавні Афіни|Стародавніх Афін]]. Кворум звичайно становив 5-6 тисяч громадян, проте в разі вирішення питань надзичайного значення у зборах могломогли рати участь приймати до 15 тисяч громадян. При цьому терраса могла вміщувати до 10 тисяч осіб, звідси і пішла назва пагорба: у перекладі {{lang-el|Πνὐξ}} буквально означає ''«давка»''. З трибуни Пніксу, яка збереглась донині, промовляли усі найвідоміші давньогрецькі оратори, серед них Перикл, [[Фемістокл]], [[Арістід]], [[Нікій]], [[Алківіад]]. Саме тут [[Демосфен]] засуджував царя [[Філіпп ІІ Македонський|Філліпа ІІ Македонського]] у своїх ''«Філіппіках»''.
[[Файл:Prisión de Sócrates.JPG|міні|200пкс|В'язниця [[Сократ]]а]]
Пнікс як такий був втіленнямутіленням демократичного принципу ''«ісігорія»'' ({{lang-el|ισηγορία}}), що означає рівні права усіх громадян визначати політику. Головуючий на зборах відкривав кожну зустріч, звертаючись до громадян з питанням: ''«Хто бажає говорити?»'' Двома іншими принципами [[афінська демократія|афінської демократії]] були ''«ісономія»'' ({{lang-el|ισονομία}}) — рівність усіх громадян перед законом та ''«ісополітія»'' ({{lang-el|ισοπολιτεία}}) — загальне рівне голосування і право бути обраним. Після остаточного завершення робіт з будівництва [[Театр Діоніса|Театру Діоніса]] на південно-східному схилі [[Афінський акрополь|Афінського акрополя]] [[Еклесія|Національні збори]] обрали його своїм постійним місцем.
На одному зі схилів Пніксу була облаштована в'язниця, відома, зокрема, тим, що в ній утримувався один зіз найвидатніших давньогрецьких філософів [[Сократ]] (470 — [[399 до н. е.]]) після арешту за обвинуваченням у ''«розбещеннярозбещенні молоді Афін своїми радикальними висловами»''. Пізніше його було засуджено до смертної кари і змушено прийняти отруту.
